"Новомалороссия" в Криму. Навіщо Путіну вишиванки, Тарас Шевченко і українська гімназія
І якщо з тим, хто винен, все більш-менш зрозуміло, - це Обама, Трамп, "бандерівці" чи Захід взагалі, то з питанням "Що робити?", а якщо висловлюватися точніше - "Що робити з Україною?", все далеко не так однозначно. Спроба Володимира Путіна зліпити в несуперечливу конструкцію двоголового імперського орла і радянський, нехай і не менш імперський, гімн, тобто спадщина православної самодержавної імперії і радянського тоталітаризму, безпосередньо відбилася і на "українському питанні". Причому відбилася в досить шизофренічному вигляді.
Ось уже четвертий рік російський дискурс кидається зі старого імперського категоричного заперечення самого факту існування України і українців, мовляв, усе це вигадки австрійського Генштабу, до більш нової радянської концепції визнання за українцями права на існування, але виключно у вигляді "правильних" українців. А в нагороду за політичну правильність українців і їх відданість справі російської імперії пропонується великодушне барське дозвіл поспівати пісень на своїй мові, одягати на свята шаровари з вишиванками, жартувати про сало, а на свята навіть покласти квіти до пам'ятника Тарасу Григоровичу. Умовно ці дві концепції можна назвати "Новоросійської" і "Малоросійської".
Для нас, зрозуміло, великої різниці між двома цими концепціями немає, тому що і перша, і друга за своєю суттю україноненависницькі. Різниця лише в методології остаточного вирішення "українського питання" - сокира ката або псевдогуманная евтаназія. Цікаво інше - сучасна Росія примудряється використовувати дві що суперечать один одному концепції одночасно, не надто хвилюючись за власної непослідовності та внутрішньої суперечливості.
Так, сьогодні пропагандистські російські ЗМІ неабияк повеселили українську публіку одним досить несподіваним анонсом. Справа в тому, що зусиллями окупантів Крим у найближчі дні повинен перетворитися чи не у центр світового українства, адже окупанти вирішили провести там ні багато ні мало - "міжнародний з'їзд представників українських діаспор з різних країн". І це на тлі війни на Донбасі, супроводжується пропагандистськими істериками навколо "неіснуючого народу" і "штучного мови", посиленими систематичними твердженнями самого Путіна про "один народ". Чи То організатори кримського дійства погано свого вождя конспектували, то в "російський Крим" пробралися агенти ворожого впливу.
Особливо розчулює програма дійства в Криму - покладання квітів до пам'ятника Шевченка, відвідування Музею української вишивки і сімферопольської гімназії з українською мовою навчання. Вибір заходів, зрозуміло, не випадковий, адже Кремль поклав свою волохату руку відразу на трьох китів українського націоналізму (причому націоналізму самого невзыскательного, шароварного і вышиватного) - народного генія і пророка Тараса Григоровича, код нації - вишиванку і на святая святих - "солов'їній їну і калинову мову".
Пам'ятайте, не так давно вождь "молодий новоросійської Донецької республіки" Олександр Захарченко заїкнувся про створення на ввіреній йому території замість "Новоросії", про яку всі вже встигли призабути, альтернативної "правильної" України під назвою "Малоросія". Ідея ця, наробивши багато шуму в ЗМІ і соцмережах, була відкинута так само швидко, як і з'явилася на світ. І ось тепер все виглядає так, що "Малоросія" відроджується в самому несподіваному місці, у "споконвічно російською" Криму.
Власне, нічого нового "українські співвітчизники в Криму" в собі не містять. Рівно те ж саме робили свого часу більшовики, створюючи у підконтрольному їм Харкові маріонеткову УРСР як альтернативу УНР. Кремлівські цілі і мотиви в даному випадку теж цілком прозорі. Подивіться, мовляв, як у багатонаціональній і дружної російській сім'ї задовольняються національні потреби українців, ось вам, дорогі брати, і вишиванки, і Тарас Григорович, і навіть "мова" ваша. Ось навіть з материкової України до нас у Крим приїжджають "правильні" українці за їжею духовною. Правда, імена приїхали з України в окупований Крим окупанти тримають у найсуворішій таємниці. Мабуть, щоб "кривава хунта" не розіп'яла. Так що наявність на "з'їзді українців" в Криму делегатів з України - факт далеко не доведений, хоча нестачі в кишенькових українців для такого заходу у Путіна явно немає. Тим більше що багато їх і не потрібно. А ось те, що туди могли привезти показушних "правильних" українців з Росії, Молдови та Білорусі, особливих сумнівів не викликає.
В цілому, незважаючи на особливу увагу пропагандистських російських ЗМІ, захід вийшло не дуже масштабним. Правильних українців зібралося максимум десятка два, але всі етнографічні атрибути на зразок народних костюмів і квітів Великому Кобзарю були дотримані.
Чи означає цей кримський перформанс, що Москва переходить від ідеології "Новороссийства", тобто заперечення України, до ідеології "Малоросійства"? Зрозуміло, немає. Російський обиватель не надто переймається логічної спроможністю пропагандистських конструкцій, а для російських еліт два інструменту украиноненавистничества всяко краще одного, тим більше що і Україн для Кремля існує дві. На окупованих територіях Донбасу є резон, і можливість діяти за "новоросійської" концепції, вселяючи максимальному числу людей, що вони "исконнорусские", а ніякої України там ніколи не було. А для тих українців, кому пощастило не потрапити під танки "російського світу", зійде і "малоросійська концепція" як тимчасовий і вимушений захід. Так "українці Шредінгера" будуть існувати в російському дискурсі ще довго.
Що ж стосується "малоросійської" концепції, то для нас вона може бути в чомусь навіть корисною. Адже, як вже було згадано, вона зводить українськість до самого примітивного її етнографічного прояву кшталт "сало-шаровари-вишиванка". Проте при всій любові справжніх українців до сала, вареників, вишиванок і шароварів і при всій геніальності Тараса Шевченка українськість ними зовсім не обмежується. А таку пильну увагу російських пропагандистів до шароварщини повинно б і наших внутрішніх "вышиватников" (яких, треба зізнатися, з надлишком) змусити від цієї самої шароварщини дистанціюватися, адже Путін хорошого не порадить.
