Осінні посадки. Що нова влада готує для Луценка
Азартний пиріг українських лотерей
Глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія в ефірі одного з телеканалів зробив гучну заяву, зв'язавши незаконний гральний бізнес в Україні з екс-генпрокурором Юрієм Луценком, якого він назвав акціонером мережі підпільних казино поряд з іншими політиками.
"Коли ми почали вивчати нелегальний гральний бізнес, то бенефіціаром опинився весь політикум... Наприклад... Юрій Луценко є акціонером мережі підпільних казино", - сказав голова фракції.
При цьому присутні в студії політики і глядачі буквально "дотиснули" Арахамию, який пообіцяв піти і написати заяву в силові органи після скоєного їм публічної заяви.
Природно, заява головного "слуги народу" виникло не на порожньому місці. Як відомо, за законом весь гральний бізнес та азартні ігри в Україні заборонені з 2009 р. За деякими оцінками, в тіні знаходиться близько мільярда доларів прибутку. При цьому дізнатися, хто володіє конкретним гральним закладом, практично неможливо. При цьому деякі ЗМІ на рівні чуток повідомляють, що значною часткою в українській "игралке" володіє колишній нардеп від БПП Олександр Третьяков, а також його колега Гліб Загорій і, власне, Юрій Луценко. Вони, зрозуміло, свою причетність до нелегального грального бізнесу категорично заперечують, та й скільки-небудь серйозних доказів цього поки ніхто не бачив. Той же Луценко вже відреагував на звинувачення Арахамии, пообіцявши подати на нього в суд.
Реакція Юрія Віталійовича в даному випадку цілком зрозуміла. Арахамія, нагадаємо, формального відношення до правоохоронних органів не має, і, отже, подібні гучні звинувачення з його вуст можна розглядати двояко. Або як особиста думка громадянина, з якого не повинно слідувати юридичних наслідків, або як якусь декларацію про наміри влади взагалі, частиною якої Арахамія є. Але оскільки голова фракції "Слуги народу" поки від своїх слів, як і від планів написати повідомлення про злочин у правоохоронні органи, не відмовляється, ситуація сприймається швидше як намір все ж ускладнити життя колишньому генпрокурору і політичному опоненту.
Останнє цілком співзвучно і бажанням нової української влади, з одного боку, зайнятися питанням нелегального ігрового бізнесу, а з іншого - посадити когось із попередників за корупційною статті, на ділі показавши виборцям всю свою рішучість у боротьбі з корупцією.
Так, президент Володимир Зеленський днями доручив Верховній Раді зайнятися легалізацією грального бізнесу і навіть встановив термін - до 1 грудня поточного року. За словами колишньої госуполномоченной Антимонопольного комітету Агіі Загребельской, в тіні грального бізнесу щорічно крутяться суми, еквівалентні 1 млрд євро (30 млрд грн). При цьому голова громадської організації Підтримки легалізації грального бізнесу в Україні Олена Мочалова називає цифру в 66 млрд грн "чорного налу", який проходить через нелегалів, а секретар РНБО Олександр Данилюк оцінював щорічні втрати бюджету від тінізації цього ринку в 5 млрд грн. Є за що боротися, чи не правда?
Плед Насирова чи реальний термін для Луценка
Втім, легалізація "игорки" - це, звичайно, добре, але значно більший ефект матиме зовсім інший аспект, пов'язаний з цим прибутковим бізнесом, а саме - реальні тюремні терміни для великих чиновників по корупційних справах. Подібні справи Зеленський також анонсував, пообіцявши, що після того, як цієї осені запуститься Антикорупційний суд, і почнуться обіцяні "посадки". Юрій Луценко показовою жертви - фігура цілком підходяща.
Крім того, взявшись за Луценка, у Зеленського можуть піти далі і "зачепити" і інших досить високопоставлених чиновників, імена яких ЗМІ наполегливо згадують в "зв'язці" з українським гральним бізнесом. Розкручуючи ці справи, влада може обрати одну з двох ліній поведінки.
Першу можна умовно назвати "посадкою по бєспрєдєлу". Справа в тому, що довести провину у справах про корупцію, незаконному збагаченні і перевищення повноважень чиновниками дуже складно. Подаються обвинуваченням у суді аргументи повинні бути воістину "залізобетонними", не залишають сумнівів у вчиненні злочину обвинуваченим, що в наших реаліях трапляється вкрай рідко.
Документів, що підтверджують корупцію, зі зрозумілих причин, зазвичай не існує, а будувати обвинувачення тільки на показаннях свідків - ненадійно і непереконливо. Посадивши таким чином Луценко чи когось іншого, влада, звичайно, отримає схвалення від великої частини суспільства.
З іншого боку, неминуче настане обурення як українських, так і міжнародних правозахисних організацій і різноманітних активістів, які отримають досить вагомі підстави говорити про політичні переслідування.
Ігор Віталійович явно витягнув уроки з досвіду політичної відсидки часів Януковича. Тоді, нагадаємо, він отримав нехай і невеликий, але самий що ні на є реальний термін за звинуваченням у розтраті грошей держбюджету на святкування дня міліції. Союзники України тоді довго висловлювали глибоку стурбованість, поки Юрій Віталійович сидів у Менській виправній колонії. Іншими словами, якщо звинувачення проти Луценка дійде до фіналу, Зеленський отримає як "бонус" від виборців, так і певні проблеми у відносинах із Заходом і з власним іміджем.
Якщо ж влада обере більш м'який варіант, то ми, швидше за все, побачимо повторення справи колишнього голови податкової служби Романа Насирова. Тобто попіаритися на гучних справах нова влада, звісно, зможе, адже "серіал" у цьому випадку обіцяє бути довгим. З наймом першокласних адвокатів, можливо, іноземних, у Луценка, швидше за все, проблем не буде, а ось з доказами його "злочинно-гральної діяльності у прокурорів, навпаки, можуть бути великі питання.
На який із сценаріїв наважиться влада Зеленського поки передбачити складно. Поки прагнення "команди Зе" почати реальні посадки виглядає досить переконливо. Але на Банковій ще не остаточно відійшли від ейфорії після переконливої перемоги на президентських і парламентських виборах. Але коли ця ейфорія трохи спаде і будуть зважені всі "за" і "проти", думку тих, хто сьогодні обіцяє масові посадки чиновників, цілком може і змінитися. Той же Луценко - політик досвідчений, має свої стосунки з великим колом впливових людей в Україні (той же Ігор Коломойський публічно висловлюється про Луценка дуже приємно) і за її західними кордонами. Недарма ж Луценка не так давно літав у Вашингтон, де зустрічався з адвокатом Трампа Рудольфом Джуліані, нагадуючи, мабуть, в тому числі і про послуги, які надав свого часу республіканцям.
