Вірність бренду. Чому Бережний повинно бути соромно перед Путіним
Глава Інституту правової політики і соціального захисту імені Ірини Бережної - Олена Бережна розповіла журналістам, як під час проведення в центрі Києва акції "Безсмертний полк" її били по черзі і активісти організації "С14", і співробітники поліції за георгіївську стрічку, якою у неї зовсім не було.
За словами Бережної, вона всього лише одягли футболку з написом "Freedom is My Mood" (Мій настрій - свобода), пов'язавши на неї стрічку, яку, як вона затверджує, помилково прийняли за георгіївську. "Я ходила в цій футболці. У мене в сумці були роздруківки з сайтами, де цю футболку можна купити. На ній немає георгіївської стрічки, це прикраса вибрала фірма ZARA. Незважаючи на те що я дала таке докладне пояснення, на мене почали нападати праворадикали. Мені сказали, що це "С14", - уточнила вона. У підсумку мати загиблої в 2017 році Ірини Бережної - екс-депутата від Партії регіонів - перепровадили у відділення поліції для дачі пояснень. За її словами, після затримання у неї діагностували струс головного мозку, тріщини в ребрах, садна та забої. Вона стверджує, що патріотично налаштовані активісти разом з поліцією повалили її на землю, вдарили головою об асфальт, а потім викрутивши руки і побивши, заштовхали в поліцейську машину.
Російські ЗМІ вже вийшли з заголовками "Безсила злість і відчай радикалів". І якщо б не докладний фоторепортаж, опублікований на сторінках українських видань, ми могли б і не дізнатися, що георгіївська стрічка у Олени Бережної все ж була. Навіть дві. Що вона влаштувала бійку з поліцією, замість того, щоб написати пояснення щодо адміністративного правопорушення і йти собі спокійно додому. Ніяких "радикалів", які допомагають поліції бити жінку, просто не було. Як і не було ніякого побиття.
Про що нам каже ця історія? Ну, по-перше, тепер достеменно відомо, що патріоти "З-14" не одягатися в бутіках "ZARA". По-друге, що київська поліція не сприймає хода "Безсмертний полк" за "Модний вирок", тому роздруківки з сайтів, на яких куплені карнавальні костюми, для них не аргумент. І третє, ми тепер точно знаємо, що вся ця історія з "нехорошою костюмом" була навмисною провокацією. Олена Бережна не могла не знати про заборону на антиукраїнську символіку, тому і запаслася картинками з інтернету.
9 травня Дня перемоги давно перетворений в День вірності ідеї "русского мира". Організаторам численних акцій у цей день важливі не стільки ветерани, скільки провокаційні випади в бік української держави. За їх версією, в країні заборонено "святкування". Тому крім них нікому "вшанувати пам'ять загиблих". Як смуток за загиблими поєднується із святом, шанувальники "російського світу" зазвичай замовчують. Так само як не пояснюють, чому раптом їм заманулося звинувачувати Україну в неповазі до пам'яті загиблих у Другій світовій війні, якщо в країні тепер офіційно існує дві пам'ятні дати - 8 і 9 травня. Коли бурлеску не вистачає, ці прекрасні люди не гребують відвертими провокаціями. То білборд з танками, які бруду не бояться, повісять, заборонену комуністичну символіку використовують обвяжутся власівській стрічкою і зажадають шанувати пам'ять тих, хто загинув у боях з американської та іншої вояччиною.
Акції проти неіснуючих загроз - це улюблена практика російських провокаторів. Досить згадати організовані під надуманим приводом мітинги в Криму і на Донбасі проти "заборони російської мови", якого ніколи не було. Небезпека подібних зборищ полягає в тому, що з часом прийшли на них люди починають вірити, що їм справді, щось забороняють. Вірити, хоча їх власний життєвий досвід говорить про зворотне. Цілком очевидно, що наступною лінією розлому обрана брехня про заборону в Україні пам'яті про жертви Другої світової війни. За допомогою цієї "страшилки" нам намагаються нав'язати терпимість до радянським і імперським символів, повернути в правове поле "нічого не значущу георгіївську стрічку". Саме для цього Олена Бережна зараз стверджує, що її затримали за всього лише костюм, хоча по правді вона була звинувачена у злісному опір співробітникам поліції. І єдине, що могли робити поліцейські - це стримувати її натиск. Не зайвим буде нагадати, що в Дніпрі група жінок - прихильниць "Безсмертного полку" в цей же день побила кількох поліцейських, які намагалися перешкодити покладання вінка з радянською символікою.
Що робити з усім цим? А нічого. Це поліція повинна виписувати штрафи і протоколи на любителів забороненої символіки. А в разі нападу, або непокори чинити силовий вплив на порушника. Спробувала б Олена Бережна влаштувати бійку з американськими поліцейськими. Не підкоритися їх вимогам, тому що у неї настрій "Freedom is My Mood". Що б з нею було? Наше завдання розуміти, що гібридна війна - це не тільки війна символів, але і війна смислів. Тому відповідальність за непокору поліції варто врегулювати. Як і дії поліції у разі виникнення подібних ситуацій. Розмова про те, що атмосфера вседозволеності -це ніяк не правова держава назріло і перезріло. Для мене ця історія про небезпечний безсилля правоохоронних органів, якій просто не повинно бути в умовах військової агресії.
Ну, а Бережна, з якої проросійські ЗМІ старанно ліплять мученицю "фашистського режиму" і свавілля "неонацистських радикалів", виявилася у всій цій історії в досить поганому стані. Намагаючись переконати журналістів, що ніякої георгіївської стрічки на ній насправді не було і, відповідно, вона не порушувала закон, Олена Петрівна публічно зрікається власних переконань. Ні, щоб, як і личить істинно-російському герою, гордо нести свій "георгіївський хрест на київську Голгофу і прийняти кару з високо піднятою головою, мовляв, всіх не перештрафуете. А в підсумку виходить все якось полупатриотично, полуубежденно і полугеройски. Які-ніякі страждання начебто є, а принциповості явно бракує. Як після такого легкодухого вчинку Бережна в очі Путіну дивитися-то буде?