Фальшиві стогони. Чому антипарадным истеричкам більше не смішно
А й правда. Кому потрібні військові паради - традиційний атрибут усіх армій всіх країн у всі часи? Чому ми раптом вирішили, що Україна не гірше стародавнього Риму, сучасного Ізраїлю, Вашингтона і вже тим більше, прости Господи, Москви? Чого це ми раптом всі на парад зібралися?
Перший аргумент противників проведення параду полягає в тому, що парад - це марна трата грошей. Логіка в цьому твердженні є. Але точно так само, якщо б у День незалежності парад не проводився (через найсуворішої економії), немає ніякої впевненості, що ті ж самі критики не заходились б сльозами: "Заощадили на параді. Зрада зрадная!" Все коштує грошей. Це правда. І тут не варто забувати, що в цьому році на параді будуть присутні підрозділу 10 країн НАТО і одного кандидата, військові міністри 11 країн, представник США по Україні Курт Волкер. Підтверджене дією єдність союзників, підтримують Україну та її незалежність, буде мати колосальний інформаційний ефект. В першу чергу на "братів наших менших". Тому твердження про дорожнечу варто оцінити з точки зору глобальних смислів того, що відбувається. Критикам не приходило в голову, що спільний парад України і країн НАТО - це суцільна економія на інформаційній війні з російськими пропагандистами? Максимальний результат за менші гроші. Ні? А чого так?
Друга теза: "не можна проводити парад у воюючій країні". Мовляв, "як переможемо, так і пройдемо маршем. По Донецьку, Луганську, Севастополю". Прийде час - пройдемося. Не сумнівайтеся. А як же. Тільки хто вам сказав, що ми вже не перемогли? Факт, що Україна стримала удар, обзавелася союзниками, зміцнює військову міць - говорить на нашу користь. Ми живі! І не вашими молитвами. Ми дразним ворога, пишаємося країною, нагороджуємо героїв. Вам не подобається? А чого так?
Святкування дня народження країни - це ще не парад Перемоги. Він попереду. Але це зовсім не означає, що воюючі країни відкладають паради на потім. В Ізраїлі, наприклад, в цьому році глава уряду Біньямін Нетаньяху запропонував відродити традицію проведення щорічних військових парадів на честь дня ізраїльської незалежності. Армія, солдати, за його словами, - це основа ізраїльської незалежності. До 1973 р. паради в Ізраїлі проходили щороку. Найграндіозніший з них був у 1968-му, після перемоги у Шестиденній війні. Але і після 1973 р. в День незалежності проводився щорічний авіаційний парад. "Я пам'ятаю, як вперше побачив танки і гармати, побачив солдатів. Мене це вразило до глибини душі", - розповів Нетаньяху. Ось так. Одна з причин проведення військових парадів - створення традиції. Хочемо виростити державних діячів з сьогоднішніх дітей - повинні привчати їх з дитинства до хорошим державницьким смислам. Парад у воюючій Україні - це символ того, що українська незалежність стоїть на двох ногах: армії і народі, який поважає свою армію. Ізраїль - не найгірший приклад для наслідування. Особливо, коли мова йде про країну, яка воює за свою незалежність.
Ще один аргумент проти параду зовсім вже образливий. Нам кажуть, що парад - це совок, що так ми уподібнюємося Росії і КНДР. Говорять в основному люди, які далі Червоній площі нікуди в своєму житті не заглядали. Вони брешуть або навмисно, або не знають, що в США військові паради проводяться регулярно. Набагато частіше, ніж в Росії. Вони, правда, локальні, на рівні штату, міста, округу. Але трапляються і загальнонаціональні, які приурочені до якихось пам'ятних дат. Останній загальнонаціональний військовий парад з демонстрацією військової техніки пройшов у Вашингтоні в 1991 р. в честь закінчення операції "Буря в пустелі". Участь у ньому взяли 8 тис. осіб, танки та інша військова техніка. Парад приймав президент США Джордж Буш-старший. У 2017-го. в інтерв'ю The Washington Post чинний американський президент Дональд Трамп заявив: "Свою міць США покаже світу за допомогою парадів військової техніки... Військові можуть пройти маршем по Пенсільванія-авеню. Авіація зможе пролетіти над Нью-Йорком і Вашингтоном під час парадів". Трамп теж хоче парад. І Америка не звинувачує його в цьому.
Противники військового параду намагаються переконати нас, що все це показуха, що президент піариться на війні, мовляв, такого немає ніде в світі. Це не так. Те, що вони називають показухою, - нагородження героїв, передача військової техніки на фронт, натовпи українців, аплодирующих своїм військовим, - все це демонстрація ставлення держави до армії. Військові паради в Сполучених Штатах давно стали елементом національної культури. Але не тільки. Крім огляду військ американський головнокомандувач традиційно виконує ще одну військово-парадну функцію. Кожен рік перша президентська чета роздає їжу в ветеранської їдальні. Пам'ятайте Барака і Мішель Обаму, які на кухні власними руками розливають і подають їжу американським ветеранам? А тепер уявіть, що написали б українські "зрадофилы", якщо б у новинах з'явилися сюжети про те, як український президент і перша леді подають їжу солдатам? Думаю, що від ора "небайдужих громадян" оглухли б навіть куратори в Кремлі. А американцям - нічого. Подобається.
Парад необхідний всім нам. Цивільним, військовим, офіційним особам та запрошеним гостям. Парад - це демонстрація, показуха, дороге задоволення. Хто б сперечався. Але тільки демонстрація чого? Важлива не форма, а зміст. Військові паради у всі часи використовувалися для демонстрації сили армії, її духу і відваги. Так з якого дива нам пропонується відмовити військовим в тому, щоб вони пройшли по головній вулиці країни в парадній формі? Вони нам точно важливіше, ніж "зрадонутая громадськість", стурбована, як би не пробудити в українців гордість за властивий і народу, армії і непереможний національний характер.
Є ще один момент, переглядає в промовах супротивників проведення параду, що не може не радувати. Я маю на увазі тон антипарадных послань. Всі роки в День незалежності України знаходилися люди, які з знущальним смішком говорили: "Чого ви радієте? Що ви святкуєте? Ви спочатку побудуйте багату країну, а потім "святкуйте". В антиукраїнських колах День незалежності називали "днем незаможності", тобто бідності. Тоді нашій країні теж відмовляли в національному святі під пристойними приводами. Сьогодні, "парадні істерички" більше не сміються. Вони бризкають ненавистю, зляться, проклинають і бісяться: "Навіщо вам парад?" Потім, щоб краще бачити вас, товариші ненависники. Потім, щоб, вітаючи свою армію, ніколи не забувати, кого ми шануємо і що святкуємо День незалежності країни. Ваше безсилля. Не очікували? А чого так?
