"Пакетне" пропозицію. Скільки голодних спокусяться подачками "ихтамнетов" у сміттєвих пакетах

В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Нагородження сміттєвими пакетами

Тиждень після першого туру виборів президента України на лінії донбаського фронту мало чим відрізнялася від попередньої. Головне, що песимістичні прогнози щодо ескалації військового напруги з боку російської окупаційної армії "під шумок" підрахунку голосів не виправдалися. У результаті - практично та ж інтенсивність обстрілу з мінометів і гранатометів українських позицій, а також робота ворожих снайперів, але і жорсткий вогонь у відповідь, що приносить окупантам втрати в рази більші, ніж в рядах воїнів ООС. Виходить так, що всього за тиждень тільки в пластикові пакети загортаються десяток-інший бойовиків у вигляді 200-х, тому для командування як 1-го, так і 2-го армійських корпусів ЗС РФ тема поповнення особового складу важлива і актуальна.

Проте вже яка мобілізаційна хвиля поспіль серед місцевих йде, що називається, коту під хвіст - ставати банальним "гарматним м'ясом" не бажає навіть сама запекла "вата". Тому "военкомовские" з поліцаями зараз нишпорять по всіх ОРДЛО в пошуках "призовників" за місцем проживання і роботи в рамках "місячника уточнення обліку військовозобов'язаних". І для таких цілей іноді навіть перекривають на півдня цілі міста, як це, наприклад, сталося 3 квітня з Докучаєвському. Втім, окупанти та їхні колаборанти працюють над мобілізацією не тільки батогом, але й пряником, правда, наскільки це дозволяють власні статті російського федерального бюджету.

Так, саме на тижні, що минає, "партія влади" ватажка російської окупаційної адміністрації в ОРЛО Пасічника - "Світ Луганщині" - розпочала кампанію з роздачі продуктових наборів членам сімей бойовиків, але не з тих, хто живий, а хто підпав під ліквідацію. Причому радували родичів ліквідованих тушонкою, шпротами, гречкою, макаронами, томатною пастою і соняшниковою олією не тихцем, а з максимальним залученням місцевих пропагандистських ЗМІ. Мовляв, щоб всі бачили, що не дарма окремі персонажі вступили в ряди "ихтамнетов" - їх сім'ї Росія-матінка рятує від голодної смерті.

Все б нічого, але в цьому спокусливій "рекламному реченні" жителям Донбасу був маленький, але дуже показовий вада не за змістом, а лише за формою. Продукти родичам "ополченців" вручали в пакетах, дуже схожих на сміттєві, до того ж традиційних синього, зеленого і чорного кольорів. Само собою, мова, мабуть, йшла про економію коштів, але символізм, як кажуть, вийшов на славу.

Переслідування ПЦУ

Як відомо, нині в окупації людям дуже важко не тільки в матеріальному, але і в духовному плані. Репресії місцевих "влади" спрямовані практично проти всіх конфесій, крім православних Московського патріархату, ну а щодо зберігають вірність Православній церкві України - особливо. 2 квітня на зустрічі ОБСЄ у Відні, присвяченій захисту свободи совісті, розповів про похмурому становище з релігією в ОРДЛО архієпископ ПЦУ Євстратій (Зоря). Зокрема, він нагадав європейцям, що російські окупаційні адміністрації на Донбасі зажадали від усіх релігійних громад пройти у них незаконну "реєстрацію", в іншому випадку погрожують забороною на діяльність і конфіскацією всіх храмів та іншої церковної власності.

І не встиг архієпископ повернутися з віденського засідання ОБСЄ, як на минулому тижні прийшли невеселі вісті на цей рахунок з Луганська - там у Свято-Троїцький кафедральний собор ПЦУ увірвалися поліцаї з "МВС ЛНР" в рамках проведення якоїсь операції Стоп-терор". Ніяких терористів і навіть псевдотеррористов не знайшли, зате обшукали храм, вилучивши звичайну православну літературу та символіку, а також якісь "фотоматеріали екстремістського характеру", за який окупанти спокійно можуть прийняти будь-альбом з краєвидами України. Саме сумне, що настоятеля собору, протоієрея Анатолія Назаренка затримали і повели "на підвал". Що за останні роки з ним відбувалося неодноразово, але мужній священик української церкви все одно залишається зі своєю паствою в страшні часи окупації.

Як не дивно, але присутність ПЦУ відчувається і в окупованому Донецьку. Причому в такій мірі, що місцеві попи Московського патріархату мечуться, як очманілі навіть у Великий піст. Наприклад, останнім часом в багатьох донецьких храмах з парафіян стали вимагати написання ними заяв для прийняття в релігійну громаду. Складання відповідних паперів з персональними даними віруючих пояснюється якраз створенням помісної Православної церкви України, що вельми показово.

Статистика жертв мінних полів

У Міжнародний день просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги в діяльності, пов'язаної з розмінуванням, який щорічно проходить 4 квітня, світове співтовариство знову нагадало про жертви мінних полів по обидві сторони лінії розмежування. Наприклад, за підрахунками ООН, з квітня 2014 р. більше тисячі мирних жителів Донбасу постраждали, отримали поранення або були вбиті в результаті інциденту з мінами або вибухонебезпечними предметами, у тому числі понад 160 дітей. А за даними Міноборони України, за майже п'ять років війни на території Донеччини та Луганщини в результаті підриву на мінах загинуло 269 цивільних і 228 українських військових.

Крім фізичних каліцтв існують також соціально-економічні та психологічні наслідки від щільно замінованих районів Донбасу. Доходить до проблем з доступом до звичайних ринків, колодязів, лікарень та шкіл, не кажучи вже про сільськогосподарських роботах, збір грибів чи риболовлі, коли загроза наступити на міну або зачепити розтяжку дуже висока. В цілому ж сьогодні територія України, яка вважається забрудненою вибухонебезпечними предметами, становить приблизно 16 тисяч квадратних кілометрів, що по площі як половина Бельгії або більше, ніж вся Чорногорія. Хоча ця цифра навряд чи остаточна

Адже навіть приблизно сказати про кількість що підірвалися на мінних полях окупантів і простих жителів ОРДЛО не представляється можливим - подібну власну інформацію Росія засекречує, перешкоджаючи при цьому моніторингу цього питання місією ОБСЄ. Так що точний обсяг мінування територій на Донбасі досі не встановлено. Відомо тільки те, що окремі райони Донецької та Луганської областей є одними з найбільш замінованих місць в світі, і з цим Україні в будь-якому випадку доведеться жити роками, а то й десятиліттями.