Ан-188 замість Ан-70. Чи зможе Україна зацікавити Туреччину літаковим проєктом

ДП "Антонов" поширило інформацію про те, що під час візиту в Україну президента Туреччини Реджепа Ердогана, який очікується найближчими тижнями, він відвідає це підприємство, де сторони обговорять перспективи здійснення спільних проєктів в авіаційній сфері. Зокрема, повідомляється про інтерес турецької сторони до проєкту Ан-70. Йдеться про серійне виробництво середнього військово-транспортного літака — ця історія тягнеться вже понад 30 років, у ній час від часу з'являється інформація про спроби залучити іноземних інвесторів, які досі невдалі.

З одного боку, ВПС Туреччини вже мають літаки цього класу — європейські Airbus А400, які відпрацьовані у виробництві і експлуатації та влаштовують тамтешніх військових. З іншого боку, Туреччина нині прагне активізувати свої зусилля у галузі авіабудування. Так, на 2022 р. заплановано перший політ навчально-тренувального літака з реактивним двигуном HÜRJET, який має замінити застарілі машини Т-38 та F-5 американського виробництва, які перебувають на озброєнні ВПС Туреччини. Тому щодо доступу до технологій (а особливо в галузі двигунобудування) турецькій стороні був би цікавий спільний проєкт із визнаним лідером у галузі військово-транспортної авіації, яким є "Антонов".

Якщо турецька сторона реально зацікавиться Ан-70, це буде прорив. Чи жарт, перші промальовки нової машини з'явилися ще 36 років тому — за технічним завданням повітрянодесантних військ СРСР для заміни Іл-76, а досі не дійшли до серійного виробництва. Перед самим розпадом Союзу "Антонов" встиг закласти перший прототип, проте далі проєкт пішов з великими труднощами — так, досвідчений екземпляр Ан-70 піднявся в небо 16 грудня 1994 р., а 10 лютого 1995 р. під час четвертого випробувального польоту сталося зіткнення з літаком супроводу Ан-72 Увесь екіпаж дослідної машини, що розбилася під Гостомелем, загинув. Проте "антонівці" у грудні 1996 р. показали другий дослідний Ан-70.

Незабаром доля проєкту перейшла в політичну площину, ставши однією з розмінних монет у відносинах Росії та України. Так, у 1998 р. Кучма та Єльцин виступили із спільною заявою, з якої випливало, що обидві країни бажають прийняти Ан-70 на озброєння національних ВПС. Після Помаранчевої революції 2004 р. українська сторона від участі у проєкті відмовилася, одночасно це зробили росіяни, зробивши ставку на модернізацію парку своїх Іл-76.

Проєкт реанімували з приходом до влади Януковича – у 2011 р. російські офіційні особи заявляли, що у 2015-2020 рр. готові купити 60 літаків цього типу. Тоді ж було відновлено фінансування з боку Києва. У вересні 2012 р. єдиний Ан-70 здійснив перший політ. Результати були настільки обнадійливі, що росіяни стали форсувати тему про розгортання збірки літака для власних ВПС у Казані (потім мова йшла про Воронеж).

11 квітня 2014 р. ДП "Антонов" завершило спільні державні випробування модернізованого Ан-70, за результатами яких літак було рекомендовано до серійного виробництва. У січні 2015 р. літак офіційно було прийнято на озброєння Повітряних Сил України. Водночас наприкінці лютого 2015-го міноборони РФ виключило Ан-70 із державної програми переозброєння.

Проте ухвалення Україною на озброєння Ан-70 було формальністю, необхідною для просування літака на міжнародних ринках. Оскільки після анексії Криму та припинення співпраці між підприємствами військово-промислового комплексу Росії та України довести до пуття Ан-70 стало проблематично. Насамперед, Росія володіє половиною інтелектуальної власності на проєкт, а крім того, основою рухової конструкції є гвинтовентилятори СВ-27 та допоміжний двигун ТА 18-200-70 виробництва російського НВП "Аеросила" з підмосковного Ступіно.

У травні 2016 р. тодішній віцепрезидент компанії "Антонов" Олександр Коцюба заявив, що "відтворити Ан-70 у існуючому вигляді практично неможливо". Почався тривалий непростий процес імпортозаміщення російських комплектуючих — за постійної нестачі грошей. Єдиний літак намагалися максимально представити за кордоном, адже, за оцінками самого "Антонова", потреба світового ринку в літаках типу Ан-70 на період до 2035 р. становить 300 машин. Наприклад, у листопаді 2017 р. Ан-70 привезли на Dubai Airshow. Арабських шейхів намагалися зацікавити цивільним варіантом Ан-70Т, проте далі за розмови справа не пішла. Не вдалося залучити на роботу над проєктом і американські фірми.

Як підсумок, сьогодні "Антонов" робить ставку на проєкт Ан-188 — як би Ан-70, але із західними двигунами та авіонікою. По суті, це буде новий літак, який доведеться робити фактично з нуля, хоч і використовуючи напрацювання по Ан-70. Найімовірніше, саме проєктом Ан-188 спробують зацікавити турецьких авіабудівників.

Наскільки ця спроба буде вдалою, передбачити неможливо. Але треба розуміти, що концептуально проєкт Ан-70 залишився на рівні 1990-х і час поступово минає. Тим більше, що західні конкуренти, насамперед Airbus, зробили дуже багато, щоб зайняти потенційно цікаві для нас ринки. Проте залишається ще внутрішній ринок — ті кілька Іл-76, що дісталися нам ще від Радянського Союзу, потребують повноцінної заміни, якою може стати Ан-188.