Мрії про ядерну зброю. Чи допоможе вона Україні захиститися від Путіна

Щоб знати, куди йде Україна, треба розуміти свій народ. Для цього дуже важливою є грамотна соціологія, здатна виявити стереотипи, що домінують у суспільній свідомості. Свіже дослідження КМІС показало, що більшість українців за допомогою Банкової живуть у світі ілюзій і не бажають повертатися до реального світу. Вони всерйоз вважають, що гарантією безпеки для нас може стати ядерна зброя, попри наочний приклад Росії: хоча РФ має величезний ядерний арсенал, це абсолютно не гарантує їй безпеку і не заважає українським військам утримувати частину Курської області РФ і атакувати різноманітні об'єкти на російській території за сотні кілометрів від кордону.

Три сценарії КМІС

2-17 грудня Київський міжнародний інститут соціології проводив своє регулярне опитування "Омнібус" та включив до нього питання щодо відновлення Україною ядерного статусу. Звісно, тут важливі умови, у яких це відновлення могло б відбуватися. КМІС підійшов до справи грамотно і сформулював три різні сценарії. Респондентів було розбито на три рівноцінні групи, і кожній групі було запропоновано лише один сценарій.

Перший сценарій. Його можна назвати нейтральним, оскільки у формулюванні питання не звучало жодної додаткової інформації — ані позитивної, ані негативної. Питання звучало так: "Ви в цілому підтримуєте чи не підтримуєте, щоб Україна відновила ядерну зброю?"

Майже три чверті опитаних, 73%, відповіли "так", і лише п'ята частина, 20%, сказали "ні". Не змогли вибрати між "так" та "ні" 7%. Очевидно, що бажання мати ядерну зброю зараз є однією з найсильніших емоцій, які домінують в українській суспільній свідомості.

Другий сценарій. Його можна назвати негативним, оскільки в ньому йдеться про негативну реакцію Заходу. Питання було сформульоване так: "Ви в цілому підтримуєте чи не підтримуєте, щоб Україна відновила ядерну зброю, за умови, що Захід запровадить санкції проти України та припинить допомогу?"

Звісно, можна було очікувати, що за такої постановки питання частка відповідей "так" буде меншою. Так і сталося: 46%. Однак ця частка все одно виявилася вищою, ніж частка відповідей "ні": 44%. Питання виявилося надто складним для 10%.

Третій сценарій. Його можна назвати ризикованим. Питання було поставлене так: "Уявіть, будь ласка, що Україна вирішала відновити ядерну зброю і здатна зробити це протягом декількох місяців. Захід запроваджує санкції проти України та припиняє допомогу. Проте Україна має достатній запас ресурсів, щоб на час розробки ядерної зброї обійтися без допомоги. Ви тоді в цілому підтримаєте чи не підтримаєте, щоб Україна відновила ядерну зброю?"

Цифри, як неважко здогадатися, вийшли проміжні між першим і другим сценаріями: так — 58%, ні — 33%, не визначилися 8%. Частка тих, хто готовий ризикнути, майже вдвічі вища, ніж частка тих, хто вважає, що краще не ризикувати.

"Емоційна маніфестація"

Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький, коментуючи результати дослідження, наголошує, що Росія віроломно порушила всі домовленості, а інші підписанти Будапештського меморандуму не дотрималися своїх зобов'язань запобігти війні. Тож моральна правота миролюбних українців у своєму бажанні давати рішучу відсіч агресору та вимагати від Заходу належної підтримки була і залишається беззастережною.

"Висока підтримка зараз відновлення ядерної зброї (причому із готовністю ризикнути відносинами із Заходом) — це емоційна маніфестація та екзистенційна потреба отримати надійні гарантії безпеки та нарешті створити умови, коли Росія та росіяни не будуть загрожувати Україні та українцям. Наші опитування показують, що українці можуть погодитися на болючі компроміси, проте категоричною вимогою є переконлива конфігурація безпеки. У свідомості українців ядерна зброя — це один із варіантів "на столі". Ми сподіваємося, що наші західні союзники продемонструють необхідну волю та Україна зрештою отримає дієві гарантії безпеки, без потреби для України розглядати інші непрості рішення для себе, як можна убезпечитися від Росії", — вважає Грушецький.

Він зазначає, що після повномасштабного вторгнення час від часу звучать голоси на підтримку відновлення ядерної зброї у разі, якщо західні союзники не здатні надати Україні дієві гарантії безпеки. Останнім часом, наголошує виконавчий директор КМІС, ці голоси звучать навіть сильніше. Власне, саме тому КМІС і вирішив дізнатися думку українців щодо цього.

Дилема Зеленського

Тригером для нових надій українців на ядерну зброю стала заява Володимира Зеленського 17 жовтня на прес-конференції у Брюсселі після участі у засіданні Європейської ради. Нагадавши про Будапештський меморандум як недієву домовленість, яка не змогла захистити Україну, що відмовилася від ядерної зброї, Зеленський повідомив журналістам, що він порушив цю тему у розмові з Дональдом Трампом у Нью-Йорку 27 вересня.

"Я йому сказав: "У нас виходить так, який же вихід? Або в України буде ядерна зброя — і тоді це для нас захист. Або ми повинні мати якийсь альянс. Окрім НАТО, на сьогодні ми не знаємо дієвих альянсів", — розповів Зеленський представникам світових медіа. Він додав, що країни НАТО сьогодні не воюють, тому Україна обирає НАТО, а не ядерну зброю.

Реагуючи на цю заяву, німецький таблоїд Bild написав, що Україна здатна відновити свій ядерний арсенал за кілька тижнів. "У нас є матеріали, у нас є знання. Якщо буде наказ, нам знадобиться лише кілька тижнів, щоб отримати першу бомбу", — повідомило виданню неназване джерело з української влади. Воно наголосило, що Заходу слід "менше думати про червоні лінії Росії і набагато більше про наші червоні лінії".

Одразу ж із спростуванням виступило МЗС України: "Офіційно спростовуємо інсинуації неназваних джерел у виданні Bild щодо нібито планів України з розробки зброї масового знищення. Україна була і залишається відданою учасницею Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, до якого вона доєдналася у 1994 році, відмовившись від третього за потужністю у світі військового ядерного потенціалу".

Увечері того ж дня, 17 жовтня, Зеленський у Брюсселі на прес-конференції з генсеком НАТО Марком Рютте заявив: "Ми ніколи не говорили про те, що ми готуємося створити ядерну зброю. Я сказав, що коли був підписаний Будапештський меморандум, було прописано, що Україна віддала ядерну зброю і від високоповажних країн має гарантії безпеки. Ми віддали нашу ядерну зброю. Це означає, що для нас це (гарантії безпеки) не дуже хороший захист. Тому в нас альтернативи немає, крім НАТО. Це наш сигнал". І він наголосив, що Україна не створює ядерної зброї.

Здатність та мета

У питанні створення ядерної зброї однаково важливі два моменти: здатність і мета. Якщо ми не здатні створити ядерну зброю, дискусії про неї є безпредметними. Якщо ціль помилкова, то дискусії безплідні.

Того ж дня, 17 жовтня, плани Банкової трохи відкрив експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак. Він розповів "РБК-Україна", що за бажання Україна змогла б створити ядерну зброю, використовуючи відпрацьоване ядерне паливо з атомних електростанцій. "І у нас достатньо фізиків, які завжди знали, як зробити ядерну зброю, принаймні теоретично. Тому, я думаю, технічно це можливо", — сказав він.

Розповів він і про можливу мету. "Якщо така скрутна ситуація, як зараз, коли ядерна країна хоче знищити нас, то звичайно, якщо нас не беруть в НАТО, то ставити питання захисту іншими шляхами, включно зі створенням ядерної зброї, можна", — пояснив він.

На думку Їжака, ніхто в Україні не планує відмовлятись від членства в НАТО в обмін на створення ядерної зброї, але такі дискусії можуть підштовхувати партнерів до виконання Плану перемоги, який запропонував Зеленський. У тому числі — щодо запрошення України до НАТО. "Я думаю, що ми їм нагадуємо, що у нас є й інші варіанти, що не треба нам відмовляти у членстві в НАТО", — припустив експерт.

Менш як за місяць з'ясувалося, що це не просто припущення. 13 листопада британська газета The Times розповіла про документ, який підготував для Міноборони України той-таки експерт НІСД Олексій Їжак. "Київ може швидко розробити зброю, схожу на те, що було скинуто на Нагасакі 1945 року, щоб зупинити Росію, якщо США припинять військову допомогу, — повідомила газета. — Україна може розробити ядерну бомбу протягом кількох місяців, якщо Дональд Трамп припинить військову допомогу США, згідно з документом, підготовленим для Міністерства оборони України".

У документі наголошується, що Україна зможе швидко створити базовий пристрій з плутонію за технологією, аналогічною бомбі "Товстун", скинутій на Нагасакі у 1945 р. "Вагу реакторного плутонію, наявного в розпорядженні України, можна оцінити в сім тонн… Для створення значного арсеналу ядерної зброї потрібно набагато менше матеріалу… Кількість матеріалу достатня для сотень боєголовок із тактичною потужністю в кілька кілотонн".

Така бомба матиме потужність приблизно одну десяту від потужності вибуху "Товстуна" (21 кілотонна). "Цього було б достатньо, щоб знищити цілу російську авіабазу або зосереджені військові, промислові чи логістичні об'єкти", — цитує Їжака газета. За його оцінкою, технологія є складною, але в межах компетенції України.

Втім, крім ядерної зброї, потрібно мати ще й відповідний носій. Проте директор неурядової організації "Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння" Валентин Бадрак упевнений, що для України це не проблема. "За шість місяців Україна зможе показати, що має можливість створення балістичних ракет великої дальності: у нас будуть ракети з дальністю польоту 1000 км", — цитує його The Times.

Дві версії

Можна припустити, що здатність України створити ядерну зброю — це той факт, який уже береться до уваги в західних столицях, та й у Москві та Пекіні теж. Було б чудово, якби Вашингтон, Лондон і Париж сказали нам: "Працюйте, хлопці, тільки тихо, влаштуймо Путіну та Сі сюрприз".

Якщо ми матимемо сотню балістичних ракет з ядерними боєголовками, це буде справедлива відповідь на порушення Росією Будапештського меморандуму. І це стане переконливим аргументом для того, щоб утримувати Путіна від застосування ядерної зброї.

Але безперечним фактом є й те, що якщо у нас з'явиться ядерна зброя, це не зможе переламати перебіг бойових дій, доки триває війна, і не стане для нас гарантією безпеки після війни.

Ядерна зброя — це засіб ядерного стримування та гарантія ядерної безпеки. Але вона не гарантує від застосування ворогом звичайних куль, мін, снарядів, бомб та ракет.

Щоб зупинити ворога, нам потрібна звичайна зброя. Щось ми виробляємо самі, але ще більше ми отримуємо від Заходу. Тому ідея, озвучена у третьому сценарії КМІС, створити "достатній запас ресурсів, щоб на час розробки ядерної зброї обійтися без допомоги", це насправді небезпечна ідея. Вона навіює помилкову надію, що нам потрібно протриматися кілька місяців, поки ми створюватимемо ядерну зброю, а щойно ми її створимо, можна буде святкувати перемогу. Насправді перемогу святкуватиме Росія, бо ми залишимося без поставок західної зброї і не зможемо втримати фронт. А застосувати атомну бомбу ми все одно не наважимося (якщо ж наважимося — отримаємо ядерний удар у відповідь).

Судячи з результатів опитування КМІС, ця хибна надія сидить у мізках більше половини українців. І з боку Банкової не видно жодних зусиль для того, щоби повернути українців зі світу ілюзій у реальний світ. Це може мати два пояснення: або Банкова живе у тому ж світі ілюзій, або наступного року на Путіна чекає сюрприз.