Atlantic Council про місцеві вибори: Казка Зеленського закінчилася

Старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Аслунд у своїй новій колонці на сайті Ради констатував, що після місцевих виборів бренд Володимира Зеленського практично мертвий, а на місце "Слуги народу" може прийти нова політична сила, здатна виконати запит українців на справедливість.

25 жовтня в Україні пройшли місцеві вибори. Голосування було важливим індикатором політичного клімату в країні всього через рік після того, як президент Зеленський завдяки своїм переконливим перемогам на президентських і парламентських виборах в Україні отримав безпрецедентну владу. Вибори також мали величезне значення в плані зміцнення влади органами місцевого самоврядування завдяки децентралізації, яка багатьма була визнана однією з найуспішніших реформ з часів Революції гідності в Україні 2014 р.

Згідно з даними екзитполів, опублікованими після виборів, можна зробити чотири ключові висновки.

По-перше, це було голосування за місцевих стронгменів. Діючі мери, схоже, стали переможцями практично всюди, незалежно від того, вважаються вони корумпованими чи ні.

По-друге, явка була дуже низькою. За останніми даними, вона склала всього 37%. Що майже на 10% менше, ніж в останньому турі місцевих виборів 2015 р. (46,5%), і це вказує на деморалізацію електорату.

По-третє, всі загальнонаціональні партії отримали вотум недовіри з боку українського електорату. Прокремлівська "Опозиційна платформа — За життя" виступила відносно непогано, в той час як партія президента Володимира Зеленського — "Слуга народу" — вкрай погано. Однак жодна з загальнонаціональних партій не показала себе здатною обійти місцеві партії мерів окремих міст.

Четвертий ключовий висновок місцевих виборів в Україні полягає в тому, що українська демократія як і раніше жива. На даному етапі, схоже, тільки мери Харкова та Вінниці набрали абсолютну більшість у першому турі і уникнуть очних виборів. У всіх інших великих містах через три тижні два кандидата-лідера зустрінуться у другому турі голосування. Практично в кожному окремо взятому місті їх глави як і досі в значній мірі здатні здобути перемогу, але той факт, що має місце така кількість других турів, свідчить про зростання політичної конкуренції.

Що це означає для державної політики України? Багато чекали того, що після місцевих виборів фракція "Слуга народу" в парламенті розвалиться. Така ймовірність зберігається, хоча справи у інших партій не краще.

Чи зможе президентська партія зберегти єдність? Істотна група, яка налічує 40-45 депутатів, вже приєдналася до олігарха Ігоря Коломойського, який також контролює партію "За майбутнє", куди входять 24 депутати. Чи не спробує тепер Коломойський розвалити правлячу більшість президента і отримати ще депутатів в свою обойму?

Не виключено, що інші політичні діячі, які мають менший вплив, ніж Коломойський, також висувають депутатам "Слуги народу" все більш привабливі пропозиції. Далеко не всі встоять проти дезертирства в найближчі тижні і місяці.

Деякі "слуги народу" можуть повстати проти лінії партії і підтримати програму реформ, яка забезпечила безпрецедентні успіхи Зеленського на виборах навесні і влітку 2019 р.

До відставки першого уряду Зеленського в березні 2020 р. його партія часто голосувала разом з двома найбільш авторитетними реформістськими і прозахідними партіями України — "Європейською солідарністю" і "Голосом". А напередодні партія Зеленського проголосувала проти реформ, приєднавшись до прокремлівської "Опозиційної платформи — За життя", яку очолює неофіційний представник Путіна в Україні Віктор Медведчук.

Після оформлення союзу з Медведчуком відбулося різке падіння рейтингу Зеленського і його партії. Напрошується очевидний висновок: українці не схвалюють проросійський, антиреформістський курс президента. Чи врахують це Зеленський і його найближче оточення?

Викликає тривогу і доля державного бюджету України на 2021 р. Бюджет повинен бути прийнятий вже досить скоро. Якщо Кабінет Міністрів не зможе провести бюджет через парламент, його слід змусити піти у відставку, хоча варто відзначити, що Україна раніше вже демонструвала неабияку гнучкість у подібних обставинах.

У будь-якому випадку результати цих місцевих виборів, схоже, є підтвердженням того, що у діючої парламентської більшості немає міцного фундаменту. І в найближчі місяці, насправді, їй буде складно формувати коаліції під голосування за конкретні законопроєкти.

Найбільш очевидним результатом буде відставка нинішнього уряду і розпуск парламенту, що можна зробити декількома альтернативними способами. Президент, якому, мабуть, вже набридло очевидне невиконання його передвиборчих обіцянок, з більшою ймовірністю був би тією людиною, що ініціює [відставку Кабміну і розпуск Ради. — "ДС"]. Однак нова спроба розіграти карту виборів стала б серйозною авантюрою з непередбачуваними наслідками для людини, яка на короткий час змогла сконцентрувати в своїх руках більше влади, ніж будь-який інший український лідер.

Менш ніж через півтора року після інавгурації у президента Зеленського, схоже, серйозні проблеми. У нього, швидше за все, немає чіткої програми, і він, мабуть, і сам це розуміє. Точно так само і партія Зеленського "Слуга народу", наповно, перебуває в кризі, стрімко втрачаючи свої позиції після різкого стрибка популярності в минулому році.

При цьому немає ніяких ознак того, що вмираючий бренд Зеленського можуть замінити якісь інші загальнонаціональні партії. Низька явка виборців на місцевих виборах в Україні в поєднанні з нездатністю ключових партій обійти місцевих лідерів свідчить про наявність кризи довіри до всього політикуму.

Зеленського вибрали тому, що він пообіцяв покласти край культурі корупції, що лежить в основі української політики. Після того, як він відмовився від таких амбіцій, народ перестав його підтримувати. Настільки гіркий досвід, можливо, змусить українських виборців обережніше підходити до пошуку нового месію, однак не задовольнить їх прагнення до верховенства права і до кінця безкарності.

Двері для нової політичної сили, готової боротися з корупцією і гарантувати справедливість українцям, якої вони так жадають, знову відкриті. Подібні запити свого часу вже зумовили дві революції в пострадянській Україні. Вибори 25 жовтня є черговим нагадуванням про те, що їхні скромні очікування як і раніше не здійснилися.