Аудит мимоволі. Як колишній американський прокурор поверне в Київ "відмитого" Онищенко
В принципі, в цьому немає нічого поганого. Чому б обвинувачеві Лазаренка, изучившему українську корупційну вертикаль від і до, не зайнятися захистом Олександра Онищенка, обвинуваченого у багатомільйонній корупції? Пані екс-федеральний прокурор, як відомо, пішовши з посади, заснувала в Каліфорнії юридичну компанію Boersch Shapiro LLP. І тепер займається адвокатською практикою.
Перехід з державного сектора в приватний - це звичайна справа в розвиненому суспільстві. Це в Україні з її чиновницької вольницею, один раз сівши у крісло прокурора ні на яку адвокатуру його вже не міняють. Так і вмирають на посаді, обклавшись діамантами і злитками. У США прокурор, адвокат - це юридична діяльність. Просто робота. У нас же - "покликання", "справа всього життя". Гарними словами прикривають стабільний і непыльный прокурорський бізнес. Так що з адвокатом для українського депутата все вийшло дуже по-західному. Цивілізовано. Подія могло б стати новиною максимум на півдня. Могла б, але не стане. Тому що в цій історії крім пані Борщ і депутата-втікача Онищенко є ще парочка цікавих моментів. Ось про них і поговоримо.
Давайте згадаємо, що крім звинувачення Лазаренка Марта Борщ відома українцям тим, що її довгий час готували на посаду аудитора НАБУ. Антикорупційні діячі всерйоз говорили, що тільки прокурор Марта може перевіряти український антикорупційний орган. Мовляв, злочинна влада навмисно саботує її призначення, прагнучи призначити "свого аудитора". Як тепер всі ці люди будуть говорити з публікою і розповідати, що Марта Борщ ніяка не свята антикорупційна валькірія, що присвятила своє життя праведній боротьбі з українськими казнокрадами, а звичайний юрист, що захищає українського казнокрада?
Тепер просто неможливо продовжувати нав'язувати суспільству міф про заокеанських месій. Після новини про адвокатські послуги стає абсолютно незрозумілим, чому активісти так чіпляються за одні імена і кістьми лягають, не пропускаючи інші кандидатури, за які може проголосувати парламент? Чому країна спостерігає багатосерійний серіал про призначення аудитора, замість того, щоб обговорювати результати проведеної перевірки? Чим Марта Борщ краще за інших кандидатів? Раз справа не в іменах західних аудиторів, а у професійній роботі, то за що ж справа? Тепер питання: а чи не навмисно блокується будь-яка можливість проведення перевірки в неконтрольованому ніким НАБУ, постане з новою силою. Після новини про те, що вчорашній кандидат на посаду аудитора взяла гроші від корупціонера і захищає його у суді, буде абсолютно неможливо говорити про потенційну заангажованості інших кандидатів, які нічим не відзначилися.
Другий важливий момент - це перспективи справи Онищенко. Цю справу розслідували і НАБУ, і САП. Екс-главу ГФС Романа Насирова (інша скандальна справа НАБУ) звинувачують якраз у зв'язках з газовим бізнесом Онищенко. І якраз тепер пані колишній федеральний прокурор взялася за справу Онищенко, значить, вона бачить перспективи розбити обвинувачення українських прокурорів у суді. Що будуть робити співробітники НАБУ і САП, коли їх аргументи буде опротестовувати колишній федеральний прокурор, посадив Лазаренка? Кому повірить суспільство: їм або їй? Чи Не вийде так, що українське суспільство отримає свій аудит професійної діяльності НАБУ в цьому конкретному випадку? Так і до питань про якість доказів, зібраних антикоррупционерами, недалеко. Для того щоб побудувати ефективну систему боротьби з корупцією, потрібно не тільки спиратися на такі авторитетні імена, як Марта Борщ, але і бути готовим протистояти їм у суді.
Мораль цієї історії полягає в тому, що не варто творити з закордонного професіонала святого месію. Це завжди закінчується погано. Особливо для тих, хто сам претендує на звання професіоналів вітчизняних. І не треба плутати боротьбу з корупцією з піаром або телевізійним шоу, де відсутність результатів завжди можна виправдати змовами, відсутніми органами та іншими важливими для поганого танцюриста речами. Робота антикорупційних органів визначається не кількістю гучних звинувачень і навіть не вироками в спеціалізованих судах, а результатами незалежного аудиту. Там, де борються з явищами, захищають не імена, а принципи. Для адвокатів принцип справедливості для всіх, включаючи обвинуваченого. Для прокурорів - принцип невідворотного покарання за скоєний злочин.
Як би там не було, всі ми маємо шанс почути в суді детальну оцінку діяльності українських антикорупційних органів від тієї, кого ще вчора називали "єдиним незаангажованим експертом". А прокурори-антикорупціонери отримали шанс пройти перевірку на професіоналізм і вже не словом, а ділом довести, що не дарма їдять свій хліб. Виправдатися в протистоянні з колишнім американським прокурором продажністю судів, які відпускають злочинців на волю, їм уже не вдасться. Так що буде цікаво.