Зрада для Тимошенко. Як порохоботы будуть просувати Порошенко на другий термін
Ми продовжуємо серію публікацій про те, як війни інтернет-ботів вплинуть на результат президентських виборів в Україні. Початок читайте тут:
Порохо-, зрадо-, юлі - та інші боти. Як вони воюють між собою і чому це важливо
Перша хвиля порохоботов з'явилася в "Твіттері" під час Майдану і відразу після революції, на початку російської агресії. Природно, тоді вони ще не були порохоботами, а були просто добровольцями у війні з кремлеботами в українському інформпросторі. До Петра Порошенка майбутні порохоботы часто ставилися досить скептично, а коли він став президентом, у багатьох поступово накопичилося до нього чимало негативу. Тим не менш, вони продовжували вважати, що ворог номер один — у Кремлі, а ворог номер два — це путінська п'ята колона в Україні. За це вони і отримали прізвисько "порохоботы" — його вкинули в українські сегменти соцмереж кремлеботы, які дізналися, що Порошенко називають "Порохом", і вирішили, що це то глузлива, то лайлива кличка.
Своєю базою порохоботы обрали саме "Твіттер", оскільки цей ресурс найбільш пристосований для оперативного обміну інформацією та швидкої мобілізації. Втім, якийсь час їм доводилося вести оборонні бої: до першим двом ворогам додалися зрадоботы, які запевняють, що "головний ворог не в Кремлі, а на Банковій". Але в нинішньому році порохоботы явно перейшли в наступ. Їх загальний настрій висловив одеський журналіст Володимир Саркисян: "Думаю, Порошенко доведеться сильно постаратися, щоб виграти вибори у другому турі. А не в першому".
Багато з них виступають "з відкритим забралом" в проекті tverezo.info ("Тверезий погляд. Перемога над зрадою"), распространяющем свої тексти через "Твіттер" і налічує вже понад 80 авторів. У їх числі — Юрій Бірюков, Олена Монова і Олексій Петров, які ведуть у "Фейсбуці" сторінку "А що там у Папи?" (ПАП — це, зрозуміло, абревіатура ПІБ президента), головний редактор сайту "Петро і Мазепа" Віктор Трегубов, ведучий "5 каналу" Віталій Гайдукевич, діючі офіцери ЗСУ Гліб Бабич і Сергій Місюра, волонтери Роман Доник і Серж Марко. Активно порохоботствуют і ряд інших популярних блогерів, наприклад, Олег Леусенко, який регулярно випускає дайджести "Як в Україні ничегониделаеца", колишні народні депутати Віктор Уколов і Тарас Чорновіл, політологи Тарас Березовець, Олексій Гарань, Сергій Таран, економіст Борис Кушнірук. А взагалі число порохоботов в "Твіттері" вимірюється сотнями, якщо не тисячами.
Свого роду пробою сил для них стала петиція до Верховної Ради з вимогою припинити антиукраїнську діяльність телеканалів "112 Україна" і NewsOne. Її створив 20 вересня Артур Переверзєв з Проектного офісу реформ Міноборони у відповідь на флешмоб українських воїнів #Захисти_країну, спрямований проти згаданих телеканалів. Цю акцію в соцмережах ініціював у 19 вересня лейтенант ЗСУ Олексій Петров, і він же вже через добу, 20 вересня, поставив першу підпис під петицією. Хоча про петиції промовчали практично всі ЗМІ, однак менш ніж за дев'ять діб, до 29 вересня, "твиттерские" порохоботы зібрали під нею необхідні 25 тисяч підписів. І тоді про неї заговорили мас-медіа. Увечері 30 вересня під нею поставив підпис Порошенко Петро Олексійович. Спікер парламенту Андрій Парубій заявив, що петиція може вилитись у відповідний законопроект. І вже вранці 4 жовтня Верховна Рада у відповідь на петицію прийняла постанову, в якому попросила РНБО ввести санкції проти NewsOne і "112 Україна".
Ще один напрямок зусиль порохоботов — активна допомога Юлії Тимошенко в самодискредитації. Останній приклад — скандал, піднятий 28 вересня навколо заяви Юлії Володимирівни про намір у разі своєї перемоги на президентських виборах ліквідувати НАК "Нафтогаз України". Відразу ж піднялася хвиля звинувачень у тому, що Тимошенко хоче на догоду Путіну ліквідувати компанію, яка вже виграла у "Газпрому" кілька мільярдів доларів у Стокгольмському арбітражі і висунула до "Газпрому" ряд інших позовів. Тимошенко змушена була тим же ввечері терміново реагувати. І вона не знайшла нічого кращого, ніж заявити, що борг "Газпрому" — це борг перед Україною, а не перед "Нафтогазом", хоча це абсолютно не відповідає дійсності. Звичайно, тут же піднялася нова хвиля звинувачень — вже в тому, що Тимошенко "нахабно бреше". Можна очікувати, що весь час, що залишився до виборів, проти Тимошенко буде використовуватися та сама технологія зради, яка раніше стільки крові випила у Порошенка. А якщо Тимошенко раптом таки переможе, то ніякої перепочинку у неї не буде — свою зраду вона отримає з самого першого дня після виборів.
Не залишаються без уваги і потенційні претенденти на роль "третьої сили". Анатолію Гриценко порохоботы нагадують про те, що десять років тому він закликав Віктора Ющенка відкликати заявку в НАТО. Святослава Вакарчука докоряють в тому, що той співає "Не твоя війна", боїться назвати Росію ворогом і роздає інфантильні обіцянки, які неможливо виконати. Володимира Зеленського просто називають проектом Ігоря Коломойського. І всіх цих претендентів тикають носом в те, що вони уникають говорити про фінансування армії, вступ до НАТО і ЄС, автокефалії українського православ'я — словом, про все те, про що говорить Порошенко. Якщо вони почнуть говорити те ж саме, наступною темою стане питання про те, навіщо вони потрібні, якщо Порошенко вже все це робить. Якщо ж вони і далі будуть відмовчуватися, їх чекає своя зрада, не менше глибока, ніж у Тимошенко.
