21 серпня 1991 року в Москві завершився триденний Серпневий путч
Ця ідея (так само, як і політична фігура самого Горбачова) багатьом партноменклатурщикам відверто не подобалася. Саме тому, скориставшись літнім відпочинком Михайла Горбачова на його кримській резиденції у Форосі, вищі керівники СРСР - віце-президент Янаєв, прем'єр-міністр СРСР Павлов, голова КДБ Крючков, міністр внутрішніх справ Пуго, міністр оборони Язов, створивши антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) і оголосивши про усунення Горбачова від влади, 19 серпня 1991 року зробили спробу встановлення в країні військово-диктаторського режиму.
Але ніхто з них не розраховував на масовий опір москвичів, які згуртувалися навколо "Білого дому" - резиденції російського президента - Бориса Єльцина особисто.
Введені в Москву війська теж, зрештою, перейшли на бік народу (щоправда, в зіткненнях з військами загинули три людини). При таких умовах ініціатори путчу виявили повну неспроможність керувати ситуацією, і ініціатива перейшла на бік Єльцина і його прихильників.
21 серпня із заколотом було покінчено, Горбачова привезли літаком до Москви, але реальної влади у нього вже не залишилося. Ці події мали великий резонанс в Україні.
Путч для керівництва республіки став повною несподіванкою, тим більше було незрозуміло, чим він закінчиться і до чого призведе. В день проголошення "надзвичайного положення", 19 серпня, в Києві терміново скликали засідання Президії Верховної Ради.
Засудження відвертого перевороту не прозвучало, але було прийнято заяву, в якій зазначалося, що на території України стан залишається стабільним, ніяких підстав для введення надзвичайного стану немає, і тут продовжують діяти Конституція СРСР і УРСР і законно обрані органи влади і управління.
Тиск з боку генералітету не дало бажаних результатів. 21 серпня перемога демократичних проєльцинських сил в Москві стала очевидною, і в 22.00 Леонід Кравчук виступив по радіо і телебаченню з промовою про провал путчу - спроба реваншу старої партійно-державної номенклатури з подальшою консервацією СРСР виявилася невдалою.
В Києві в цей день на площі Жовтневої Революції (нині Майдан Незалежності) відбувся багатолюдний мітинг. Внаслідок цих подій керівництво КПУ опинилося в стані повної деморалізації, тоді як провідники національно-демократичних сил справедливо вирішили, що кращої нагоди для проголошення незалежності України може і не бути.
24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради був прийнятий Акт проголошення незалежності України.
