Коли Дубинський запропонує Зеленському пройти поліграф
"Слуги" проти "слуг"
Триваючий в Раді конфлікт навколо нібито викритих у хабарництві нардепів у "Слуги народу" переростає у фарс і загрожує розколоти і так далеко не монолітну фракцію президентської партії.
Почалося з того, що фінансовий комітет парламенту відмовився підтримати законопроект, яким нібито могла бути знищена корупційна схема, яка дозволяла кільком структурам отримувати вигоду від непрозорої реєстрації інформації зі звітів про оцінку об'єктів нерухомості. Паралельно з цим законопроектом інша група'слуг" запропонувала свій варіант законопроекту, який згідно з модним нині у влади трендом диджитализирует сферу оцінки майна.
Обидві групи наполягали на важливості свого варіанту законопроекту, що призвело до провалу голосування за перший законопроект на засіданні фінансового комітету. Після цього колеги не голосували нардепів з "Слуги" запідозрили їх у тому, що саботаж законопроекту стався не безкоштовно, а деякі навіть називали суми: за 30 000 доларів кожному.
Спочатку обговорювався лише невеликою групою членів податкового комітету скандал зрештою вийшов у публічну площину. Одним з його головних дійових осіб, яких звинувачували в корупції, виявився один з депутатів СН і заступник голови комітету Олександр Дубинський. У результаті лідер "Слуги народу" Давид Арахамія запропонував перевірити потенційних хабарників на поліграфі.
Дубинський обурився такого "нахабства" керівництва фракції, вибухнувши звинуваченнями в дурості, непрофесіоналізмі, марнославстві. Після цього медиакиллер Коломойського заявив, що у нього, мовляв, буде свій стадіон, натякаючи на дебатную історію Володимира Зеленського та Петра Порошенка, і поліграф він пройде тільки на своїх умовах.
Поліграф - на смітник
Не відкладаючи в довгий ящик, ввечері 25 листопада Дубинський в прямому ефірі пройшов перевірку на поліграфі. Потрібно зізнатися, що процедура перевірки чесності Дубинського за допомогою детектора брехні виявилася досить нудним і затягнутим шоу, яке протягом двох годин транслювалося в прямому ефірі одного з маловідомих в Україні каналів на "Ютубі". Спеціально запрошений поліграфіст вкрадливим і тихим голосом по кілька разів ставив випробуваному одні і ті ж питання, сформульовані, до речі, самим Дубинським, на які нардеп з кам'яним виразом обличчя відповідав односкладово "так" або "ні". В результаті поліграфіст констатував, що перевірка відбулася, Дубинського "реактогенен", а його реакції "підлягають однозначній інтерпретації". І хоча офіційно результати перевірки з'являться лише на наступному тижні, поліграфіст ясно дав зрозуміти, що ці результати будуть на користь перевіряється. Тобто Дубинський на питання про те, чи брав він гроші за голосування в парламенті і на комітеті, швидше за все, не брехав.
Все це дало підстави Дубинскому не без гордості коронувати себе "Олександром I", тобто першим нардепом, публічно пройшли через поліграф. Можна не сумніватися, що хизуватися "науково доведеною чесністю" він зможе ще дуже довго. При цьому, за великим рахунком історія з поліграфом нічого не змінила, крім одного - ідея застосовувати поліграф для перевірки чесності політиків виявилася неспроможною. З однієї простої причини: Дубинскому явно не вдалося переконати у своїй чесності нікого з тих, хто спочатку йому не вірив.
Незважаючи на те, що переважна більшість українців не розбирається в нюансах процедури проходження поліграфа, у які спостерігали за відбувалися моментально виникло безліч питань. Мало того, що поліграф в принципі можна обдурити, а його свідчення не завжди можна однозначно інтерпретувати (останнє - широко відомий факт, і тому суди не розглядають результати перевірки на детекторі в якості доказів), так ще й до конкретної процедури з Дубинським можна нескінченно чіплятися, що тут же почали робити недоброзичливці нардепа в соцмережах.
То всіх необхідних датчиків на тілі Дубинського не помітили, то припустили, що випробуваний міг перебувати під дією якихось препаратів, на що його ніхто не перевіряв. В кінці кінців все, що бачили глядачі у віконці "Ютуба", можна без праці зімітувати. Коперфильд і не такі фокуси показував.
Але найбільше претензій було до заданим питань. І сформульовані вони були не так, і питали не про те, і про Ігоря Коломойського навіть не згадали. Загалом, Дубинський разом з поліграфом нікого переконати не змогли, крім тих, хто вірив йому і без жодних перевірок.
Відразу ж після Дубинського поліграфа прийшов його опонент Арахамія, але його чесність поліграфіст перевіряти відмовився. Не готовий, мовляв, "ні емоційно, ні методологічно". В результаті перевірку Арахамии перенесли на наступний день. Тут можливі два варіанти розвитку подій. Або поліграф викриє Арахамию у брехні, чому знову-таки повірять лише ті, хто захоче в це повірити, але у групи Коломойського буде привід для поглиблення конфлікту аж до розколу фракції. Або, що здається більш вірогідним, Арахамія також виявиться для поліграфа кришталево чесним, що остаточно перетворить всі танці навколо детектора в нісенітницю. І ідея Офісу Зеленського використовувати поліграф для перевірки чесності своїх "слуг" буде остаточно похована. Навіщо городити весь цей город, якщо поліграфу ніхто не вірить і з двох людей, що говорять протилежні речі, обидва говорять правду? В той же час ніщо не буде заважати Дубинскому шантажувати поліграфом всіх опонентів, аж до самого Зеленського. Мовляв, я пройшов, а вам слабо?
Худий мир чи хороша війна?
Але головне питання, що випливає з історії з поліграфом, - чим же закінчиться конфлікт всередині провладної партії? Незважаючи на деякий "радикалізм" Дубинського, все ще може закінчитися цілком полюбовно. Справа в тому, що Офісу президента і керівництва фракції невигідно роздувати його ще більше. Судячи з усього, вони могли припинити шум навколо законопроекту ще на старті, коли він почався в робочих чатах "слуг", але не зробили цього.
По-перше, гроші, нібито виділені на стимулювання рішення нардепів, за парламентським мірками виглядають смішно, адже раніше навіть за цілком рядове голосування на комітеті або в сесійній залі, за деякими даними, платили від 50 тис. доларів, а за серйозні рішення розцінки стартували від сотні. Втім, умовні весільний фотограф/водій/тамада можуть бути задоволені і такими сумами.
По-друге, невигідним справу викриття "слуг", наближених до Коломойського, виглядає і з кадрової боку. Справа в тому, що, виключивши з фракції головного рупора Коломойського, Дубинського, фракція ризикує втратити ще мінімум півтора десятка багнетів, і це тільки люди, які безпосередньо пов'язані з Коломойським, а разом з ними залишити стан "Слуги народу" може чимала кількість мажоритарників, так і незадоволених багатьма законодавчими ініціативами рідної партії і потроху формують внутрішньофракційну фронду.
Виходячи з усього вищевикладеного, скандал цілком може закінчитися на зустрічі Коломойського з ким-небудь з високопоставлених персон, наближених до президента, після якої тихо помре в надрах НАБУ справу про корупцію, спаде і шум, пов'язаний з перевіркою на детекторі брехні, а переключать увагу суспільства на який-небудь новий сюжет в стилі підпалу будинку Гонтарєвої.
Проте можливий і інший варіант розвитку подій, до якого підштовхує з'явилося на офіційному "Фейсбуці" Офісу президента заяву за підсумками зустріч з послами "Великої сімки". У ньому говориться, що підстав для повернення Приватбанку Коломойському немає і не буде незалежно від рішень судів з ініційованих ним позовами.
Доповнюючи саботаж групою Коломойського в "Слуги народу", ця новина говорить, що конфлікт між главою держави і олігархом розростається. І ціною зростаючої незалежності Зеленського може стати розкол монобольшинства в парламенті, залишками якого доведеться шукати підтримку для своїх законопроектів на стороні - наприклад, у "Батьківщини", або "Голоси", які давно були готові до такого розвитку подій. У той же час "група Коломойського" продовжить особливо інтенсивно "каламутити воду" в парламенті, продовжуючи генерувати нові скандали для "Слуги народу". Вже сьогодні уразливим для атак Коломойського стає уряд Гончарука, якого олігарх відверто недолюблює.
І зараз перед Зеленським варто нетривіальне завдання - врятувати свою партію від розвалу, а уряд - від дискредитації і можливої відставки, не потрапивши при цьому в повну залежність від Коломойського і його людей.
