Амбіції Абромавичуса. Чи Реально Україні наростити експорт зброї в п'ять разів
Буквально днями було заявлено про те, що головою наглядової ради державного концерну став старий-новий реформатор Айварас Абромавічус. Зазначимо, що цей литовський бізнесмен вже пробував проводити реформи на посаді міністра економічного розвитку України. Тепер ось команда Зеленського привернула його реформування оборонної галузі.
Вже в першому великому інтерв'ю для одного з українських ЗМІ Айварас розповів про своїх планах реформування галузі. Текст вийшов досить об'ємний і багато ініціативи литовця заслуговують окремого розгляду. Сьогодні ми зупинимося тільки на одному вельми спірне твердження: "В експорті зброї ми ставимо амбітну мету - зрости в п'ять разів до 2025 року".
З повною відповідальністю можна говорити про те, що така заява може зробити чиновник, який не володіє ситуацією. Адже за результатами 2018 р., судячи з доповіді Державної служби експортного контролю, наш військовий експорт знаходиться на одному з найнижчих рівнів за останні роки. Причому це стосується як у кількісних, так і якісних показників. Так, якщо в кращі довоєнні часи обсяги експорту становили близько $1 млрд в рік, то в 2017-2018 роках експорт товарів і послуг військового призначення по лінії спецекспортерів скоротився, за деякими даними, до $600 млн.
І для цього є об'єктивні причини. Після весни 2014 р. - анексії Криму і початку антитерористичної операції на Донеччині - ситуація в Україні з експортом зброї кардинально змінилася.
По-перше, було прийнято політично правильне рішення про припинення співпраці з військовою галуззю Російською Федерацією, що спочатку призвело до зупинки цілого ряду програм спільного виробництва.
По-друге, армії терміново знадобилося зброю і багато, а тому всі можливості військової промисловості були мобілізовані для вирішення внутрішніх проблем. А вони виявилися не безмежними - у підсумку така різка переорієнтація викликала тимчасове припинення експортних контрактів.
Хоча за останні пару років ситуація дещо вирівнялася, проте її перспективи вельми туманні. Так, тільки в 2018 р. з великим скрипом (тут серйозні проблеми виникли з російськими комплектуючими) був закритий тайський контракт на поставку 49 танків "Оплот". Причому, крім останніх 13 танків, були відправлені і дві броньовані ремонтно-евакуаційні машини.
Майже єдиною експортною позицією на сьогодні залишається продаж протитанкових керованих ракет КБ "Луч". Комплекси "Скіф", "Стугна", "Корсар" і ракети до них є вкрай затребуваними на світовому ринку і експортуються сотнями штук. Загальні обсяги невідомі, проте лише Саудівській Аравії в 2018 р. були відвантажені 950 протитанкових керованих ракет. До речі, і в 2019 р. туди ж пішли як мінімум 140 ПТРК "Скіф" і "Корсар" і 840 ПТКР на $58 млн.
Традиційною статтею доходу останнім часом стали поставки за кордон антикварної зброї - насамперед гвинтівок Мосіна царського і радянського виробництва для цивільного ринку. Благо на складах їх залишилося більше ніж достатньо. У числі основних покупців за документами Туреччина і США.
Цікавий момент з поставками в США 177 великокаліберних кулеметів. Так як інших кулеметів у нас немає, то мова може йти тільки про 12,7-мм ДШК. І, по всій видимості, купували їх американці явно не для себе.
У цілому нинішня ситуація з військовим експортом виглядає, скажімо так, неоднозначно. З одного боку, є окремі галузі, де Україна може гідно конкурувати з тією ж Росією чи Заходом. Яскравий приклад - Близький Схід і Туреччина. Але з іншого - ринок потроху схлопывается - в Європі нас явно не чекають (навіть з проектами модернізації зброї радянського зразка, яке поки ще є на озброєнні "молодих європейців"), азіатський ринок ми потроху втрачаємо, так як китайці вже щосили реалізують наші технології, за безцінь скупили на початку 1990-х років. За Африку і говорити не доводиться - грошей там ніколи не було і немає.
В цих умовах багато чого буде залежати тільки від спритності менеджерів "Укроборонпрому", однак різка зміна пріоритетів і прихід "варягів" завжди вкрай погано позначається на загальних показниках - перші кілька років точно. Є у Абромавичуса своя команда професіоналів саме в сфері військових технологій і експортно-імпортних операцій в такий "ніжною" сфері, як оборонна, - велике питання. Судячи з його попереднього досвіду - відповідь швидше негативний.
З іншого боку, цілком може виявитися, що військовий експорт зрештою зросте, але заслуги "Укроборонпрому" в цьому не буде. Вже зараз невеликі приватні компанії військового сектору поступово отримують можливість виходу на зовнішні ринки без тотального контролю державного монополіста. З останніх успіхів - наприклад, продаж компанією Proximus в червні 2019 р. в Марокко системи протидії безпілотним літальним апаратам "Буковель-AD". Раніше подібний комплекс був поставлений в Єгипет.
