Американський пацієнт. Чому Зеленський перехрестився, коли Вакарчук зайшов в Раду
В цілому результат "Слуги народу" виявився доволі прогнозованим. За даними екзитполів, у президентської партії близько 44%, що дає можливість провести в парламент близько 126 депутатів. Для одноосібної коаліції "слугам" залишається взяти 100 мажоритарних округів з 199. Враховуючи, що, за попередніми даними, кандидати партії Зеленського перемагають на всіх округах у столиці, ця задача вже не виглядає абсолютно нездійсненним, але залишається все ж вкрай складною.
Так що, швидше за все, Зеленському все ж доведеться вступати в союзницькі відносини з кимось із партнерів по політичному процесу. Тим більше що дієздатна коаліція повинна мати хоча б на три десятка мандатів більше, ніж 226 голосів. Вибір партнерів для коаліції у президента хоч і не дуже багатий, найголовніше для нього, що цей вибір є в принципі.
Отже, "Оппоплатформу" і "Європейську солідарність" в якості можливих соратників СН розглядати не будемо. Для партії Зеленського таке союзництво може мати вкрай неприємні електоральні наслідки. Таким чином залишається лише три можливих коаліційних варіанти. Перший — набрати відсутні голоси мажоритарників-самовисуванців, але такий союз буде розкрито складний в управлінні, так і можливий, тільки якщо для коаліції необхідно буде не надто багато мажоритарників.
Так що найбільш імовірним виглядає союз "Слуги народу" або з "Голосом" Святослава Вакарчука, або з "Батьківщиною" Юлії Тимошенко. Але кожен з можливих партнерів має непогані політичні апетити, цілячись ні багато ні мало в крісло прем'єра. Тимошенко почала заявляти про свої прем'єрські амбіції чи не відразу після президентських виборів, розраховуючи, що у майбутній парламент, крім "Батьківщини" і "Слуги народу", пройдуть тільки ЄС і "Оппоплатформа" і саме у Тимошенко буде "золота акція", адже, крім неї, об'єднуватися буде не з ким. Однак успіх "Голоси" дав Зеленському можливість для маневру.
Що ж стосується Вакарчука, то його прем'єрські амбіції виражені менш чітко, і, незважаючи на те, що він проведе в Раду явно менше людей, ніж Тимошенко (за попередніми даними, "Голос" проведе мінімум 18 нардепів, а Тимошенко — мінімум 22), у нього в переговорах з Зеленським помітну перевагу.
Юлія Володимирівна небажана для Зеленського в якості не тільки прем'єра, а й просто політичного партнера відразу з кількох причин. По-перше, вона "старий політик", що розходиться з ідеєю "нових облич" команди Зе, по-друге, президент не може не розуміти, що Тимошенко буде намагатися маніпулювати ним і втопити його рейтинг, ну і, по-третє, у Юлії Володимирівни є свої стосунки з Коломойським, від якого глава держави хотів би дистанціюватися.
Власне, попередній вибір в Офісі президента вже зробили. Особисто Зеленський після оприлюднення результатів екзитполів запросив Вакарчука "поговорити". "Ми запрошуємо до розмови пана Вакарчука. Питання з приводу прем'єра Вакарчука — це питання до нього, тому що це велика відповідальність", — сказав президент.
З цього короткого спічу випливає, що на Банковій не дуже хочуть віддавати музиканту прем'єрське крісло, і у Вакарчука немає особливих аргументів, щоб наполягати. Адже Зеленський завжди може сказати, що передумає і вибере в якості партнера Тимошенко. Таким чином, коаліція між "Слугою народу" і "Голосом" цілком може відбутися з прем'єром від команди Зеленського, а "Голосу" віддадуть крісло спікера, наприклад.
Та й Зеленський вже встиг описати, яким бачить майбутнього прем'єра (технократ, економіст без політичного минулого), що не зовсім узгоджується з Вакарчуком. Однак на користь прем'єрства Вакарчука може зіграти і ряд інших факторів.
Не потрібно забувати, що в день виборів штаб "Голоси" відвідав особисто тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор. Ні до кого більше в штаб представник Вашингтона не заглядав. Все це може свідчити про особливе ставлення Вашингтона до партії Вакарчука.
Так що своє слово в коаліціаду ще може сказати посольство США, пролобіювавши інтереси молодої європейської демократичної партії. Більш того, для США Вакарчук в якості прем'єра може бути досить вигідним, якщо буде прислухатися до порад з посольства.
Та й для Зеленського Вакарчук в якості прем'єра при міністерствах і віце-прем'єрів, відданих СН може виявитися не так вже й поганий. Адже саме на главу уряду президент завжди може звалити всі невдачі.
Якщо коаліція "Слуги народу" і "Голоси" відбудеться, що найбільш ймовірно, в наступному парламенті буде дві опозиції — проросійська в особі достатньо представницької групи "Оппоплатформы" Віктора Медведчука. З іншого — взаємно конкуруючі прозахідні "Батьківщина" і ЄС. При цьому на початковому етапі роботи наступного парламенту всі ці опозиціонери не будуть занадто сильно опозиційними, а будуть намагатися схилити президента на свою сторону. А далі все буде залежати від президента і його політики, якщо він продовжить і далі дрейфувати в бік поступок Путіна в питаннях миру на Донбасі, російської мови і тому подібного, то йому буде важко уникнути зближення з Медведчуком. При цьому він буде змушувати Порошенко, Тимошенко і непарламентську опозицію об'єднуватися проти себе.
Ну а лавірувати на якійсь серединної лінії, на якій Зеленський провів дві виборчі кампанії чим далі, тим буде складніше. Тим більше що ідеологічно поспішно зібрана команда "Слуги народу" дуже неоднорідна і завжди є ризик розколу в середині самої президентської партії.
