"Заслін" і "Дуплет". Чому американські танки Ердогана Україна модернізує
При цьому інтерес Анкари цілком очевидний - наші напрацювання в галузі танкобудування. І для цього є серйозні підстави - по-перше, Туреччина отримала величезний негативний досвід використання танкових сил в ході боїв в Сирії. Виявилося, що наявні старенькі американські М-60 і німецькі "Леопард-2" вже не повною мірою відповідають реаліям сучасної війни.
Як підсумок - в боях проти ИГИЛ на початку 2017 р., так і проти курдів на початку 2018 р. турки втратили як мінімум 12 танків "Леопард-2". При цьому тільки чотири танки були знищені радянського протитанкового комплексу "Фагот", ще один був уражений ракетою американського протитанкового комплексу TOW-2 (екіпаж врятувався). А ще два танки були кинуті турецькими танкістами і дісталися бойовикам ИГИЛ в якості трофеїв.
Після відкритих спроб Ердогана загравання з Росією (зокрема, шляхом купівлі ЗРК С-400), серйозно погіршилися відносини з ЄС і США. І як результат - практично повне призупинення проекту створення власного основного бойового танка Altay.
Єдиним варіантом став запуск програми модернізації 40 M-60A3 і 120 M-60T. В її реалізації основний упор був зроблений на співпрацю з Україною.
Почали з комплексів активного захисту. На міжнародній виставці в Києві "Зброя та безпека-2017" був підписаний контракт на локалізацію виробництва в Туреччині комплексу "Заслін". Комплекс отримав місцевий назва Pulat.
Власне комплекс "Заслін", який призначений для захисту танків від ПТУР, кумулятивних снарядів танкових і протитанкових гармат, був розроблений київською фірмою "Мікротек" на початку "нульових" з використанням напрацювань по радянській програмі "Бар'єр". У 2009 р. "Заслін" формально був прийнятий на озброєння української армії, але серійно для внутрішнього ринку не проводився.
На сьогоднішній день вітчизняний комплекс є одним з найбільш передових у світі і по більшості показників обганяє російські аналоги (наприклад, "Арена" та "Трофі") і є їх прямим конкурентом на світовому ринку озброєнь. Основною перевагою комплексу є його висока швидкодія, яке становить 0.001-0.005 проти 0.07 с. порівняно з конкурентами. Важливим плюсом є також набагато більш низька ціна.
Комплекс має модульну конструкцію і без проблем може встановлюватися на будь-які танки, колісні і гусеничні броньовані машини. За заявою виробника, принцип дії "Заслону" досить простий - радіолокаційна станція комплексу безперервно випромінює на дистанцію приблизно 2-2,5 м, у разі появи в цій області атакуючого боєприпасу здійснюється підрив захисного боєприпасу, який створює кругове поле високошвидкісних осколків і потужну ударну хвилю. У підсумку кумулятивні боєприпаси детонують або змінює свою траєкторію, зустрічаючись таким чином з основним бронюванням під невигідним кутом.
У цій же програмі також використовується й інша вітчизняна новинка - комплекс тандемною динамічного захисту "Дуплет". Комплекс вже встановлюється на танки "Оплот" тайської армії і ВСУ (до 2014 р. поставлено дві одиниці, які знаходяться в навчальних підрозділах) і забезпечує, насамперед, захист від бронебійних оперенных підкаліберних снарядів.
За рівнем захисту від снарядів цього типу "Дуплет" перевершує всі існуючі світові аналоги. Так, найдосконаліша на даний момент російська система "Релікт" забезпечує захист від американського снаряда М829А2 лише на дистанції понад 1 км, що не відповідає сучасним вимогам. А випробування обстрілом самого сучасного російського протитанкового комплексу "Корнет" у 2003 р. в рамках конкурсу в Об'єднаних Арабських Еміратах показали при застосуванні "Дуплету" зниження бронепробивной здатності до безпечного для танка рівня.
І, нарешті, "вишенькою на торті" стали повідомлення про те, що в перший день нещодавно відкрилася в Стамбулі міжнародної оборонної виставки IDEF'19 представниками ДП "Спецтехноекспорт" був парафований контракт з турецькою державною корпорацією MKEK на поставку 120 міліметрових стовбурових керованих ракет "Конус" виробництва "Промінь".
Судячи з повідомлень ЗМІ, протягом першого етапу реалізації контракту передбачені поставки керованих ракет і пристроїв для наведення їх інтеграції в турецькі основні бойові танки, а потім в результаті часткового трансферу технологій вони будуть вироблятися на потужностях MKEK.
Калібр ракети 120 мм (стандарт НАТО) не залишає сумнівів у тому, що вони підуть на озброєння танків Т-60 в рамках всієї тієї ж програми модернізації. Зазначимо, що керована ракета "Конус" здатна вражати ціль на відстані 5 кілометрів, що значно перевищує дальність стрільби звичайних танкових снарядів.
Таким чином, за відносно невеликі гроші Туреччина модернізує парк своїх застарілих танків до відносно сучасного рівня. Бонусом піде знайомство турецьких зброярів з новими для себе технологіями - адже однією з умов співробітництва є локалізація виробництва.
З нашої сторони співробітництво з Туреччиною теж досить продуктивно. З одного боку, хоча турецька військова промисловість не входить у число ведучих, однак фактично, незважаючи на політичні обіцянки, доступу на ринок військових технологій Заходу і США (так, навіть Ізраїлю) у нас так і не з'явилося досить прийнятному рівні. Це і зрозуміло - наші союзники все-таки не зовсім впевнені в тому, що країна не повернеться в орбіту російського впливу і в цих умовах ділиться технологіями вони не поспішають.
А турки досить охоче йдуть на передачу ліцензії та технологічних секретів - так, наприклад, вже заговорили про локалізацію виробництва бойових безпілотників в Запоріжжі, є ще ряд досить цікавих проектів.
З іншого боку - Туреччина теж поступово стає "не рукопожатой" і в розвитку військової промисловості змушена більше покладатися на власні сили. Які, природно, не нескінченні.
Тому Україна стала з одного боку стала досить перспективним ринком для реалізації продукції місцевого воєнпрому, а з іншого боку - "донором" військових технологій.
Таким чином, можна говорити про те, що співробітництво наших країн у найближчі роки буде тільки поглиблюватися і ще довго буде взаємовигідним.
