"Порядні" гобліни і корисні ідіоти. Чому окупація Криму стала лекалом для "Шатуна"
Колишній народний депутат від Комуністичної партії України Леонід Грач в інтерв'ю "Медузі" розповів, як Федеральна служба безпеки Росії ще в 2005 р. почала готуватися до окупації Криму. Грач каже про "підтримку" проросійських сил, до яких, звичайно ж, зараховує і себе.
Кримський комуніст згадує Патрушева, зустрічі з ним і його представниками в Москві і на Кубані: "Дуже розумні, добрі, порядні генерали, які за матінку-Росію стоять". Очевидно, у нас різні уявлення про порядність з Леонідом Івановичем. Тому що люди, які плетуть змову із захоплення чужої території, вже точно чесністю не блищать. Як і ті, хто, будучи народним депутатом України, служить інтересам чужої країни, а не власної.
Втім, за словами Грача, після того як у Криму розпочалася активна фаза окупації, він перестав співпрацювати з "товаришами з Москви". Давайте просто вчитаймося в ці рядки: "Співробітники ФСБ затягнули новий серіал - "Леонід Іванович, з завтрашнього дня організуємо мітинги на підтримку референдуму і нового кримського уряду". Тут вже я розлютився. Кажу: "Хлопці, без мене. Своє обличчя не продам. Одна справа - проросійські сили, а інше - підтримка бандитів". На тому й розійшлися". Тобто 20 років українцям голову морочити про "триєдиного народу" і "навіки з Росією" - це одне, пиляти гроші, роками виділяються на існування "проросійських сил", - це ще куди не йшло, а "референдум", "Аксьонов - наш рульовий" - це вже бандитизм. "Порядні генерали", сватавшие Леоніда Грача на пост прем'єр-міністра Криму, воліли Гобліна. А поруч з ним своє обличчя вже не поставиш. Грач просто не захотів бути "портретом", що прикриває дрібного злочинця. Життя - біль! Суцільне розчарування.
Інший "порядна українська" - самозванець, "народний мер Севастополя" Олексій Чалий розповів, як він кілька разів готувався до перевороту в Криму. У 2004, 2008 і в 2013-2014 рр. Чалий стверджує, що повірив в успіх тільки в лютому 2014 р. "Я це зрозумів, коли 27 лютого з ранку невідомі люди зайшли у Верховну Раду Криму і підняли над ним російський прапор. Ось тоді я зрозумів для себе, що рішення прийнято. А до цього я не розумів, що буде далі", - повідомив він. Насправді, лжемэр лукавить. Його брат, Михайло Чалий розповів про тривалій роботі організованого ними севастопольського "підпілля". "Величезним плюсом було і те, що все зроблене нами в попередні роки - підтримка будь-якого проросійського руху, 35-я батарея, все наше опір українізації міста - мій брат примудрився організувати так, що ми залишилися поза увагою українських силовиків". Михайло стверджує, що вони з братом "ніколи не піарилися і взагалі працювали "на шифрі". Але вони свідомо працювали на сепарацію Криму, містили політиків, підкуповували маргіналів. Вони не знали, коли настане слушний час". Але чекали і наближали його навмисно.
Так що ж це виходить? Не було ніякого спонтанного "волевиявлення"? Жодних несподівано возобладавших над здоровим глуздом намірів кримчан "померти в Росії"? Більш того! Не було ніяких "проросійських сил"? А що ж тоді було? А нічого. Спецоперація. Диверсійна мережа, снабжаемая з Москви ресурсами, вказівками і кураторами. Були авантюристи і честолюбцы, які поставили свої амбіції вище норм моралі, кримінального права та елементарного інстинкту самозбереження. Були найманці і ведені ними у прірву "корисні ідіоти". Але всього цього явно бракувало для одностайної картинки "всенародної підтримки". Саме тому в Криму були використані російські війська, російські привізні "активісти" і українські злочинці, які бажають за допомогою пособництва в окупації частини своєї країни уникнути покарання за скоєні ними злочини.
Ось що говорить про це Михайло Чалий: "До 22-го у нас ще залишалася надія, що Янукович створить на південному сході України альтернативне уряд. І резолюцію мітингу ми готували відповідну - про наше приєднання до південно-сходу". Але коли стало зрозуміло, що нічого цього не буде, що Янукович втік, а всі обласні, районні та міські ради в Криму "присягнули на вірність хунті", почав діяти військовий сценарій. Так. Саме так. Людина, що бере участь у змові, стверджує, що навіть влада "міста російської слави севастополь" не проявляли рішучості: "Коливалися, сперечалися між собою, а час спливав, як пісок крізь пальці".
"Будь-яка нісенітниця, навіть створення міста-держави, здавався реальніше, ніж надія, що ми станемо частиною Росії... Я добре пам'ятаю, як відразу після мітингу народ почав розходитися, а ми відійшли у внутрішній дворик спортклубу флоту. Нас було чоловік шість, легкий дощик накрапав... Йти в будівлю адміністрації було безглуздо - без посилення нас звідти просто послали б", - згадує Михайло Чалий. Ось і відповідь на питання, що ж насправді сталося в Криму? Чому російська армія вийшла з казарм? І чому стався захоплення Верховної Ради Криму? Агентам впливу було необхідно "посилення". Інакше навіть спроби імітувати тріумфуючі натовпи проросійських кримчан провалилися б. У Криму просто не було людей, готових боротися за "російську ідею".
Коли ми говоримо, що російські військові блокували в Криму українські частини, ми забуваємо про те, що вони в тому числі блокували і українських громадян, активно чинять опір захопленню півострова. Леонід Грач може розповісти докладно, яку кількість екзальтованих бабусь збирали у Криму мітинги, організовані Комуністичною партією. Проти мови, за споконвічне прав кримчан не перекладати слово "йод" і ще бог знає за що, лише б там звучав заклик "бути навіки з Росією". Мова йде про десятки, навіть не сотні людей. Мітинги ж на підтримку цілісності України - це тисячі мотивованих, активних, консолідованих українських громадян.
В одкровеннях пособників "російської весни" нас повинен цікавити той факт, що в Криму на весну 2014 р., незважаючи на всі грошові вливання і багаторічну роботу в полі", у Росії не було сил для сепарації. Але захоплення все ж відбувся. "Вдалий момент", зробив це можливим, той, про який говорить Олексій Чалий, натякає Михайло Чалий і згадує Леонід Грач, - це падіння української держави. Тобто ті кілька днів, коли система влади в Україні після втечі Януковича була дезорієнтована. Тоді чиновники на місцях ще не розуміли, чи варто їм підкоряться тим керівникам, які увійшли у владні кабінети в Києві: "Хунта це чи все ж уряд?". Це і є той пісок, який витікав у Росії крізь пальці. Ще кілька тижнів і ніхто, навіть Леонід Грач, не посмів би закликати кримчан до зближення з Росією.
Ми часто забуваємо про те, що відбулося в Криму. Про те, що не настрої суспільства стали причиною окупації. Про те, як важливо зберегти державу. Особливо в той момент, коли диверсійний "підпілля" і групи впливу діють по всій країні. Ми забуваємо, що твердження про те, що для сьогоднішньої України "погана влада краще, ніж ніякий", засноване на нашому власному недавньому досвіді. Тому що ті, хто стверджують, що демократія в Україні не працює і тільки масове повстання є вірним кроком для зміни в країні, завжди діють в російських інтересах. Там, де шальки терезів у питанні "еволюція чи революція?" схиляються в бік останньої, - там завжди присутні "брати Чалые". Так вони намагаються підготувати грунт для краху нашої держави. Ще хоч на тиждень, хоч на день. А тоді, будьте впевнені, Росія буде готова.
