"Агресія Росії проти України стала можлива за "Північного потоку"
В. О. Програма "20/20" амбітна і красива, але нереальна. Зрозуміло, що вся газовидобувна галузь в 2020 році не зможе добути 27 млрд куб. м, зокрема держкомпанія "Укргазвидобування", найбільший добувач, не зможе вийти на заплановані 20 млрд куб. м газу в рік. Хоча порівняно з іншими компаніями "Украгазвидобування" намагається інвестувати в розробку нових родовищ, буріння, в тому числі пошукове буріння. Так, у цьому році компанія збільшить видобуток приблизно на 500 млн куб. м (2016 р. видобуток склав - 14, 6 млрд куб. м). Але більшість компаній приватного бізнесу навпаки зменшують темпи зростання видобутку, незважаючи на те що до 2013 року вони нарощували свої показники дуже динамічно, а держкомпанія була на одному рівні або навіть трохи знижувала видобуток. Підвищення ціни на газ для внутрішніх споживачів в кілька разів не відбилося на зростанні газовидобутку, як планувалося. Інвестицій недостатньо, щоб відкривати нові запаси, інтенсифікувати у газовидобуток і вийти на заплановані показники.
В. О. За моїми прогнозами, до 2020 року ми можемо вийти максимум на 23-24 млрд куб. м. Це "Укргазвидобування" плюс всі приватні видобувні компанії, де частка держкомпанії буде в межах 17-17,5 млрд куб. м. Але і це не факт! Про те, що програма "20/20" нереальна, я говорив, коли її тільки брали, там не враховувалися всі ризики. Підвищення газовидобутку пов'язано з довгими інвестиціями. Нам таких кредитних ліній ніхто не відкриє. Українські інвестори можуть профінансувати в дуже скромних розмірах. Тому стеля видобутку в контексті нашого інвестклімату - 23-24 млрд куб. м. І це, повторюся, оптимістичний прогноз! Така видобуток нікого не може задовольняти.
Був розрахунок на те, що підвищення цін на газ піде на газовидобуток. Але вони не всі туди були спрямовані, в основному пішли до держбюджету і на особисте потреби власників газодобувних компаній.
Очікуваного ефекту поки не вийшло.
"ДС" В 2016 році Україна спожила 33,2 млрд куб. м газу. Наскільки можливо і бажано зменшити споживання в 2020 році?
В. О. Україна здатна вийти на споживання 25-27 млрд. Для цього потрібно, по-перше, провести монетизацію субсидій. Коли субсидії будуть отримувати не компанії - монополісти, а конкретний споживач, він буде зацікавлений економити гроші, відповідно, і газ.
Зараз у одержувача субсидій немає стимулу для економії, а монопольні компанії зацікавлені в тому, щоб споживали більше.
По-друге, тотальний облік енергоресурсів.
Споживання на рівні 25 млрд - це реальна мета. Якщо ми збільшимо власний видобуток до 23 млрд і зможе зменшити споживання до 25 млрд, докуповувати треба буде 2 млрд куб. м газу. Україна може перейти на 90% самозабезпечення газом. До речі, немає сенсу особливо збільшувати видобуток газу, коли у вас система споживання енергоресурсів працює як друшляк. Тобто питання ефективності споживання повинен бути більш пріоритетним порівняно з нарощуванням видобутку.
"ДС" У Верховній Раді є законопроект про зниження ренти за видобуток газу. Яке ваше ставлення до цього законопроекту?
В. О. Там законопроект, що передбачає зниження рентної плати для нових родовищ до 12%, тобто більш ніж удвічі (для діючих свердловин рента залишається без змін - 29% з покладів до 5 км і 14% з покладів глибше 5 км. - "ДС"). Це частково допоможе, але не радикально.
Тому що в умовах величезних політичних ризиків, відсутності rule of law (верховенство права. - "ДС") довгих інвестицій не буде.
Легше купувати газ і перепродавати його в Україну. Більше 40 компаній зайшли в Україну, які займаються експортом природного газу і так заробляють. Це легше, ніж інвестувати в проекти, які можуть окупитися через 20 років.
"ДС" Обхідні російські маршрути, насамперед "Північний потік -2", як тут бути і що ми можемо зробити, скільки залишилося часу?
В. О. Часу немає, багато часу втратили, були непослідовні дії. В першу чергу мова йде про затягування процесу анбандлинга, реформування "Нафтогазу" і створення оператора ГТС. Питання затягується, а потрібно було вирішити ще три роки тому.
Плюс підвищення тарифів на транзит природного газу. Тариф української ГТС - один з найвищих в Європі.
Це ще один додатковий аргумент "Газпрому" для агітації європейців за обхідний маршрут. Рішення про підняття тарифів було несвоєчасним і нескоординированным. Це результат нескоординованості дій уряду і керівництва "Нафтогазу". Поки я не бачу гармонізації дій уряду і "Нафтогазу". У них дві точки зору з багатьох питань реформування газового сектора, це не сприяє реформування і створення образу серйозного партнера.
"ДС" Так, але чому ж ми не можемо провести анбандлинг, мало кого цікавить специфіка відносин між Гройсманом і Коболевым, цікавить результат?
В. О. На мій погляд, через небажання керівництва "Нафтогазу" втратити контроль над найбільшою своєю дочірньою компанією - "Укртрансгазом", яка дає понад 90% всіх доходів компанії. Це по-перше. По-друге, контроль над "Уктрансгазом" дозволяє керівникам "Нафтогазу" бути політичними фігурами, якщо вони втратять, перетворяться в простих менеджерів, їх політичну вагу в Україні та на міжнародному рівні знизиться на порядок. Вони чудово розуміють, тому, з одного боку, підтримують реформи, а на практиці їх затягують. Я їх розумію, жодна компанія не хоче віддавати самий кращу частину свого бізнесу. Тому тут питання ще волі уряду, на ньому лежить відповідальність за реформування "Нафтогазу".
В. О. "Північний потік-2" лобіюють Німеччина, Нідерланди, Франція та Австрія. Компанії, що приймають участь в будівництві "Північного потоку-2," мало чим ризикують, ризики бере на себе РФ.
"Газпром" дає цим компаніям знижки на газ і забезпечує більші обсяги будівельних робіт - це робочі місця і замовлення для цих країн. Великі інтереси і великі гроші.
Плюс специфічні відносини між "Газпромом" і європейськими впливовими особами, в першу чергу з-за фінансової зацікавленості. У них з "Газпромом" відпрацьовані надійні схеми.
Питання геополітичних ризиків їх не цікавлять, тому що вони прикриті країнами Східної та Центральної Європи. Прямої загрози для себе вони не бачать.
В. О. На мій погляд, це помилка, тому що чим більше вони накачують РФ грошима через збільшення купівлі енергоресурсів, тим більше небезпечною вона стає для Європи. На ці гроші вони проводять кібератаки, підкуповують політиків, купують цілі партії, медіа, журналістів, депутатів. Це ж не просто так, вони працюють на поглиблення політичних ризиків і криз для країн Західної Європи. До того ж агресивна поведінка РФ змушує європейців переозброювати армію, збільшувати витрати на оборону. Це таке сумнівне співробітництво, яке приносить конкретну прибуток порівняно невеликій жменьці представників європейського бізнесу та корумпованих чиновників, але веде до глобальної нестабільності в Європі.
Тим більше що "Північний потік" розбалансує геополітичну ситуацію в Європі. Наприклад, у Росії серйозні природні ресурси і більше населення порівняно з Україною. Єдине, чим компенсувався цей дисбаланс, залежність РФ від України по транзиту. Поки цей баланс зберігався, Європа гарантувала собі стабільність, не було війни.
Побудувавши "Північний потік", Росія частково скасувала свою залежність від української труби і розв'язала собі руки в діях проти України.
На жаль, нерідко європейський бізнес і підгодовані ним чиновники мислять категоріями швидкої комерції будь-якою ціною, а не європейськими цінностями, що спрямовані на підтримання миру і безпеки в Європі.
В. О. зрештою, значна частина грошей з цих сотень мільярдів доларів і євро, які ЄС накачує Кремль, йдуть на дестабілізацію системи безпеки в Європі. Вони вже там. Це одна з основних причин наростання політичних проблем в країнах ЄС. І це тільки початок. Важливу роль в здатності Росії так себе вести грають гроші, які всі ці роки йшли з Німеччини в Росію. Тому сказати, що Німеччина буде на острівці стабільності у все більш дестабилизирующейся Європі, такого не буде. Образно кажучи, для німців "каса попереду".
Країни Східної Європи просто ближче до РФ. Польща, Словаччина та Україна гостріше всі це сприймають, ніж країни Західної Європи.
В. О. Сьогодні знайдено алгоритм, який може обійти положення Третього енергопакету. Це коли труба буде належати групі європейських компаній, газ може перекупаться європейськими компаніями, але це буде, звичайно, саме російський газ. Формально все ніби в рамках Третього енергопакету, важко за щось зачепитися. Але суть та ж - труба буде побудована з Росії для транспортування газу, збільшення залежності Європи від російського газу і накачування РФ грошима за енергоресурси, які будуть використані для підриву Євросоюзу як проекту.
В. О. Частка російського газу в європейському споживанні близько 30%. Вона збільшується, тому що зменшується власний видобуток в Європі. Тут надії на LNG, побудовані термінали в Польщі і Литві. Є розрахунок на американський газ, багато європейських терміналів незаповнені, здатні приймати більш серйозні обсяги.
У США є надлишок природного газу у зв'язку з сланцевою революцією. Це змушує росіян демпінгувати, для них - це питання політики.
Росія здатна демпінгувати, а американський бізнес не зможе витримати політичний демпінг. Буде важка боротьба за європейський ринок між США і РФ. Не факт, що американці переможуть.
В. О. Буде збільшуватися частка LNG. Вона може перевищити частку в структурі трубопровідного газу. Ціна на природний газ буде відв'язуватися від ціни на нафту і нафтопродукти. Газовий ринок може стати самостійним, все більше контрактів буде на спотовому ринку. Це вигідно споживачам. Поставки з Австралії в Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР) будуть сприяти зниженню цін на газ. Відповідно, Катар, США і ОАЕ можуть переорієнтувати на європейський ринок частину свого сировини, що буде тиснути на ціни вниз. Це непогано для всіх європейських споживачів.
"ДС" І питання про вугіллі. У нас кажуть, що відмовилися від російського газу, але в цьому році вже більше $2 млрд Україна витратила на імпорт вугілля, понад 50% усього вугілля йде з РФ. Як позбутися від цього?
В. О. Перше: енергозбереження, термомодернізація будівель, прилади обліку, модернізація котелень. Друге: система транспортування і теплопостачання, втрати в енергомережах, там є що скорочувати. Третє: було б добре більше інвестувати в шахти, що мають запаси газової групи, переобладнати блоки ТЕС з використання антрацитового вугілля на вугілля газової групи.
Четверте: нарощувати інвестиції в ВДЕ, які здатні поступово заміщати частина вугільної генерації. П'яте: нарощування видобутку природного газу.
При нормальній і скоординованої політики, при збільшенні диверсифікації поставок і збільшення власного видобутку, ми можемо вирішити цю проблему в найближчі роки. Інвестиції в енергозбереження дадуть найбільш швидкий ефект.
Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова
Народився в 1967 р. в Києві.
Освіта: Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).
У 1992-1996 рр. працював на різних посадах в галузі машинобудування, 1997-1998 рр .. - головний спеціаліст відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міністерства економіки України, 1998-2003 рр. - НАК "Нафтогаз України", очолював напрям транспорту нафти, 2004-2007 роках - головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України.
З лютого 2007 р. - експерт Центру Разумкова, з 2013 р. - директор енергетичних програм.