Наїлися республіками. Скільки жителів ДНР хочуть повернути в Україну

На минулому тижні міністр оборони України Степан Полторак в ефірі Deutsche Welle заявив, що Київ не має наміру повертати Донецьк і Луганськ під свій контроль силою. Він також зазначив, що не сумнівається у поверненні непідконтрольних територій: "Ми переконані, що Донецьк і Луганськ - територія України... Ми не розглядаємо питання вирішення проблеми територій Луганська і Донецька захопленням силовим шляхом".

Нагадаємо, що на початку цього року заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Лою заявив, що процес звільнення окупованих територій Донбасу від бойовиків і російських військових повинен початися восени 2017 р. Крім того, сам міністр Черниш повідомляв, що зараз розробляється карта поетапного повернення окупованих територій під контроль України.

З цього ж питання минулого тижня висловлювалися і з іншого боку лінії розмежування. Зокрема, в інтерв'ю російським журналістам "глава ЛНР" Ігор Плотницький на питання: "Луганськ і Донецьк залишаються територією України. Можливо реальне повернення до складу України?" - відповів наступне: "Неонацистський режим - це не вся Україна, не весь народ. Ми розуміємо, що там є здорові сили, які не просто підтримують нас, а нас будуть зустрічати, коли прийде час. Це правда. Рано чи пізно ми їх пробачимо, але після покаяння. Але якщо Україна залишиться з тим режимом, який зараз в країні, то ні про яке повернення не може бути мови. Наші жителі на референдумі сказали: "Ми - російський світ". І якщо Україна налаштована проросійськи, з розумінням, що ми - брати, єдина родина, це і є російський світ, тоді це можливо".

Залишивши за дужками цю давно набридлу риторику про "нацистів і хунту", зазначимо, сам факт, що таке питання задається в російських ЗМІ навіть всупереч всяким там інтеграційних комітетам кшталт "Донбас - Росія", і друге: сепаратисти (читай - Москва), не відрікаються від повернення, але в той же час продовжують нав'язувати Україні свої умови.

А от коротенько думку стояв біля витоків другої сепаратистської "республіки" Олександра Ходаковського: "Жителі ДНР і України є одним народом, тому примирення обов'язково станеться після того, як Україна одужає". Однак повне примирення, за його словами, буде ще не скоро.

Що думають про повернення в Україну пересічні жителі ДНР

18 травня, через тиждень після бурхливо зазначеної річниці проголошення "республік", одна з популярних донецьких груп провела опитування: "чи Допускаєте ви для себе можливість повернення Донбасу до складу України?" Треба зауважити, група не сепаратистська, а швидше міська "типичка" - про життя міста, а значить і опитування можна вважати достатньо репрезентативним.

Примітний вже сам факт проведення такого опитування, приводом для якого послужило вищезгадане інтерв'ю Плотницького. Опитування ЛДНР взагалі проводяться не часто, і зрозуміло, що довіра до об'єктивності їх результатів зазвичай вкрай невисока.

Але в даному випадку відповідали звичайні донеччани, не боячись висловити думку: опитування був анонімний.

Отже, питання "чи Допускаєте ви для себе можливість повернення Донбасу до складу України?", і три варіанти відповіді:

1. Це стане можливим, якщо зміниться влада в Києві, а українці прокинуться, прозріють і покаються.
2. Не може бути й мови про єдиної конституції, українському прапорі над Донецьком та столиці в місті Київ. Донбас - це не Україна.
3. Мені все одно. Лише б не було війни.

Зауважимо, до речі, як сформульовані перший варіант: мова знову йде про "прозріння" українців і "покаяння".

А тепер відповіді:
- допускають можливість - 29%,
- "не може бути й мови" - 43,8%
- "мені все одно. Лише б не було війни" - 27,2 %

З одного боку - лідирує варіант "ні", а з іншого боку, більшість (56,2%) все ж допускає, нехай навіть і за умови. Але і з приводу умови потрібно уточнити: зовсім не факт, що всі респонденти, хто ЗА повернення, ставлять якісь умови, просто так вже сформульовано сам відповідь.

43% проти - це, звичайно, багато. І це значною мірою - результат пропаганди, яку Росія вкладає більше коштів, ніж соціальне забезпечення ЛДНР.

А тепер один важливий нюанс.

Значною мірою ці майже 44% противників повернення набираються за рахунок російських відвідувачів, які ще з 2014 р стали дуже активні у всіх донецьких і луганських групах.

Тому дивимося опитування в розрізі і передбачувано бачимо: серед росіян відповіли майже 90% відсотків вибрали саме цей другий варіант "не може бути й мови...".
А ось серед власне учасників з України голоси розподілилися майже рівномірно:
допускають можливість 35,4%, "не може бути й мови" - 33,8%, "мені все одно. Лише б не було війни" - 30,8 %.

Тепер бачимо більш реалістичну картину: противників повернення виявляється лише третину, без російських "помічників" їх відсоток з дутих 43,8 падає до реальних 33,8%. Відповідно дві третини можливість повернення допускають.

"Українські паспорти, а російська армія"

Аналогічне питання "бачите/допускаєте ви можливість повернення в Україну?" ми ставили в спілкуванні з жителями ДНР протягом останніх декількох місяців.

Зі зрозумілих причин сформулювати запитання "чи хотіли б ви повернутися в Україну?" в сьогоднішніх донецьких реаліях неможливо. По-перше, це просто небезпечно, а по-друге на таке пряме питання майже ніхто не погодився б відповідати.

Відповіді отримані найрізноманітніші, дуже багато ухильні і їх складно якось узагальнювати або хоча б систематизувати. Та й чи потрібно узагальнювати? Наведемо деякі з зібраних думок:

"Чому б і ні, якщо Маріуполь і навіть Слов'янськ повернули, чому не може повернутися в Донецьк?"

"Я так скажу: не знаю, хто куди повернеться, а Донбас повинен бути разом, то є цілий. Це ж нісенітниця якась зараз: шматок Донбасу під Україною, шматок під ДНР, шматок під ЛНР. У мене тепер полродни тут, полродни там"

"Тут найважливіше питання, по-моєму, це питання амністії. Скільки людей в армії ДНР, скільки з них місцевих і скільки росіян? Точних цифр ніхто назвати не може. З одного боку, більше половини чоловіків Донбасу не брали до рук зброї і не присягали ДНР, а з іншого боку, майже у кожного є знайомі, або знайомі знайомих, які воювали. А як бути з лікарями, вчителями, з держслужбовцями? Необхідно вирішити питання амністії"

"Ну тільки якщо мирно домовляться. Я особисто бачила райони, які потрапили під обстріл, своїми очима, це страшно. Не дай Бог таке перетворити весь місто. Та й хто тоді буде відновлювати?"

"Навіть якщо повернеться, то людей насильно ніхто по-українськи говорити не змусить. Що з тими, хто говорить по-російськи? В гетто, як там цей Скрипка сказав? Так ми і так тут ніби в гетто, навіть ж/д сполучення відрізано"

"А може Україна повернутися в СРСР? Навряд чи. На жаль, нічого вже не повернеш"

"На правах автономної області чи точніше двох автономних областей"

"Почнеться партизанська війна. Ті, у яких загинули близькі, ніколи не пробачать Україну. Та і Україна не пробачить тих, хто воював за ДНР"

"Швидше ми всі разъедимся або вимремо як мамонти. Моя донька каже, що сюди вже не повернеться в будь-якому випадку. У будь-якому, каже, у мене тепер нове життя. І я сама вже не хочу, щоб вона поверталася, лише б там все налагодилося у них"

"Я думаю, що до наступних виборів - або в Росії або на Україні - щось має нарешті зважитися"

"А у нас і так особливий статус: українські паспорти, а російська армія".

"Люди наїлися "республікою", вони хочуть "як раніше".

"В мене мати з Росії, батько з Кіровограда. Для мене взагалі дико, що росіяни з українцями воюють. Батьки у злагоді все життя жили і зараз, слава Богу, все нормально"

"А Донбас за фактом і не йшов. Якщо б народ знав, що Росія кине, ніхто б за таку "республіку" на референдум і не пішов би. Загалом, швидше тому повернемося, ніж Росія візьме"

"А хіба від нашої думки щось залежить?"

"Та ми навіть за указом Путіна - всі залишилися громадяни України. Все, питання вирішене"