Ada замість "Володимира Великого". У що Туреччина перетворить нашу корветну програму

У процесі реалізації проєкту може виникнути стандартна для України останніх років ситуація — чим озброювати нову техніку?

Корвет типу Ada /investigator.org.ua

Потроху набуває обрисів корветна програма Військово-морських сил України. У понеділок, 21 грудня, прес-служба Миколаївського заводу "Океан" повідомила про те, що підприємство підписало меморандум з Державним оборонним концерном Турецької Республіки про спільну діяльність з реалізації проєкту будівництва кораблів класу корвет.

Нагадаємо, що це черговий етап програми, яка була розпочата в жовтні цього року під час зустрічі президентів України і Турецької Республіки в Анкарі, після чого 14 грудня був підписаний контракт на будівництво чотирьох корветів. Турецька сторона провела аудит технічних можливостей суднобудівних підприємств України і зупинила свій вибір саме на "Океані".

При цьому раніше озвучувалися й інші варіанти, наприклад, "Нібулон", проте в плюс "Океану" зіграла наявність професійних кадрів, виробничих потужностей і можливості для модернізації. Тут необхідно зазначити, що "Океан" поки не має досвіду будівництва бойових суден — за останні роки миколаївцями було побудовано тільки кілька барж, а також проведено ремонт буксирів і суховантажів.

Хоча деталі угоди на сьогодні широкому загалу не відомі, але за деякими даними, будівництво корветів буде здійснюватися за турецький кредит за схемою, раніше відпрацьованою в самій Туреччині. Тобто головний корабель буде будуватися в Туреччині з залученням українських фахівців, а інші три — в Миколаєві.

У процесі реалізації корветної програми може йтися про кораблі типу Ada. Варто зазначити, що це оптимальний варіант при наших вкрай обмежених фінансах (один корабель коштує близько $250 млн). Крім того, не варто забувати, що турецька компанія вже має подібний досвід будівництва поза Туреччиною — влітку 2018 р. вона виграла аналогічний нашому тендер на поставку чотирьох корветів для пакистанського флоту. За умовами тендеру кораблі повинні бути побудовані в Пакистані, до слова, останній корабель серії буде проходити вже як фрегат, оскільки отримає додаткове озброєння.

Корвети типу Ada ідеально підходять для умов Чорного моря, оскільки, маючи водотоннажність 2400 т і довжину 99,56 м, призначені насамперед для прибережного патрулювання (час автономного плавання 10 діб) і охорони територіальних вод.

Однак, як бачиться, під час реалізації цього проєкту може виникнути стандартна для України останніх років ситуація — чим їх озброювати?

Оригінальні корвети мають на борту 76-мм артилерійську установку Oto Melara Super Rapid італійського виробництва з системою управління вогнем, два бойових модулі турецького виробництва ASELSAN STAMP з 12,7-мм кулеметом. При цьому основною зброєю є вісім протикорабельних ракет "Гарпун", 21 зенітна ракета RAM Block I і два торпедних апарати для 324-мм торпед Mk.46 (американського виробництва). На корветі може базуватися вертоліт S-70B Seahawk, а також безпілотники.

Поки незрозуміло, чи зможе Київ отримати дозвіл від Вашингтона на це озброєння. При цьому очевидно, що відносини Туреччини і США в найближчі роки можуть бути серйозно затьмарені санкціями з боку американців з приводу закупівлі Ердоганом російських зенітно-ракетних комплексів С-400.

З іншого боку, ні про який вітчизняний комплекс озброєнь говорити не доводиться. Так, єдиний за довгі роки реалізований Україною проєкт озброєння фрегата Wele Nzas для Гвінеї ніс комплекс радянського зразка: автоматичні універсальні артилерійські установки АК-176, 30-мм шестиствольні артилерійські установки АК-630М, а також 140-мм 22-стовбурні реактивні системи залпового вогню МС-227 комплексу А-22 "Вогонь". Причому все це було знято зі списаних кораблів ВМСУ і відновлено. А ось все радіолокаційне обладнання було українського виробництва — тут питань з оснащенням виникнути не повинно, тим більше якщо буде встановлена турецька БІУС (бойова інформаційно-керуюча система).

Водночас не можна не сказати, що турецькі кораблебудівники накопичили достатній досвід, щоб адаптувати будь-які інші системи озброєнь для кораблів свого типу. Так, наприклад, з 2022 р. (а раніше 2023-го Україна не отримає головний корабель) американські протикорабельні "Гарпуни" планують замінити на турецькі Atmaca, а в пакистанському проєкті взагалі замість американських ракет планують використовувати аналогічні HHQ-16 китайського виробництва. Тобто в проєкті для України також можливі варіанти.

На тлі бурхливої діяльності щодо реалізації турецького проєкту можна говорити про те, що на вітчизняній програмі будівництва серії корветів типу "Володимир Великий" можна ставити хрест. І тут є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Парадоксально, але добудова головного корабля серії, готового на 32%, у вересні 2019 р. оцінювалася в 7,7 млрд грн (майже $311 млн), тоді як турецький корвет, побудований з нуля, обійдеться нашій країні дешевше.

Незважаючи на невизначеність з комплексом озброєння, не можна не відзначити, що проєкт виробництва турецьких корветів може стати поштовхом для подальшого розвитку нашої кораблебудівної галузі. Адже вітчизняні корабели за фактом отримають доступ до нових технологій, іншої (нерадянської) культури виробництва. Та й на озброєнні ВМСУ такі кораблі будуть проривом на тлі слабкого озброєння флагмана "Гетьман Сагайдачний" і наявності у нас в основному катерного флоту.