Олексій Гарань: З Маркаровою Зеленському треба було почекати до інавгурації Байдена
Про можливе призначення Оксани Маркарової послом України в США, а також про те, як зміняться кейси Донбасу і Криму після перемоги Джо Байдена, "ДС" поговорила з науковим директором Фонду "Демократичні ініціативи", професором політології Києво-Могилянської академії Олексієм Гаранем
"ДС" Наскільки розумною, на вашу думку, є пропозиція призначити послом України в США Оксану Маркарову? Співпраця з МВФ — це, звичайно, важливий фактор, але наші відносини з ключовим партнером набагато ширші і багатогранніші — чи не завалить Маркарова інші напрямки роботи?
О.Г. Послами призначаються як кадрові дипломати, так і політичні призначенці, і в цьому сенсі призначення Маркарової може бути виправданим. Напрямок співпраці з МВФ і економічні питання дійсно є важливими, а вона — професіонал-технократ, вельми підготовлений, може бути і успішним дипломатом у провідній країні світу. Але тут виникає два питання: перше — наш посол Володимир Єльченко не працював на посаді і року. Він професійний дипломат, працював на складних напрямках, у тому числі і в Росії, в ООН і коли Дмитро Кулеба каже, що правила ротації ніхто не відміняв, то, згідно з цим правилом, посол працює на посаді близько трьох-чотирьох років.
Крім того, зараз йде процес передачі влади і, можливо, Києву варто було дочекатися офіційного вступу на посаду нового президента Байдена, щоб рішення узгоджувалися з новою адміністрацією. У всякому разі, раніше була саме така практика.
"ДС" З урахуванням рівня відносин між Джо Байденом і Петром Порошенком, коли Банкова почне зливати або нишком закривати справи проти лідера "Євросолідарності"?
О.Г. Звичайно, це питання до Банкової і до Зеленського. Ми розуміємо, що кількість справ, які "вішають" на Порошенка, "вражає". Та й постійні згадки попередників, яких треба притягнути до відповідальності, говорять про психологічні комплекси президента, який своїх опонентів вважає ворогами.
Чи змінить щось перемога Байдена — скоріше так. Але насправді, і інші країни, і представники посольства США в свій час робили відповідні заяви про неприйнятність того, що відбувається. Наприклад, коли Зеленський став президентом, у нього з'явилася ідея загальної люстрації представників влади з 2014 по 2019 рр., поставивши їх на один щабель з Януковичем — тоді була заява послів G7, і президент був змушений відмовитися від своєї ідеї.
Тобто перемога Байдена автоматично не означатиме, що у Зеленського терміново почнуть закривати справи проти Порошенка, адже про їх політичне підгрунтя говорилося і раніше. Та й риторика Зеленського навряд чи зміниться, він і далі, на жаль, буде шукати ворогів серед критиків і опонентів. А то, що самі справи будуть розвалюватися, — так це реалії, це і зараз відбувається.
"ДС" Чи здатний Байден в принципі почати діалог з Путіним про Крим? Або "сакральність" питання для РФ переважить будь-які інші міркування?
О.Г. Є так звана "Кримська резолюція" США, яка була прийнята при Трампі, і це офіційна американська позиція, Байден не буде її міняти. Тобто ця позиція сформувалася при Обамі, коли Байден був віцепрезидентом, потім при Трампі. Хіба що зараз Байден може зайняти жорсткішу і чітку позицію, ніж при Трампі, тому що ми пам'ятаємо, що Трамп свого часу говорив про "народ Криму", що він, мовляв, зробив вибір, потім президент виправлявся, потім прийняли згадану резолюцію. Тобто Байден і його команда таких ляпів допускати не будуть. Крім того, з боку США ми можемо розраховувати на сприяння "Кримської платформи", яку зараз хоче запустити Київ, але наскільки це практично вплине на позицію Путіна — питання.
"ДС" Чи можуть США захотіти модернізувати нормандський формат і мінський процес? Або нинішній чотирикутник є безальтернативним?
О.Г. Позиція США в цих питаннях завжди була важливою, в тому числі в плані дії санкцій проти Росії. У них завжди був двосторонній трек взаємодії з Росією в цій сфері, за часів Обами за це відповідала Вікторія Нуланд, а за часів Трампа це був Курт Волкер, і позиція Волкера була дуже сильною, він активно просував і захищав не тільки американські, але і українські інтереси. Потім він пішов у відставку, і зараз позиція "спецпредставника США по Україні" не заповнена. Тут питання, чи призначать нову людину, або будуть шукати якісь інші формати. Я абсолютно переконаний, що справа навіть не в тому, чи будуть США формально брати участь в нормандському форматі чи ні, їх роль буде і так дуже активною, незалежно від цього. До речі, якщо говорити про Трампа, ще невідомо, було б включення США в "Нормандію" плюсом чи мінусом для України, тому що його заяви дуже часто були непередбачуваними. Чи приєднаються США до четвірки — подивимося, адже на це потрібна ще й згода Росії.
