2021 рік. П'ять міфів, з якими нам доведеться попрощатися

Хочу виділити пʼять речей, які дозволять вийти з чорно-білого світу наших телевізійно-фейсбучних ілюзій і трохи інакше подивитися на нас самих і наші перспективи.

1. Корупція – більше не головна загроза для держави

Головною проблемою України на сьогодні є не корупція, головною причиною нашого зубожіння є повний розвал державних інституцій і, що більш страшно, – влада не розуміє навіщо ці інституції існують. Головний виклик, який стоїть перед нами – збереження державних інституцій як таких. Борючись з такими похідними речами, як корупція, ми зазвичай ще більше розвалюємо і без того слабкі владні інституції.

2. У нас немає арбітра, який міг би вирішувати суперечки олігархів

Система противаг, яку створив Леонід Кучма, розвалилася остаточно. При дуже міцних позиціях олігархату, які протягом наступного року лише посиляться, ми повністю втратили функцію арбітражу, яку всі попередні роки вибудовував особисто президент через підконтрольні йому інституції. Зараз нема такого арбітра, а без нього ми можемо перейти із ситуації контрольованої в неконтрольовану дестабілізацію.

3. Наступного року ми можемо обійтися без МВФ

На кінець 2020 розмір державного боргу складе 62-63% ВВП, що значно нижче за прогноз Міністерства фінансів — 68% ВВП. А на кінець 2021 р. державний борг у базовому сценарії розвитку впаде нижче позначки 60% ВВП.

Варто відзначити, що 2021 і 2022 рр. є найпростішими роками з точки зору зовнішніх виплат кредиторам. Міністерство фінансів випустило 2 млрд дол. євробондів у серпні 2020 року і заздалегідь погасило частину тіла кредитів до виплат у 2021 п. і 2022 р. Таким чином Мінфін знизив виплати на наступні два роки. Тепер наступний пік виплат прогнозується на 2024 р. Чи скористаємося ми цією передишкою – велике запитання.

4. Байден стане горою за Україну, а той, хто дружить з Байденом стане гравцем номер 1 в Україні

Нерозуміння внутрішніх процесів у США завадило Україні усвідомити сутність кризи глобального гегемона, яка є характерною рисою кризи старого світового порядку. Відсутність в України повноцінної здатності сформувати власний функціонал у стосунках зі США та нав'язати його, неможливість перевести наші відносини у ділове середовище знижує авторитет країни та ставить її у статус підлеглої Вашингтону. Інструментально-смислова пустота, що є характерною для відносин України та США, які зациклені на тих же обмежених категоріях сфери безпеки, призвела до маргіналізації українського напрямку у зовнішній політиці Білого Дому. Тому симптоматично, що на шостому році війни Україна та США розмовляють тією мовою та тими ж фразами, що й у 2014 році.

5. США "воюватиме" з Росією і тому нам це добре

Головним суперником США став Китай, і Росію США розглядає, перш за все, як стримуючий фактор проти Китаю. І тут є один з ключових викликів для нас, бо головними факторами могутності держав сьогодні є не чисельність населення, площа території або кількість збройних сил. Як показала коронавірусна пандемія, вирішальним стали мобільність, адаптивність, мінливість та швидкість ухвалення рішень. Через це світ стає швидшим і непередбачуваним, довгострокові стратегічні рішення приймаються все складніше, поступаючись тактичним тимчасовим союзам, які базуються не на цінностях або ідеологічній єдності, а на ситуативних інтересах прямо тут і зараз. З одного боку, це дозволяє державам оперативно змінюватись і швидко адаптуватися під нові умови, але з іншого боку — "вбиває" можливості для формування довгострокових інтересів та рішень, послаблює атмосферу довіри. Багатостороння колективна дипломатія поступається простішим двостороннім схемам співпраці, "круговим союзам", коли партнери можуть змінюватися щороку залежно від національних потреб держав.

Автор: Вадим Денисенко, директор Інституту майбутнього