Арешт податківців Януковича: що це було?
24 травня 2017 р. Україну сколихнула небувала картина: затримані десятки екс-податківців, яким "пощастило працювати під керівництвом Олександра Клименка. Тисячі правоохоронців, вертольоти, спецназ, військові прокурори. Десятки заарештованих, в основному районного калібру. І головна риба улову - навіть екс-губернатор Луганщини Олександр Антіпов з $3,8 млн у валізі.
Як писала "ДС", затриманим інкримінують причетність до злочинної схеми, яка завдала державі збитків під сотню мільярдів гривень. Всі причетні нібито були пов'язані з колишнім головним фіскалом країни Олександром Клименком. Слідчі підозрюють "групи осіб" у створенні обнальных майданчиків по всій країні, які функціонували в усіх великих промислово-фінансових центрах.
Загалом, картинка для телеканалів та ЗМІ вийшла вкрай привабливою, та ще на тлі звіту в парламенті за перший рік роботи генпрокурора Юрія Луценка. Здавалося б, ось воно - торжество верховенства права і справедливе відплата казнокрадам часів Януковича. Але при більш детальному розгляді ситуація виглядає не так оптимістично.
Закуліса
Хто працював в реальному секторі економіки в 2010-2013 рр., добре пам'ятає і функціонування різних "платформ" з переведення в готівку, і розцінки на відшкодування податку на додану вартість, і сірий імпорт, і фіктивний експорт. Схема працювала в тісній зв'язці податківці—митники—банкіри—силовики. Кожна ланка виконувало властиву йому функцію. Митниця "брала добро", фіскали погоджували суми відшкодування ПДВ і закривали очі на фірми-одноденки, банкіри здійснювали транзакції, силовики наглядали за порядком.
Щоб розплутати цей зміїний клубок, потрібно було починати з банків. Саме там в першу чергу залишалися сліди фінансових потоків. Але горезвісна "очищення" банківської системи чомусь не призвела до кримінальних справ в даній сфері. Хоча ліквідація банків-зомбі і банків-смітників повинна була супроводжуватися розкриттям всіх реалізованих схем. "Застрільником" тут повинен був виступити банківський нагляд НБУ та фінансовий моніторинг, володіє величезним масивом інформації. Але десятки подібних банків були успішно ліквідовані разом з усією документацією в процесі очищення. Тепер знайти там "фінансові кінці" - це навіть не сізіфова праця, а утопія...
Після "спеціалізованих" банків потрібно було взяти за зябра митників: саме в системі митниці формувалося підстава корупційної піраміди. На фініші потрібно було почистити і її ребра - фіскальні органи. Чому на фініші? Справа в тому, що ми сприймаємо податкову по стереотипам горезвісної "азаровщини", коли особистість керівника служби піднесла її роль на саму вершину. Але в результаті знаменитої "минсдоховской" реформи в 2010-2013 рр. роль районних інспекцій була значно знижена: основні питання вирішувалися в центральному апараті, у тому числі в департаменті "великих платників". Саме центр приймав рішення з усіх ключових питань, включаючи й остаточне слово за апеляцій платників на рішення місцевих податкових інспекцій.
Більше того, ходили навіть чутки, що в системі податкової в ті часи була створена чи не альтернативна система обліку і контролю, яка передавала всю потрібну інформацію нагору, а при кожному формального керівника інспекції був свій неформальний смотрящий. Саме дивляться і володіли реальною владою при прийнятті рішень. А також відали всієї прихованою інформацією.
У зв'язку з цим виникає питання: що може розповісти слідству, наприклад, колишній начальник податкової інспекції одного з районів Києва? Згадати "кухонні" розмови в кабінеті начальника? Назвати розцінки і назви фірм? Це все одно не виведе на основних бенефіціарів. А головне, не допоможе повернути в країну вкрадені мільярди.
На свободу з чистою совістю. Недорого
До вечора вчорашнього дня, коли своє слово у справі податківців почали говорити українські суди, ситуація остаточно втратила флер оптимізму. Затриманих податківців суди почали звільняти під абсолютно смішні суми застави. Так, Антипова Печерський районний суд зобов'язав носити електронний браслет, відібрав закордонний паспорт і визначив йому заставу в 15 млн грн. Людині, затриманому з майже чотирма мільйонами доларів готівкою, тобто з майже сотнею мільйонів гривень, призначили заставу у шість разів менший. Колишній голова податкової у Полтавській області Володимир Задорожний вийшов на свободу всього за 12 млн грн. А от податківці районного масштабу відбулися взагалі майже задарма. Так, екс-начальник податкової інспекції у Святошинському районі Києва Юрій Мостіпан був звільнений під заставу 1 млн грн.
Юрій Луценко, зрозуміло, тут же згадав стару пісню про погані українських судах, натякнувши, що обурений народ за таке "милосердя" може Печерського суду і червоного півня запустити. Але на судові вердикти це, зрозуміло, ніяк не вплинуло.
Як бачимо, облава на податківців пішла за схемою всіх гучних корупційних справ останнього часу - публічне затримання під телекамери з широким висвітленням у ЗМІ, звільнення під заставу, забуття. Підстав припускати інше поки немає. Та й інших цілей українські борці з корупцією, схоже, не переслідують.
Між тим в цивілізованих країнах боротьба з корупцією часто порівнюється з працею Сізіфа: як тільки важенний камінь виявляється на вершині пагорба, він тут же котиться вниз. У нас же цей процес швидше нагадує спортивну риболовлю: зловили, зважили, сфотографували і відпустили. Адже головне - не результат, а ефектність, яка проявляється у злагоджених діях спецназу, геликоптерах і столах, завалених щільними пачками зеленого кешу...