Тектонічний зсув. Яку зброю нарешті отримає армія на передку
Як відомо, військовий бюджет України на 2018-й рік становить 86 014 500,0 тис. грн (86 млрд 014 млн 500 тис. грн), з яких 2,7 млрд грн заплановано спрямувати на закупівлю і виробництво боєприпасів, а також придбання сучасного озброєння і військової техніки.
Правда, якого саме озброєння, в законі про державний бюджет не вказується. Однак, як стало нещодавно відомо, Генеральний штаб прийняв рішення внести в список потреб української армії 800 сучасних протитанкових ракетних комплексів типу "Стугна" і "Корсар", кілька тисяч керованих ракет і 500 безпілотних літальних апаратів, інформує "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Той факт, що такої кількості підготовлених розрахунків для управління ПТРК і БПЛА в українській армії зараз немає, говорить про істотне переоснащенні Збройних сил якісно новими видами озброєння. Адже раніше Генштаб вважав пріоритетом закупівлю інших видів зброї, ігноруючи реальні потреби армії під час локальної війни, яка має місце в останні роки на Донбасі. Про що говорити, якщо в 2017-му на озброєння армії надійшло лише 50 сучасних "Корсарів"...
А те, що українській армії необхідні саме мобільні протитанкові комплекси і керовані ракети, наші бійці буквально криком кричать ще з часів боїв за Дебальцеве в січні-лютому 2015 р. Доводилося навіть чути думку, що якби в української армії тоді були сучасні ПТРК, то і Дебальцеве і Донецький аеропорт досі були б нашими, а російська армія вела б себе на Донбасі не так зухвало.
Можна довго сперечатися про реалістичність такого твердження, але не можна ігнорувати той факт, що сьогодні, на четвертому році війни, на передовій відчувається дефіцит оснащення керованими ракетами, а цілі роти мають на озброєнні з подібного озброєння в кращому разі радянський станковий протитанковий гранатомет СПГ-9, прийнятий на озброєння в далекому 1963 р.
Та що там говорити - досить згадати, як вся країна з надією чекала американські протитанкові комплекси Javelin. І хоч, за словами посла США в Україні Марі Йованович, рішення про безкоштовне надання "Джавелинов" Україні адміністрацією американського президента вже прийнято, проте вони самостійно ситуацію на фронті не врятують, тим більше, що з великою часткою ймовірності потраплять в так званий "недоторканний запас" і осядуть на складах поблизу західного кордону до екстрених випадків.
Тому, внесення Генштабом в якості потреб ЗСУ великої партії сучасних ПТРК вітчизняного виробництва є дуже важливим рішенням. Особливо легень та мобільних "Корсарів", які різко підвищують ударні можливості піхотних підрозділів в бою. А про керованих ракетах і говорити не варто - вони затребувані завжди, причому як з кумулятивною бойовою частиною для ураження бронетехніки, так і з осколково-фугасної для ураження укриттів і вогневих точок противника.
Взагалі дане рішення означає, що стався своєрідний "тектонічний зсув" у свідомості українського головного командування. Однак чи не запізно? Адже, враховуючи розміри партії, навіть якщо найближчим часом ця зброя буде включено в держоборонзамовлення, то в армію воно надійде не раніше, ніж протягом двох, а то й трьох років.
Справа в тому, що виробляє як "Стугну", так і "Корсар" конструкторське бюро "Луч", яке входить до складу "Укроборонпрому". І воно, хоч і є одним з провідних вітчизняних підприємств оборонної промисловості, навряд чи встигне виконати такий рекордний за обсягами замовлення швидко.
Що ж стосується БПЛА, ситуація ще гірша. Заплановані 500 дронов - це, звичайно, добре, але навіть така кількість не покриє нинішні потреби армії. 2018-й рік на дворі - сьогодні безпілотники необхідні в набагато більшій кількості, причому як у розвідувальних, так і ударних варіантах. А у нас досі основну частину бойових завдань з розвідки на фронті виконують волонтерські дрони.
Крім того, досі достеменно невідомо які саме БПЛА планує замовляти Генштаб, ні хто виконуватиме замовлення. А це важливо, оскільки прецеденти бували різні. Наприклад, в липні 2016 р. в Україну прибули 24 комплекту (72 апарату) американських тактичних розвідувальних бпла RQ-11 Raven, які зарекомендували себе в першу чергу тим, що, за словами бійців, росіяни їх легко перехоплювали.
Але як би там не було, рішення Генштабу переозброїти армію саме такими видами озброєння варто розцінювати однозначно позитивно. Адже, як показав досвід війни на Донбасі, сьогодні снайперські гвинтівки, керовані ракети і дрони є навіть більш затребуваними, ніж танки і літаки. Особливо за умов Мінських угод, які Україна змушена дотримуватися.
