"Викосити орків". Як швидко рідшають ряди бойовиків на Донбасі
Перехід АТО в стадію Операції Об'єднаних сил привів до цілого ряду серйозних змін. Перш за все, в системі подачі інформації з лінії зіткнення. І хоча люди в прес-службі залишилися ті ж, однак акценти дуже сильно змістилися.
Це стосується не тільки деталей тих або інших бойових зіткнень, але і такого важливого моменту, як озвучування втрат противника. Якщо до травня 2018-го про це в офіційних повідомленнях майже не згадували, то тепер цей рядок є обов'язковою у щоденному зведенні. Досить оперативно вказуються не тільки кількість загиблих, але й поранених, причому часто - зі згадуванням конкретних підрозділів російсько-німецьких окупаційних військ.
Така активна діяльність крім того, що несе явний пропагандистський відтінок (в умовах інформаційної війни, розв'язаної РФ, це можна тільки вітати), також викликає безліч питань.
Насамперед, незрозумілий джерело такої оперативної інформації. Адже іноді навіть власні втрати силовиків на Донбасі стають відомі далеко не в перший день, а вже обставини загибелі - найчастіше з величезною тимчасовою затримкою. Можна припустити, що в ефір видаються дані агентурної розвідки, але і в цьому факті можна засумніватися.
По-перше, навряд чи актуальний підрахунок загиблих і поранених бойовиків знаходиться в пріоритеті нелегальної резидентури, чи то СБУ або військова розвідка. Наскільки розумію, перед ними ставляться завдання зовсім іншого порядку.
По-друге, бентежить загальна кількість загиблих і поранених. Якщо взяти озвучені прес-службою ООС цифри за останні кілька днів, то картина виходить така: 26.06 - 3 загиблих (5 поранених); 27.06 - 0 (0), 28.06 - 9 (8), 29.06 - 3 (2), 30.6 - 0(1). Тобто наші прес-офіцери на повному серйозі намагаються говорити про те, що за п'ять днів в умовах в основному позиційної війни без застосування зброї калібром понад 100 мм було знищено 15 бойовиків і ще 16 - поранено?
Залишимо на совісті військових незрозуміле співвідношення вбитих і поранених, що не характерно ні для одного конфлікту такого ступеня інтенсивності. Але не варто забувати, що за цей же час з нашої сторони загинули вісім бійців. Кількість поранених достеменно невідомо, але тільки за 2 липня є повідомлення про прибуття в Одесу "борти" з 13 пораненими, з яких три важкі. Зрозуміло, що це відправляють вглиб країни доліковуватися більш або менш стабільних, звільняючи ліжка в Дніпрі і Харкові, але все одно цифри досить значні.
Наші втрати саме за ці дні аномально високі і фактично пов'язані з парою випадків "військового щастя" для бойовиків. Зразок вдалого попадання по спостережного пункту під Волновахою протитанковими ракетами і ближнього бою в районі Горлівки: за ці два конкретні випадки - п'ять загиблих героїв. А якщо взяти цифри за травень, то це фактично втрати всієї угруповання на Донбасі за два-три тижні боїв.
Отримувати інформацію з окупованих територій надзвичайно складно як з-за загальної інформаційної закритості суспільства, так і з-за щільної цензури. Однак досвід альтернативного підрахунку втрат противника за 2014 - 2018 рр.., наприклад, відомий список блогера, який пише у Twitter під ніком Necromancer, свідчить про те, що рівень втрат бойовиків з деякою часткою умовності приблизно збігається з нашим. Тобто цифри безповоротних втрат як у нас, так і у них за час війни знаходяться приблизно в межах чотирьох тисяч загиблих.
Навряд чи позиційна війна сприяє такому вибухового зростання втрат противника, як це хочуть представити деякі блогери. Характерний приклад - "Анатолій Штефан Штірліц". Він взагалі договорився до того, що за червень російсько-окупаційна армія втратила 86 чоловік убитими. Притому що наші втрати за червень склали 17 чоловік, то унікальне співвідношення - 1:5. Такими темпами через півроку можна буде заходити на порожні окуповані території, де все чоловіче населення буде просто вибито.
Звичайно, це перебільшення, але підстав для скепсису більш ніж достатньо. Згадати, наприклад, співвідношення людських ресурсів України та окупованих територій. Адже навіть за досить спірним даними від маріонеток Кремля, населення окупованих територій на 1 січня 2018-го становить 3 млн 775 тис. 443 людини (2 млн 302 тис. 444 чол - в Донецькій області і 1 млн 472 тис. 999 чол. - у Луганській). А населення України, за офіційними даними, складає на цю ж дату - 42 386 403 осіб. Віднімемо Крим і заробітчан і приплюсуємо вимушених переселенців, але тим не менш цифра складе ніяк не менше 39 млн осіб. Тобто різниця в десятки разів!
Деякі можуть сказати, що Росія "поставляє" і добровольців, і кадрових військових на Донбас. Але, незважаючи на офіційну позицію Києва та класифікацію конфлікту як російсько-української війни, російсько-окупаційної армії кількість росіян (з паспортом РФ) ніколи не перевищувала 30-40% (і то переважно на командних посадах різного рівня). Основу збройних формувань "молодих республік" складають все-таки місцеві жителі, які з різних причин (від ідейних до вимушених через відсутність роботи) пішли воювати. Так що лава запасних у російських маріонеткових влади в рази менше і втрати особового складу набагато чутливіші, як би це не звучало цинічно.
Зрозуміло, що війни без втрат не буває і наша армія за останній час навчилася воювати і отримала серйозні можливості для нанесення противнику серйозної шкоди. Але говорити про розрив у втратах у рази на сьогодні, на жаль, не доводиться. Все-таки поки ми воюємо в основній масі одним і тим же зброєю - "радянським зразка 1980-х років". І, природно, ефективність приблизно на одному і тому ж рівні.
Коли на фронті масово з'явиться американська зброя і сучасні розробки нашої оборонної промисловості, тоді і тільки тоді можна буде говорити про те, що нам вдається завдавати шкоди противнику в рази більший, ніж вони завдають нам. Але об'єктивно поки такого співвідношення немає. Хоча, судячи з темпів переозброєння ЗСУ, цей час не за горами.
