Однопроцентные "малюки". Навіщо "Оппоблоку" "карлики" у Верховній Раді
В ефірі одного з ток-шоу представник "Опозиційної платформи - За життя", нардеп Нестор Шуфрич заявив, що прохідний бар'єр у Раду потрібно радикально знизити до 1%, а мажоритарну складову взагалі скасувати. Власне, про намір скасувати мажоритарку і знизити прохідний бар'єр у кулуарах парламенту говорять вже досить давно, про що писала в тому числі і "ДС". Причому подібні ідеї витають в різних політсилах. Це пропонувала і Юлія Тимошенко у своєму "Новому курсі" і Сергій Лещенко, активно підтримує новообраного президента Володимира Зеленського.
На сьогодні, нагадаємо, в Україні діє 5%-ий прохідний бар'єр у Раду, а прийнятий у першому читанні Виборчий кодекс заклали дещо менший бар'єр у 4%. Зниження його до 1%, здатне дуже серйозно змінити розклад сил у майбутньому парламенті.
Якщо говорити про закордонний досвід, то між різними країнами світу, де вибори до вищих законодавчих органів влади проходять на повністю пропорційній основі, є досить суттєва різниця. Наприклад, в Туреччині це 10%, в Казахстані - 7%, в Росії - 5%, в Швеції 4%, в Ізраїлі - 3,25%, в Данії - 2%, у Нідерландах - 0,67%.
Крім того, Парламентська асамблея Ради Європи ще у 2007 р. у спеціальній резолюції "Про стан прав людини і демократії в Європі" прописала необхідність встановлювати процентний бар'єр для парламентських виборів на рівні не вище 3%, отже, знижуючи прохідний бар'єр, Україна начебто наближається до прогресивних країн Європи.
Правда, екс-"регіонали", виступаючи з такою ініціативою, керуються явно не євроінтеграційними прагненнями, а своїми досить приземленими внутріпартійними інтересами.
Як неважко припустити, зниження до 1% прохідного бар'єру дозволить проходити в парламент куди більшій кількості партій, ніж зараз, що зробить його більш мозаїчним. Наприклад, якщо б на останніх парламентських виборах в 2014 р. прохідний бар'єр становив би 1%, то в нинішню Раду, крім шести які пройшли туди політсил, потрапили б ще шість: "Свобода", КПУ, "Сильна Україна" Сергія Тігіпка, "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка, "Заступ" Віри Ульянченко і "Правий сектор". При цьому кількість мандатів не змінюється, а отже, всі шість дрібних партій отримали б за рахунок більш великих.
Для екс-"регіоналів" таке дроблення законодавчого органу може виявитися досить вигідним. Адже після зменшення бар'єру до мінімуму, до парламенту можуть потрапляти існуючі поки на суто регіональному рівні партії "місцевих господарників". Просувний як прохідного бар'єру 1% - це близько 150 тис. українських виборців. Приблизно стільки є в середньому обласному центрі. Таким чином, щоб потрапити в парламент, для партії цілком може вистачити електорального ресурсу однієї або двох українських областей. Українські політики давним-давно навчилися за допомогою "гречки" підкоряти свої виборчі округи, а при відсутності мажоритарки всі ці напрацювання цілком можна застосувати і на партійному рівні.
Мінімальний прохідний бар'єр дозволить кожному більш-менш заможній людині створити свою маленьку партію, орієнтовану виключно на місцевий регіональний електорат і регулярно проходити в парламент. І в орбіті "Оппоблока" регіональних партій досить багато, але сьогодні з-за бар'єру в 5% вони орієнтуються виключно на проходження до місцевих рад, що природно і логічно.
Досить яскравими прикладами таких політсил є партія "За конкретні справи" подружжя Герег, що має великий вплив на їхній вотчині - у Хмельницькій області. Або партія градоначальника Одеси Геннадія Труханова з схожою назвою - "Довіряй справах", що має немаленьку фракцію у міськраді, який він очолює. Не забуває про свою "кишенькову" Української морської партії і впливовий в Одесі Сергій Ківалов.
Крім того, це "партії нацменшин" на кшталт Демократичної партії угорців України або, наприклад, можливі партії румунів, яких завжди підтримував "оппоблоковец" Михайло Папієв.
Для "Оппоблока" зниження прохідного бар'єру вигідно ще й тим, що відносно маленьких партій завжди простіше застосовувати методи "тушкування". У невеликих партій і апетити поменше, так і менша ймовірність, що якась одна політсила виявиться власником "золотої акції".
Однак зниження прохідного бар'єру вигідно далеко не тільки "Оппоблоку", в цьому випадку шанси пройти в парламент отримають і політсили з протилежною ідеологією. Це і праві - "Свобода", "Нацкорпус" або "Правий сектор" і "Громадянська позиція". У число прихильників зменшення прохідного бар'єру входять і нинішні парламентські партії, чиї рейтинги не дозволяють з упевненістю дивитися в майбутнє - "Народний фронт", Радикальна партія, "Самопоміч". Таким чином, шанси на те, що відповідні зміни до закону про вибори будуть внесені досить високі.
Новообраному президенту Зеленському теж може бути вигідно знижувати прохідний бар'єр. Адже одна справа, якщо він з "Слугою народу" потрапляє в парламент з сильною опозицією. І зовсім інша справа, коли можна намагатися домовлятися з різними дрібними партіями.
Якщо мажоритарка зникне, а прохідний бар'єр знизиться, партійна система країни неминуче зміниться. Залишиться три-чотири більш-менш великі партії, а інша частина електорального пирога буде ділитися дрібними регіональними гравцями, а їх вотчини будуть все більше відокремлюватися і перетворюватися в якусь подобу удільних князівств на чолі зі своїми царьками. Наслідки подібного для країни - більш контрольований парламент, але повна втрата контролю на місцях, від чого і до горезвісної "федералізації" недалеко.
