Агенти Кремля. Як влада може покарати улюблені канали Медведчука

Про те, що телеканали "112" і NewsOne ретранслюють, нехай і обережно, тези Кремля, в Україні не говорив тільки ледачий. Особливо актуальним це питання постало після того, як в ЗМІ з'явилася інформації про контроль над цими каналами Віктора Медведчука, а сам кум Путіна став з'являтися на "112" із завидною регулярністю. Однак головним каталізатором введення санкцій стала електронна петиція від 20 вересня з вимогою "зупинити антиукраїнську діяльність" зазначених медіа, зібрала 25 тисяч підписів, у тому числі і особистий підпис президента Петра Порошенка.

Зіграла свою роль і риторика президента про те, що Україні потрібен закон про агентів впливу Росії в українському медіапросторі. Все це в четвер, 4 жовтня, вилилося в успішне голосування за постанову з рекомендаціями РНБО ввести санкції проти російських агентів в медіапросторі. Хоча 229 голосів за - далеко не найуспішніший результат голосування, що важливо в контексті необхідності його повторення, щоб затвердити рішення РНБО про санкції, якщо таке буде і буде введено в дію відповідним указом президента. Саме таку процедуру введення санкцій, нагадаємо, передбачає українське законодавство.

Зрозуміло, реакція на це постанову з боку симпатизують "постраждалим" була швидкою і передбачуваною - українську владу звинуватили в утисках свободи слова, введення цензури і пообіцяли скаржитися в усі можливі європейські інстанції. І треба зізнатися, що у противників санкцій проти "112" і NewsOne є серйозні підстави сподіватися на успіх. Незважаючи на те що деструктивна інформаційна політика проросійських медіа очевидна більш-менш всім, проте не тільки довести, але і навіть юридично грамотно сформулювати вагомі підстави для санкцій ніхто поки так і не зміг.

В постанові, за яку проголосували депутати, необхідність введення санкцій вмотивована тим, що "в діяльності юридичних осіб, перелік яких наведено у "Додатку 1" до цієї постанови, присутні системні ознаки спадкування дискурсивних практик російської імперсько-шовіністичної пропаганди, на постійній основі фіксуються прояви пропаганди і поширення ідеології тероризму".

У чому конкретно виражаються всі ці злочинні "дискурсивні практики", зрозуміло, ніхто поки сказати не може, а свобода слова в сучасній Європі все ще залишається "священною коровою", що і вселяє проросійські медіа впевненість в успіху. Правда, Росія за допомогою Russia Today змушує європейців стає дещо менш ліберальними в цьому питанні, але до серйозних зрушень справа поки не дійшла.

Отже, що ж у цій ситуації може зробити РНБО? Найпростіший варіант - це виконати рекомендації парламенту і ввести санкції, не надто вдаючись у детальне пояснення підстав. Тим більше, що санкції можуть бути дуже різними - від позбавлення права на мовлення та арешту майна до яких-небудь чисто символічних. Наприклад, в Раді звучали пропозиції зобов'язати проросійські канали маркувати свій продукт попередженням, мовляв, "обережно, ви дивіться російську пропаганду".

Але всі ці варіанти досить ризиковані. Відбувшись номінальними санкціями, влада гарантовано зазнає нападок патріотів і звинуваченнями або повної імпотенції, або у свідомому підіграванні ворогам, що абсолютно не потрібно Порошенко перед президентськими виборами. Серйозні ж санкції аж до припинення мовлення цілком можуть втягнути Україну в міжнародний скандал з непередбачуваними наслідками, який теж нікому не потрібен. Так що найбільш правильним варіантом було б дуже якісно обґрунтувати введення санкцій, щоб у наших європейських партнерів було чітке розуміння, чому і за що влада закриває ЗМІ. І тут у РНБО також є варіанти, де саме шукати обґрунтування.

Якщо виходити з логіки постанови Верховної Ради про "систематичних дискурсивних практиках російської імперсько-шовіністичної пропаганди", то можна, наприклад, створити якийсь експертний орган, який проведе моніторинг ефірів телеканалів і зробить на його підставі відповідний експертний висновок, на підставі якого РНБО і буде приймати відповідне рішення.

І тут потрібно розуміти, що експертам доведеться провести титанічну аналітичну роботу. Дати чітке визначення, що таке російська пропаганда, які її конкретні прояви, до яких катастрофічних наслідків вона призводить, але найголовніше - потрібно на конкретних прикладах довести, що в основі цієї пропаганди лежить не просто якась "інша точка зору", а прямий обман, а значить, для "репресій" є всі підстави.

Зрозуміло, подібний підхід стане прецедентом для України і не факт, що буде однозначно сприйнятий на Заході, тим не менш, це буде краще, ніж вводити санкції проти каналів, грунтуючись на якихось умоглядних висновках громадськості.

Але РНБО може піти й іншим шляхом і розглядати не сам контент каналів, а шляхи його фінансування з метою довести, що ниточки від "112" і NewsOne ведуть до Москви і що канали управляються і фінансуються з країни-агресора. Можливо довести подібне в принципі і якщо можливо, то чи зможуть це зробити українські слідчі, які зазвичай не блискучі сверхэффективностью, - питання, зрозуміло, відкритий. Як, власне, і питання, чи є фінансування з Росії достатньою підставою для санкцій проти ЗМІ.

Як би те ні було, а прості рецепти, так улюблені українськими патріотами, типу "взяти і заборонити", у цій історії, швидше за все, не спрацюють. І попереду досить довга епопея боротьби з інформаційним шкідництвом Росії з далеко не гарантованим позитивним результатом.