"Прощення" замість амністії. Сенченко став запасним "мовою" Тимошенко
Андрій Віленович вийшов до суспільства з ініціативою, яку більшість користувачів соцмереж сприйняв у штики. Колишній депутат, член політради партії Юлії Тимошенко, який позиціонує себе як лідера руху "Сила права", пропонує узаконити процедуру вибачення за сепаратизм і зраду. Якщо вмістити всю ініціативу в одному реченні, то вийде наступна схема: особа, яка вчинила злочин у період збройної агресії РФ в інтересах держави-агресора в збиток інтересам України, добровільно звертається в суд, поліцію, СБУ, прокуратуру, вибачається і просить застосувати до нього прощення і процедуру альтернативного покарання, пише depo.ua.
Тобто замість позбавлення волі колаборанта позбавляють права на роботу в органах державної влади, місцевого самоврядування, у складі виборчих комісій, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, права на викладацьку діяльність, права бути обраним, а також припинення права брати участь у виборах президента, депутатів всіх рівнів на строк від п'яти до десяти років.
На своїй сторінці у Facebook Сенченко оприлюднив текст пропонованого заяви про прощення: "Визнаю свою вину, щиро каюсь і прошу в українського народу і держави вибачення за скоєне (-і) мною злочин (-ія). Прошу застосувати до мене процедуру прощення і альтернативне покарання ... ". Законодавець також зазначає: прощати тих, хто скоїв тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також громадян, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості і не звернулися із заявою про вчинення ними кримінального злочину і проханням про прощення, не будуть. Але в тому й фокус, що папір стерпить і брехня бойовиків, що їх силоміць змушували стояти на блокпостах. Поки перевіриш, вони ще нароблять шкоди.
Сенченко пояснює свої наміри тим, що жителі окупованих територій повинні подолати психологічний бар'єр, адже вони бояться масових репресій після звільнення українськими військовими захоплених земель. А можливість прощення цей бар'єр знімає, тому що застосовується чітка градація громадян на тих, хто став жертвою російської збройної агресії та окупації, і посіпак агресора. Крім того, серед бойовиків було чимало 14-літніх людей, зомбованих пропагандою. А зараз вони вже повнолітні.
Не будемо огульно звинувачувати Сенченко, насправді раціональне зерно в його ініціативи є. Однак у запропонованому варіанті ця ініціатива виглядає не інакше, як політичний популізм, розрахований на інформаційний резонанс. З одного боку, екс-нардеп нарвався на критику всередині країни, з іншого - викликав приступ істерики у кримських зрадників і російських пропагандистів. Тобто призабутий політик стрімко повернувся в політичний дискурс. Інша справа, наскільки корисною є його ідея саме зараз.
З огляду на його приналежність до "Батьківщини", є й інше питання: чи не маємо ми в даному випадку тільки елемент миротворчої стратегії Тимошенко, яку вона озвучувала в тому числі і на Заході. Фактично, мова йде про амністію, тільки іншими словами - під соусом вибачення і каяття. Також можна припустити, що зі зрозумілих причин не хоче озвучувати сама Юлія Володимирівна, озвучує Сенченко. Його ідеї ретранслюються на партійному ресурсі "Батьківщини", що нескладно розцінити як згоду з законодавчою ініціативою.
Зауважимо: розмови про якісь варіанти амністії колабораціоністів йдуть ще з 2014 р. і зазвичай заходять в глухий кут. Про неї говориться і в Мінських угодах. У п'ятому пункті сказано: "Забезпечити помилування і амністію шляхом введення в чинність закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької і Луганської областей України". З-за такого визначення в Україні не одну сотню списів зламали.
У вересні 2014-го ВР зі скандалами прийняла закон "Про недопущення переслідування і покарання учасників подій на території Донецької і Луганської областей", але тодішній спікер Олександр Турчинов його не підписав. З тих пір ведуться дискусії між політиками, юристами та експертами як про формат можливої амністії після деокупації, так і про відповідальність за колабораціонізм. Рік тому нардеп "фронтовик" Ігор Лапін запропонував відповідний законопроект, який включили до порядку денного на початку жовтня, однак зі значними зауваженнями. Головне: вводити кримінальну відповідальність за всі форми колабораціонізму недоцільно, а наявних статей Кримінального кодексу достатньо для притягнення до відповідальності за такі дії. Зараз з ідеєю про "прощення" до дискусії про колабораціонізм приєднався і Сенченко.
Власне, варіант вибачення з альтернативним покаранням цілком можливий, але він вимагає серйозних змін в КПК та КК України. Це не штрафи, громадські або виправні роботи, а поразка окремих груп громадян у правах. Перед тим як приймати такі зміни в Кримінальний кодекс, необхідно отримати консультацію у Венеціанської комісії та інших міжнародних юристів, щоб не виявилося, що ми схрестили жабу з вужем. І потім цю химеру доведеться або скасовувати, або відразу ж вносити правки і тим смішити людей.
Наступний момент: очевидно, окремий закон про прощення виглядає недоцільним, доцільніше говорити про заборону колабораціонізму (але не в розкритикованому варіанті Лапіна) і вже в цьому документі чітко прописати випадки альтернативного покарання і процедуру його застосування. Для цього потрібно писати покаянні листи, краще надати документальні докази неучасті у військових і політичних структурах терористичних недореспублик, в організації і проведенні псевдореферендума 11 травня 2014 р., так званих "загальних виборів" 2 листопада 2014-го. Тим громадянам, які дійсно стали жертвами окупації, зробити це буде неважко. Що ж стосується інших, то швидше треба говорити не про окремих випадках позбавлення права обіймати посади або обиратися, тому що це виглядає як у комедійного охоронця Бороданя з російського серіалу, який після кожної капості просив його "зрозуміти і пробачити", а про обмеження виборчого права для жителів лише участю у місцевих виборах у повній деокупації регіону. Хоча, звичайно, така пропозиція також ризикує нарватися на не меншу критику, ніж Сенченко зі своїм "прощення".
