Арешт мера Стамбула Імамоглу. Для кого Ердоган розчищає шлях до президентства

Хто такий Імамоглу і чому з ним воює Ердоган

Мер найбільшого міста Туреччини обіймає свою посаду з 2019 року, коли виграв вибори у висуванця пропрезидентської "Партії справедливості і розвитку" Біналі Йилдирима. Імамоглу представляє найбільшу опозиційну силу Туреччини "Республіканську народну партію". За час перебування в кріслі мера Стамбула Імамоглу значно наростив свій рейтинг, а недавні соцопитування засвідчили, що він зміг би на президентських виборах виграти навіть в Ердогана.

На травневих виборах президента у 2023 році нині затриманий мер відмовився від участі на користь іншого опозиціонера та однопартійця Кемаля Киличдароглу. Опозиціонер у другому турі поступився Ердогану менш ніж п’ятьма відсотками підтримки. Тоді було багато розмов про можливі фальшування результатів на користь чинного глави держави, проте турецькі республіканці вирішили не доводити ситуацію в країні до політичної ескалації. Річ у тім, що 14 травня 2023 року на виборах до Великих національних зборів Туреччини вони отримали 130 голосів і стали найчисельнішою опозиційною фракцією в парламенті. Партії Ердогана для формування уряду довелося брати в коаліцію ультраправих націоналістів, через що на неї посипалися звинувачення у сповзанні країни до ісламізму. А на місцевих виборах у березні минулого року партія Ердогана вперше за 20 років програла, першість отримали саме республіканці. Простіше кажучи, в Туреччині склалася ситуація, коли потужна опозиційна сила має вищий рівень підтримки, аніж правляча.

Здавалося б, навіть за таких неприємних для себе розкладів Ердоган може далі виконувати свої повноваження президента та глави уряду в одній особі, адже наступні вибори за планом аж у 2028 році. Якщо правитель турків знову не затіє конституційну реформу, аби залишитися при владі до смерті, як Путін. Але є два важливих нюанси. Перший — провернути зміни до Конституції в умовах непопулярності себе та партії не вийде, оскільки нововведення до Основного закону ухвалюються на референдумі. Другий нюанс: виходячи із сумнівності першого варіанту, Ердоган не зможе ще раз балотуватися в президенти, тому у нього виникає проблема наступника. При владі чинний президент з 2014 року, коли він обійняв посаду прем’єр-міністра. У 2017-му Ердоган провів суперечливий конституційний референдум про перехід Туреччина від парламентської до президентської республіки. І наступного року обрався президентом уперше. У травні 2023-го — вдруге. Третій термін — не передбачений.

На сцену виходить Сельчук Байрактар?

За три наступних роки нинішньому лідерові турків потрібно або знайти наступника, на якого він стовідсотково зможе покластися, або розгромити опозицію, не озираючись на думку партнерів по НАТО. Вони вже засудили затримання Імамоглу. Але поки — обережно. Далі пояснимо, чому. Після змін до Конституції, які продавив Ердоган, наступний президент Туреччини отримає величезні важелі впливу, і якщо це буде опозиціонер — нескладно передбачити, що він попередника спробує посадити. Тож ціна питання для Ердогана — його свобода.

Авторитарний стиль правління президента Туреччини закономірно призвів до того, що він має багато ворогів і не може покластися навіть на політичних партнерів по партії. Бо не довіряє їм. Тому вже не перший місяць у турецькому суспільстві обговорюють можливий вихід на політичну сцену зятя Ердогана Сельчука Байрактара, керівника технологічної компанії Baykar, знаменитої своїми БПЛА та іншою військовою продукцією. Простіше кажучи, коли й передавати владу, то члену родини. До речі, дружина Байрактара і молодша дочка Ердогана Сюмейе була головною радницею свого батька, ще коли він був прем’єром.

Байрактар нам друг, він засудив російську агресію проти України, допомагає нам своїми безпілотниками, будує завод під Києвом, але це не означає, що до нього так само позитивно ставляться турки. У протистоянні з популярним Імамоглу він має високі шанси програти. Що не тільки зі значною часткою ймовірності позбавить його державних замовлень і мільйонних заробітків, а й призведе до куди гірших наслідків для сімейства Ердогана та для глави цього сімейства. Тож нинішні перипетії навколо арешту Імамогу можна розглядати як старт Байрактара у велику політику і розчищення для нього шляху до влади його тестем.

Чи злякається Ердоган тиску вулиці

Чому ж партнери Анкари по НАТО мляво реагують на відверто політично мотивоване переслідування мера Стамбула? Річ у підозрі, яку йому виголосили. Імамоглу і раніше мав проблеми з нинішньою владою. У грудні 2022 року його засудили до двох років і семи місяців позбавлення волі за "образу" членів Вищої виборчої ради Туреччини. І заборонили займатися політичною діяльністю. Мер Стамбула пояснював, що нікого не ображав, просто відповів на критику з боку міністра внутрішніх справ. Цього ж разу Імамоглу "шиють" серйозні звинувачення в корупції та підтримці "Робітничої партії Курдистану", визнаної терористичною не тільки у Туреччині, а і в США та Євросоюзі.

Тому заява Високого представника ЄС Каї Каллас та європейського комісара з питань розширення Марти Кос виглядає доволі беззубо: хвиля арештів і звинувачень, спрямованих проти політиків, активістів, журналістів та інших громадян з початку року, ставлять під сумнів дотримання країною її демократичних принципів; ЄС наполягає на прозорості та дотриманні всіх вимог правової процедури під час розслідування. Ще представниці Євросоюзу нагадали, що Туреччина — кандидатка на вступ і має поважати верховенство права. Фраза про кандидатський статус Анкари звучить, як жарт.

Після затримання Імамоглу в країні обмежили доступ до деяких соціальних мереж: X, YouTube, Instagram і TikTok. Щоб протестувальники не мобілізувалися. Проте акції на підтримку мера Стамбула тривають і масштабуються. Він сам закликає турків "протистояти злу", а його однопартійці називають арешт популярного політика "державним переворотом проти майбутнього президента". Ситуація в Туреччині загострюється. Що одразу відбилося на економіці, і без того досить нестабільній через значну інфляцію турецької ліри.

Отже, хто кого — Ердоган Імамоглу чи навпаки? Аналітики вважають, що шанси мера Стамбула вийти на волю — п'ятдесят на п'ятдесят. Турецька судова система гнучка перед владою. Проте і сповзання до хаосу президенту не потрібне. Експерти звертають увагу не тільки на те, що Імамоглу висунули звинувачення, незручні для його захисту західними країнами, а й на безпрецедентний випадок анулювання диплома мера про вищу освіту. Згідно з Конституцією, кандидат у президенти повинен мати вищу освіту. Тобто є кримінальні справи, за які його можуть закрити, а можуть і відпустити, якщо тиск на владу з боку вулиці та Заходу посилиться, а от за анульований диплом Стамбульського університету Імамоглу може судитися не один рік. Такий собі запасний варіант позбавитися від свого чи зятевого конкурента, якщо не вийде його посадити.