"Пірати" Керченської протоки. Чому біля берегів Криму гинуть кораблі з російським газом
Причому це пов'язано не тільки з будівлею Кримського моста, але і з численними спробами Росії обійти два санкционных списку - умовно "кримський" і "сирійський". Загибель в районі Керченської протоки суден Candy і Maestro під Танзанійським прапором стала зайвим тому підтвердженням.
Нагадаємо, що відразу після окупації Криму Росією Україна 15 квітня 2014 р. прийняла закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з внесенням необхідних поправок у Кримінальний кодекс.
Слідом за Україною Захід в особі США і Європейського Союзу ввів санкційні обмеження як проти Росії, так і безпосередньо проти Криму. Так, в числі іншого Євросоюз заборонив купівлю нерухомості на території анексованого півострова і заходження кораблів в його порти. Крім того, заборонялося продавати фізичним та юридичним особам в Криму і Севастополі або з метою використання у Криму і Севастополі товари і технології, які можуть застосовуватися в транспорті, телекомунікаціях, енергетиці, для розробки і видобутку нафти, газу та мінеральних ресурсів. Також були заборонені послуги, пов'язані з туристичною діяльністю, у тому числі в морському секторі, зокрема круїзні послуги.
Була встановлена і відповідальність за порушення санкцій. Європейське та американське законодавства поділяють недбалість і злочинний умисел. Скажімо, якщо компанія свідомо йде на порушення санкцій, то покарання буде коштувати дуже дорого - у США до $1 млн за кожну транзакцію. А менеджерів, які ведуть такі операції може очікувати до 10 років в'язниці. Європейські санкції відрізняються розмірами штрафів і передбачуваних тюремних термінів, вони менше, ніж в США, але ненабагато.
Це, звичайно ж, не зупинило росіян, і вони організували цілий сірий бізнес з залученням різноманітних сумнівних партнерів. Причому досить масштабний.
Так, за даними Державної гідрографічної служби України, станом на серпень 2016 р. в портах Криму і міста Севастополя за два роки було зафіксовано 631 судно. Причому в цю цифру входять як суду, що перебували в портах на момент анексії, так і ті, які заходили пізніше, але не входили у військові і допоміжні судна ВМФ Росії. За цими ж даними, 352 судна мали прапор РФ або належали російським власникам, 43 судна були зареєстровані в Євросоюзі, а ще 22 належали бенефіціарам з ЄС.
Одним з типових прикладів були і два вже потонули танкера Candy і Maestro, ходили під прапором Танзанії. Обидва ці судна були зареєстровані турецької компанії Milenyum Denizcilik Gemi, яка з весни 2015 р. знаходиться в "сирійському" списку санкцій США, і промишляли незаконним перевезенням газу в Сирію і Ліван з Керчі (останнім часом також з Темрюка в Росії). Причому ці танкери завжди пропускали через Керченську протоку в першу чергу. Фактично танкери працювали в сірій зоні за нелегальними схемами.
Що сталося 21 січня, поки можна тільки гадати, хоча варіантів не так вже й багато.
По-перше, сама подія сталася в нейтральних водах (приблизно в тому ж районі, де були захоплені наші військові кораблі 25 листопада минулого року) - 28 км від Керченської протоки. Це типове місце для перевалки вантажів ось таких "сірих" схем, за що моряки називають цей район піратським позначенням "Тортуга". До речі, саме на такий "дикої" перевалки навесні 2017 р. затонув знову-таки турецький суховантаж "Герої Арсеналу".
За повідомленнями ЗМІ, кораблі стояли борт об борт і робили перекачку газу. Навіщо - незрозуміло, адже це досить небезпечне діяння, тим більше у відкритому морі.
Ще один момент - технічний стан суден і кваліфікація екіпажу. Суду споруди 1990-1992 рр., тобто відносно нові. А ось екіпажі на такі "піратські шхуни" набирають за "три копійки" з відповідною кваліфікацією. Що в підсумку призвело до трагедії із загибеллю 14 осіб.
Цей інцидент вкотре показав, що фактично морської блокади з боку України портів окупованого Криму немає. Схоже, що, поки триває війна на Донбасі, нашій країні не до кримського судноплавства і покарання порушників. В той же час цілком очевидно, що навіть закінчення "гарячої фази" на Донбасі не приведе до поліпшення відносин між Росією і Україною.
Однак не можна виключати, що як тільки Україна відчує себе у відносній безпеці від посягань північного сусіда, то прийде час, для кардинального вирішення і цього питання. Тим більше що в цьому є наш економічний інтерес, і чималий.
І мова йде не про штрафи і арешти суден, а про більш глобальні речі - перенаправлення потоку транзитних вантажів в українські порти. Адже якщо кримські порти будуть щільно блоковані (мається на увазі, що буде створена ефективна система відстеження заходів суден у кримські порти, виявлення порушників та їх подальшого покарання), то серйозним судновласникам доведеться відмовитися від практики використання кримських портів у своїх логістичних ланцюжках. Тоді цілком імовірно, що на перший план вийдуть і українські порти з їх перевалочними потужностями.
