"Непохитна стійкість". Чим Україна відповідає на російсько-білоруське брязкання зброєю
Хоча, звичайно, говорити про повне дотримання так званого "шкільного перемир'я" не доводиться - в день наші військові фіксують близько 20 обстрілів по всій лінії зіткнення. Але зведень пропали повідомлення про загиблих і поранених, що може говорити про те, що обстріл носять бентежний характер.
Єдиним загиблим за тиждень став доброволець Української Добровольчої армії Геннадій Левицький. 30 серпня під час зіткнення з ворожою диверсійною групою в районі Мар'їнки він був смертельно поранений. Взагалі наявність і бойові дії "диких добровольців" із зрозумілих причин не дуже афішується.
В умовах відносного затишшя на Донбасі найближчі кілька тижнів вся увага буде прикута до нашої північної кордоні, де Росія і Білорусь проводять наймасштабніші за всю історію оперативно-тактичні навчання "Захід-2017". І хоча формально "союзники" будуть відпрацьовуватися відображення гіпотетичної атаки військ НАТО і перехід в контрнаступ, нам не варто забувати, що саме з подібних навчань починалося вторгнення в Грузію в 2008 р. і введення російської угруповання на Донбас у серпні 2014-го.
На цьому тлі природними виглядає проведення серії навчань українських збройних сил. Буквально днями починаються логістичні навчання, а з 12 по 15 вересня пройдуть командно-штабні навчання в масштабах всієї країни з упором на північні регіони "Непохитна стійкість - 2017". Про це 1 вересня заявив начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко. Все це відбувається за прямої підтримки наших союзників - недарма ж Муженко буквально перед цим виступом у Львівській області брав велику делегацію польських військових на чолі з начальником Генерального штабу країни.
Але це те, що лежить, що називається, на поверхні. А є ще дуже багато майже непомітних заходів, які спрямовані на купірування можливої агресії. Так, у прикордонних областях з 1 вересня стартували чергові збори резервістів, при цьому вони разючим чином за масштабами і завданням відрізняються від попередніх. Ні на день не замовкають полігони, де проводяться різні конкурси на кращий артилерійський взвод, то на кращий танковий, то на кращий снайперський. А це відпрацювання перекидання техніки, освоєння нових рубежів оборони і багато іншого.
Серйозні заходи також заплановані до проведення Державною прикордонною службою та командуванням Національної Гвардії. Вже сьогодні серйозно посилені особовим складом і технікою більшість пунктів програнпропуска, відбувається розгортання частин НГУ з бойового розкладом у всіх регіонах країни.
На цьому тлі триває насичення частин ЗСУ технікою - не завжди самої сучасної, але якісно знятої з зберігання, прийняття на озброєння нових зразків. Так, буквально на цьому тижні в ЗМІ просочилася інформація про прийняття на озброєння вітчизняного ПТРК "Корсар". Розмови про це велися досить давно, але неповоротка армійська система змогла відпрацювати тільки зараз. Нині стоїть питання тільки про можливості масового виробництва таких комплексів і, найголовніше, - ракет. Адже наявні виробничі потужності "Променя" не можуть задовольнити зростаючі потреби армії, так і численні експортні контракти.
І ця проблема не тільки київських "ракетників": з-за малих виробничих потужностей харківського Заводу ім. Малишева ми змушені імпортувати німецькі двигуни Deutz для БТР-4Е.
Є проблеми і з імпортозаміщенням: практично цілий рік армія не отримувала великих партій вантажівок від кременчуцького "Автокразу". Причина банально проста - брак ярославських двигунів ЯМЗ, які підприємство закуповувало манівцями через Білорусь. Ось буквально на днях 17 танкова бригада отримала велику партію КрАЗ-5233ВЕ. Який двигун стоїть у них під капотом, поки неясно, - фахівці вже давно говорять про варіанти установки на ці машини американського Cummins або все того ж німецької Deutz.
В цілому ж можна говорити про те, що наші збройні сили готові до будь-якого розвитку подій і, хоча ще відчувається брак підготовки і якісного озброєння, у суспільства і політиків є розуміння, що армія на сьогодні - один з найнеобхідніших елементів державності та інструмент для проведення зовнішньої політики. А які завдання ставитимуться - це вже інше питання. До речі, подальший вектор розвитку військової реформи може бути закладений в найближчим часом - адже не дарма на голосування Верховній Раді запропоновано "турчиновский" "закон про деокупації", який деякі зарубіжні експерти вже встигли охрестити як "хорватська"...
