Арабська хитрість. Як з українських транспортних Анів зробити бомбардувальники

І ось буквально днями офіційні іракські особи оприлюднили досить докладну статистику застосування місцевих ВПС проти джихадистів і ИГИЛ.

Та одним з найцікавіших моментів було згадка про бойової діяльності шести військово-транспортних літаків Ан-32Б українського виробництва. Отже, судячи з наведеними даними, з 10 червня 2014 р. по 31 грудня 2017 р. їх екіпажі виконали 5949 польотів з транспортування вантажів, 90 парашутних десантування вантажів (разом з С-130 "Геркулес") і найголовніше — 990 бойових вильотів на бомбометання.

Як дуже часто бувало в Радянському Союзі, навіть начебто мирна продукція завжди могла бути використана у військових цілях. А що стосується транспортних літаків, так це що називається сам Бог велів. Тому всі військово-транспортні літаки ОКБ Антонова, починаючи з Ан-12, мали можливість використання в якості "килимових бомбардувальників". Для кожного літака проектувався спеціальний транспортер для подачі авіабомб. А приціли і панорамний радіолокатор для визначення точки скидання вантажів поза видимості землі стояли вже "за визначенням". У підсумку той же Ан-12 міг нести до 70 бомби калібром 100 кг, близько 32 бомби вагою 250 кг або 22 калібром 500 кг.

Мало того, на Ан-24 і Ан-26 вже було спеціальне обладнання у вигляді чотирьох балкових власників і система для скидання бомб. В результаті проведених робіт на Ан-26 стало можливим застосовувати велику кількість варіантів підвіски, включаючи різні бомби вагою до 500 кг. Зовнішня підвіска чотирьох бомб дещо знизила швидкопідйомність і максимальну швидкість, але на характеристики стійкості літака і керованість впливу практично не чинила.

В результаті переобладнання стройового транспортника в допоміжний бомбардувальник відбувається буквально за лічені години. У радянський час відпрацювання застосування бомбового озброєння на Ан-26 входила в курс бойової підготовки екіпажів транспортної авіації. За умовами екіпажі повинні були "укласти" бомбу в коло діаметром 63 м з висоти 1200-3000 м. З розпадом Союзу від цього відмовилися, і тільки в 2015 р. у ВКС РФ ця практика була відновлена.

Однак навіть без спеціальної підготовки за останні 40 років ті ж Ан-26 широко використовувалися як "ерзац-бомбардувальника" у численних війнах по всьому світу. Особливо вони були ефективні там, де їх супротивниками були повстанські угруповання або сепаратисти без систем ППО. Так було в Анголі, Ефіопії, Мозамбіку, Нікарагуа.

Причому не завжди це були бомби, дуже часто застосовували те, що було "під рукою". Так, в ході збройного конфлікту з Еквадором перуанські екіпажі завантажували 16 бочок з напалмом на встановлений у вантажному відсіку Ан-26 транспортер і потім дуже ефектно застосовували їх для знищення позицій противника у важкодоступних джунглях. Суданці взагалі примудрилися використовувалися кустарно виготовлені бомби, споряджені аміачною селітрою та гарячими рідинами. Причому такі смертоносні "гостинці" сипалися на голови не тільки южносуданскіх сепаратистів, але дуже часто піддавалися ударам табору біженців і суто цивільні об'єкти.

І якщо Ан-26 використовували як бомбардувальник досить активно, то випадків використання Ан-32 в цій якості до Іраку зафіксовано не було.

У 2009 р. Ірак підписали контракт на постачання шести військово-транспортних літаків Ан-32Б, запасних частин та наземного обладнання вартістю $99 млн. Також АНТК "Антонов" зобов'язалася навчити іракський льотний і технічний склад, а також протягом трьох років вести гарантійне обслуговування літаків, для чого в Ірак направлялися відповідні фахівці. До жовтня 2012 р. держпідприємство "Антонов" відзвітувало про повне виконання контракту.

Спочатку одержувані Ан-32Б включалися до складу 23-ї транспортної ескадрильї ВПС Іраку, яка літала на американських С-130 "Геркулес" з багдадської авіабази New Al Muthana. У травні 2013 р. спеціально під них була сформована нова 33-я транспортна ескадрилья. Літаки гідно виконували роботу за перевезення військових вантажів та особового складу. При цьому, зважаючи на неспокійну обстановку в Іраку, на літаки встановили блоки теплових пасток АСО-2В.

У липні 2014 р. терористи Ісламської держави почали наступ в Іраку, захопивши провінцію Анбар і кілька великих міст. Іракську армію в районі бойових дій охопив повний колапс. Для зупинки просування в бій було кинуто все, що тільки можна, у тому числі і нечисленну авіацію.

В цих умовах іракці "згадали" і про те, що транспортники "Антонова" можуть бути і бомбардувальниками. З допомогою українських техніків на літаки швидко встановили штатні подфюзеляжные бомботримачі БДЗ-34 . При цьому пастки АСО-2В довелося зняти, що різко зменшувало шанси вижити у випадку, якщо у противника раптом опинилися системи ППО типу ПЗРК. Судячи по фото - і відеоматеріалів, крім радянських авіабомб, іракські льотчики широко використовували і їхні китайські аналоги, а також бомби західного виробництва, які скидались прямо з вантажної рампи.

Конкретних фактів знищення цілей немає, однак, судячи з того, що втрат і претензій від іракців немає, вильоти виявилися цілком успішними. На сьогоднішній день немає інформації про якісь льотних пригодах або проблеми з експлуатацією Ан-32Б в Іраку. Також невідомо про якісь плани по їх заміні на західні типи літаків.

Нагадаємо, в ході бойових дій на Донбасі літаки Ан-26 (власне Ан-32 у країні є тільки в пожежному варіанті у складі авіації ДСНС) українських ВПС використовувалися як транспортні і зіграли велику роль у подіях літа 2014 р. Так, у червні–липні 2014 р. вони залучалися для постачання гарнізону Луганського аеропорту та прикордонної угруповання. Після підписання Мінська-1 літаки залучаються для транспортування поранених з прифронтової зони в госпіталі і лікарні в глибині країни.