Антимайдан-3. Коли 73% українців вийдуть мітингувати за Штайнмайера
Під час звернення до українців у четвер Володимир Зеленський, говорячи про вуличних протестах проти формули Штайнмайера, закликав "виважено і спокійно підійти до ситуації і не піддаватися на маніпуляції і провокації деяких осіб". Натякаючи, але не називаючи прізвищ, прямо як у свій час Янукович. Не секрет, що представники партії Петра Порошенка беруть активну участь в акціях проти капітуляції, однак влада не слід забувати, що минулий Майдан почався спонтанно, а тодішня опозиція приєдналася до нього і спробувала очолити вже після побиття студентів у ніч з 29 на 30 листопада 2013 року (про невдалі жарти "Кварталу" того періоду про "ебонітових паличках" Зеленському нагадували під час президентської кампанії).
Точно також і сьогодні треба розділяти прихильників Порошенка, які виходять на протести, і громадян, принципово не підтримують політику компромісів з Росією. Саме вони можуть скласти ядро учасників Майдану-3, здатного спалахнути в разі серйозних поступок РФ у переговорах з врегулювання конфлікту на сході країни.
І якщо зі смислами виступають проти компромісів зрозуміло, то ідеологія тих, хто підтримує політику Зеленського, не зовсім ясна. Президент знає, що робить, і ми, 73% українців, йому віримо - вагомий аргумент для ток-шоу, але де ж ці відсотки? У соціальних мережах простежується активна робота ботів, створюють враження всенародного одобрямсу, але ось персоніфікувати цю всенародність влади не можуть. Або не хочуть. Тим самим даючи в руки своїх опонентів важливе пропагандистське зброю - звинувачення у відсутності реальної підтримки дій влади щодо Донбасу.
В Україні так історично склалося, що завжди були два полюси - Майдан і Антимайдан. Останній збирали спочатку в 2004-му на підтримку кандидата в президенти Януковича, а в 2013-му вже в підтримку президента Януковича. Будемо відверті незалежно від політичних симпатій: обидва Антимайдана виглядали убожески порівняно з Майданами. Обязаловка, рознарядка і добові проти ідеї, ентузіазму і віри в світле майбутнє.
Зараз ініціатива вуличних акцій потроху переходить до противників Зеленського. Ці акції поки нечисленні, але, знову ж, не варто забувати, що до кінця листопада 2013-го на Майдані Незалежності також залишалася жменька мітингувальників. А 1 грудня в центр столиці вийшли більше мільйона чоловік. І це був початок кінця режиму "біло-блакитних". Схоже, "зелені" поки не вирішили, чи буде ефективним способом протидії вуличним протестам опозиції виведення свого виборця з віртуальної реальності. А може, і вирішили, але ще не розуміють, як це краще провернути.
Мова йде не тільки і не стільки про гроші, а про мережі рекрутингу через регіональні партійні та громадські організації. Чи існують ідеологічно підковані і впливові партосередку у "Слуги народу"? Користуються "зелені" підтримкою громадських активістів, здатних "заразити" ідеєю мирного курсу Зеленського деякий помітне кількість суспільно активних громадян?
Нарешті, чи є у них народні трибуни, які не бояться виступати перед людьми і вести їх за собою? У Антимайдана, нехай сьогодні ми про нього говоримо зі знаком мінус, такі спікери були: покійні Олег Калашніков Михайло Чечетов, нині живий Нестор Шуфрич та інші.
Не варто також забувати про роль церкви і зірок естради. Простіше кажучи, мова йде про комплекс важливих речей і обставин, без яких неможлива жодна тривала масова акція.
Поки Зе-команда навіть не намагається організувати вуличну кампанію, альтернативну антикапитулянтам. Тим самим посилюючи підозри, що результат у 73% на президентських виборах - не підтримка Зеленського як президента, а протест проти президента Порошенко. Якщо це не так, тоді у "зеленій" влада незабаром буде можливість і привід спробувати зібрати на вулицях Києва та інших міст країни мільйонні мітинги в підтримку формули Штайнмайера.
