"На ринку більше робочих вакансій, а ми продукуємо фахівців з вищою освітою"

ДС Закон "Про вищу освіту" передбачає фінансову автономію вузів. Наскільки вони сьогодні самостійні? Користуються можливостями, які відкрив для них новий закон?

Л. Р. В першу чергу Закон "Про вищу освіту" дав академічну автономію. Відтепер внз можуть створювати власні освітні програми. Тобто вони вже не погоджують з нашим міністерством, які предмети і курси читати в межах тієї чи іншої спеціальності. Це дозволило їм синхронізувати свої програми, зокрема, із зарубіжними університетами. Саме тому в Україні зросла кількість програм подвійних дипломів. Щодо фінансової автономії ситуація значно складніше. З одного боку, цей закон дав можливість вузам розміщувати кошти на власних рахунках. Однак за своїм походженням це теж бюджетні кошти, тому їх використання значною мірою обмежена.

Навіть зароблені вишами гроші, наприклад за платне навчання, також є спецфондом бюджету, адже їх заробляє бюджетна установа.

На жаль, процедура відкриття власних рахунків досить складна. Тому багато внз не скористалися цією можливістю. Крім того, зараз в законі "Про освіту", який знаходиться в парламенті, і ми очікуємо його прийняття у другому читанні, пропонується, щоб внз могли вибрати статусу бюджетної установи, а одержувача бюджетних коштів. Тоді у них буде більше фінансової свободи. Але слід пам'ятати, що автономія і свобода збільшують відповідальність за безліч фінансових позицій і вимагають високих управлінських навичок керівництва закладу. Наприклад, академічна автономія (в частині утримання) теж не так легко далася усім вишам. До неї треба бути готовим. Тому ми сподіваємося, що університети зможуть правильно використовувати автономію і з'явиться більше сміливих вузів, які (у разі прийняття закону "Про освіту") зможуть перейти від статусу бюджетної установи до одержувача бюджетних коштів.

ДС Коли, за вашими прогнозами, ця можливість переходу стане доступною для вузів?

Л. Р. 11 липня цей закон буде розглядати парламент. Коли Верховна Рада його ухвалить, а потім підпише президент, то з нового навчального року вузи вже зможуть вибирати той чи інший статус. Однак не всі будуть готові вибрати статус одержувача бюджетних коштів. Адже це передбачає підвищення відповідальності і дуже жорстку фінансову дисципліну.

ДС Ви зазначили, що фінансовою автономією користуються трохи вузів. Ви можете уточнити їх кількість?

Л. Р. Мова йде про відкриття рахунків. Закон "Про вищу освіту" передбачає не тільки використання казначейського, але й окремого банківського рахунку університету. Ми не збираємо з вузів інформацію про їх додаткових рахунках. МОН керує університетами в частині стандартів, дотримання українського законодавства, укладання угод з ректорами і створення нормативно-правового забезпечення. У нас вже немає ручного управління вузами, як, наприклад, у часи Дмитра Табачника. Ми намагаємося зменшити кількість паперів і звітності, які вони повинні подавати.

Загалом, ситуація залежить від уміння ректорів та адміністрації університетів.

В Україні є вузи, які успішні в цій діяльності, займаються пошуками благодійних коштів, вміють заробляти гроші, шукають наукові гранти, а є такі, які відмовляються від можливості відкрити рахунок.

ДС Яка зараз ситуація з регулюванням відсотка студентів, що навчаються за контрактом та за державний рахунок? Чи контролюється цей МОН?

Л. Р. По-перше, є обсяг держзамовлення, який розподіляється між університетами відповідно до результатів ЗНО. З 2016 року запроваджено так званий широкий конкурс, коли університети, в які йдуть кращі абітурієнти, отримують більше місць. В цьому році вони отримають на 10% більше гарантованої норми держзамовлення.

По-друге, співвідношення місць держзамовлення і контрактників у вищих навчальних закладах, як правило, 50х50. Хоча все залежить від спеціальності. Якщо це педуніверситет або технічний вуз, то платників там значно менше, ніж на юридичних факультетах або на менеджменті.

ДС Змінилася ситуація з присвоєнням вчених ступенів? Наскільки приведення вимог до вчених звань і ступенів до євростандартів відбилося на українських вчених?

Л. Р. Спочатку, звичайно, було опір. Тому що треба здавати іспит - засвідчити свій рівень знання англійської або інших європейських мов). Але потім почали вчити іноземну мову, і зараз вже в Україні з'являються кандидати і доктора наук за новими стандартами. І це важливо, адже все більше наших вчених публікується у спеціалізованих міжнародних журналах, що відкриває українській науці дорогу в європейський освітній простір.

Слід також відзначити, що нові вимоги складніше, і час на отримання ступеня подовжується, а тому кількість осіб, які захищаються, в останні роки зменшується.

Так, наприклад, у 2014 році докторські дисертації захистили 1178 осіб, а в 2016-му - 1070. Схожа ситуація і з кандидатами наук. У 2014 році захистилися 7630 осіб, а в минулому - 6454. Але тут також важливо враховувати і демографічний фактор.

ДС А інтерес до вступу до аспірантури у зв'язку з впровадженням європейських вимог до вчених звань виріс?

Л. Р. Зараз в наших аспірантурах не вистачає місць, щоб прийняти всіх бажаючих. Однак сповільнилися темпи отримання вчених ступенів і звань. Адже для цього потрібно відповідати новим критеріям.

ДС Створення Агентства по забезпеченню якості вищої освіти супроводжувалося великою кількістю скандалів. Заробив цей орган і наскільки виправдано його створення?

Л. Р. Національне агентство по забезпеченню якості вищої освіти покликане бути незалежним органом, який займається питаннями спеціалізованих вчених рад, напрацьовує нормативні документи за правилами присвоєння вчених ступенів. Тобто це совість вищої освіти. МОН навіть передала йому частину повноважень, зокрема, питання розгляду плагіату (в складі агентства є комітет з питань етики), оскарження недобросовісно присвоєних учених ступенів тощо.

Однак проблеми мають місце. Сьогодні члени Нацагентства по забезпеченню якості вищої освіти вже обрані. Але всередині є певні особи, які склали судовий позов, в результаті чого зупинений процес з призначенням керівництва агентства. Незважаючи на це, обрані члени Нацагентства почали роботу. І все ж повноцінно працювати цей орган не може без призначення його голови, адже право підпису має саме він. Міністерство юстиції вже оскаржив рішення суду, і як тільки знімуть заборону на призначення керівництва агентства, Кабмін призначить його голову.

ДС Час від часу в суспільстві виникає дискусія про необхідність скорочення кількості внз в Україні. У вас є такі наміри? Як плануєте їх реалізувати?

К. Р. Є два шляхи скорочення вузів. Перший стосується вищих навчальних закладів з дуже низькою якістю освіти, тобто тих, які не виконують ліцензійних вимог. В такому випадку треба анулювати ліцензію або не продовжувати її. У зв'язку з цим в Україні в останні роки було закрито досить багато філій вузів.
Другий шлях стосується вищих навчальних закладів, які виконують ліцензійні умови, але це не гарантує високої якості освіти. Адже якість освіти має супроводжуватися вірністю викладачів і методами, які вони застосовують на заняттях, а також відповідністю змісту освіти вимогам ринку праці.

І тут свою роль відіграє демографічна ситуація в Україні, яка призводить до того, що сьогодні пропозиція наших внз значно перевищує кількість потенційних абітурієнтів.

Тому в такій ситуації вищі навчальні заклади повинні проявити академічну мудрість і об'єднати свої зусилля. Інакше кажучи, чи вуз не набере відповідної кількості студентів (вже є такі, які не мають держзамовлення, тому що до них не хочуть вступати абітурієнти), або треба об'єднуватися з сильнішими закладами і таким чином збільшити свій потенціал.

Сьогодні вузи повинні думати, як залучити студентів, адже конкуренція дуже висока. До речі, українські вузи конкурують зараз не тільки між собою, але і, наприклад, з польськими університетами, куди їде багато наших студентів. Однак хочу зазначити, що університети Польщі дуже різні за своєю якістю.

ДС У наших співвітчизників є залізний стереотип: іноземне - значить, краще...

Л. Р. Тому слід звертати увагу на рейтинг зарубіжних вузів. Бо часто наші абітурієнти попадають в університети, де не відбувається жодного реального навчального процесу, а їх диплом не визнається навіть у країні, де вони розміщені. Тому до вибору вузу потрібно підходити дуже виважено.

Повертаючись до розмови про українських вишах та про драматичну різниці якості навчання в них, хочу сказати, що реальні докази ми будемо мати після ЗНО на вступ до магістратури по праву, яке ми вводимо цього літа для всіх вузів.

Тому що сьогодні юристів намагаються готувати майже всі університети, а якість підготовки фахівців дуже різне...

Також хочу запевнити, що механізм фінансування, який вже закладено в держзамовлення, допомагає підтримувати кращі університети. І наше міністерство зараз працює над новим механізмом фінансування вищої освіти, який буде базуватися і міцно пов'язаний з діяльністю внз. І чим краще показники університету, працевлаштування його випускників, результати наукової діяльності, тим більше фінансування він буде отримувати від держави.

ДС Коли можна буде побачити новий проект фінансування вищої освіти, над яким працює МОН?

Л. Р. Думаю, ми представимо його восени на громадське обговорення.

ДС Є у МОН плани щодо підвищення престижу робітничих професій та ліквідації стереотипу про те, що людина без диплома про вищу освіту є чи неповноцінним?

Л. Р. Це стереотипи, які вже спростовуються ринком праці. Люди з хорошою кваліфікацією робочої можуть мати і часто мають велику оплату праці. Оскільки зараз в робочих професіях з'являються нові технології, то для ринку важливо отримати робітників відповідної кваліфікації. А це шлях до модернізації професійно-технічної освіти, МОН розробляє нові освітні стандарти. Щодо цього у нас вже є домовленості з відповідними інститутами ЄС.

Зокрема, ми починаємо працювати над великим спільним проектом і європейські експерти будуть проводити в Україні дослідження щодо його організації. Він присвячений сучасним професійним стандартам. Наприклад, у будівельній справі сьогодні вже інші технології, а в нашому профтехосвіту обладнання 1970-1980 років. Тому важливо, щоб ми оновили зміст освіти і модернізували обладнання.

ДС А фінансування?

Л. Р. Частково це можна зробити за рахунок бюджету. Міносвіти почало програму створення сучасних професійно-технічних навчальних центрів (на базі наших профлицеив) за трьома найбільш дефіцитним на вітчизняному ринку праці спеціальностями: сантехнік, швачка-закрійник і тракторист-механізатор сільгосптехніки). У 2016 році ми виділили 50 млн грн на закупівлю обладнання і стільки ж в цьому році.

Але таке оновлення баз навчання буде відбуватися і вже почало здійснюватися переважно за рахунок роботодавців. Тому що бізнес у цій справі - найкращий партнер, адже підприємці зацікавлені, щоб отримати з системи профтехосвіти кваліфікованого робітника, а не переучувати його за власні гроші. Міністерство вже підписало угоду з Будівельною палатою, і тепер у багатьох професійних ліцеях, де готують будівельників згідно нових технологій, співпраця відбувається з конкретними роботодавцями: Henkel Bautechnik Ukraine, Knauf, Bosch, фабрикою сучасних будівельних сумішей "БудМайстер", "Снєжка-Україна", Triora, NIBKO, "HERZ Україна", Siniat, ТОВ "Акватерм-Київ" і іншими. Ми не стоїмо на місці.

Взагалі, якщо подивитися статистику освітніх систем в ЄС, то після базової освіти (після дев'ятого класу) іноді більше половини абітурієнтів обирають отримання загальної середньої освіти поряд з першою професією.

У нас же ринок просить і має більше вакансій робочих кваліфікацій, а ми замість цього перепродуцируем фахівців з вищою освітою, які не можуть працевлаштуватися.

Звичайно ж, нам слід подолати ці стереотипи, і ми повинні зробити все, щоб наша система освіти не мала таких патових позицій, а супроводжувалася відповідним місцем на ринку праці. Тому повинна бути можливість отримати першу професію, а потім продовжити вищу освіту в зрілому віці. Це нормальна практика сучасних освітніх систем.

ДС Експерти зазначають, що чинна система ЗНО вичерпала себе і слід шукати нові форми оцінювання, оскільки тести не вимагають від абітурієнта комплексного мислення. Зокрема, передбачалося ввести аудіювання. Чи планує МОН вносити зміни у процес проведення ЗНО?

Л. Р. Щодо аудіювання. Якщо брати, наприклад, оцінювання з іноземних мов, то воно має кілька обов'язкових компонентів. І аудіювання серед них. Ми починали ЗНО з тестів, які складаються із завдань з вибором відповіді (так звані закриті завдання) і відкритій частині, де той, хто здавав тестування, писав відповідь, а потім була незалежна його перевірка. Хочу сказати, що відкрите завдання значно дорожче для проведення, ніж закрита частина. Тому що закрите завдання перевіряється машиною, а відкрите конкретною людиною (за чітко визначеними критеріями). Аудіювання - це ще одна частина, яка теж дорого коштує. Тому зараз МОН працює над удосконаленням ЗНО з іноземних мов, і будемо намагатися вводити нові частини, щоб це був повноцінний іспит з іноземної мови. Але треба визнати, що цей іспит стане значно дорожче.

Справа в тому, що ЗНО вводилося в Україні у 2005-2006 роках з метою подолання неймовірного хабарництва при вступі у вузи.

Але сьогодні його функція трансформується, і воно все більше починає орієнтуватися на оцінку досягнень в кінці повної загальної середньої освіти. Зараз ЗНО є не тільки запобіжником корупції, але і тим, що вимірює результат у всіх школах після отримання загальної середньої освіти. Адже ЗНО використовується і як державна підсумкова атестація. А якщо ми хочемо змінити суть школи від тільки запам'ятовування величезного кількості інформації (часто теоретичної, яка потім не буде застосована для вирішення практичних життєвих завдань) до школи компетенцій ХХІ століття, то повинні переорієнтувати зміст ЗНО. В школі вчать у першу чергу тому, що потім перевіряють на іспиті, який визначає подальшу освітню долю дитини. І ось тут для нас найбільший виклик - трансформація ЗНО.

ДС І скільки на це потрібно років?

Л. Р. Кілька років, тому що так само, як буде трансформуватися школа, має змінюватися і ЗНО. У 2018 році ми будемо приймати участь у міжнародному порівняльному дослідженні якості освіти PISA (Programme for International Student Assessment). Це дослідження досягнень 15-річних підлітків з багатьох країн світу. Його завдання - перевірка компетентностей дитини. Тобто уміння застосовувати знання, критично переосмислювати інформацію та аргументувати свою позицію. Участь у цьому дослідженні навчить нас, як формулювати такі завдання. Я переконана: ще не час відмовлятися від ЗНО і покладатися тільки на внутрішні іспити. Адже хабарництво в українській системі освіти поки не ліквідовано. З іншого боку, слід більше використовувати ЗНО як драйвер оновлених результатів навчання і в цьому сенсі працювати над його трансформацією та поліпшенням самого змісту як інструмента вимірювання.

Лілія Гриневич, Міністр освіти і науки

Народилася 13 травня 1965 р. у Львові. Випускниця Львівського держуніверситету ім. І. Франка (біохімік-викладач).

З 1987 по 2002 р. працювала в сфері середньої освіти на посадах вчителя, заступника директора і директора, пізніше - начальником Головного управління освіти і науки Київської КМДА. Одна із засновників Українського центру оцінювання якості освіти. Займалася розробкою системи зовнішнього незалежного оцінювання на національному рівні.

Політичну кар'єру розпочала з політичної партії "Фронт змін", де була радником лідера партії Арсенія Яценюка з питань освіти. Ставши в 2012 р. народним депутатом, очолила комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти. З 14 квітня 2016 р. - міністр освіти і науки в уряді Гройсмана. Член партії "Народний фронт". Кандидат наук.

Сімейний стан: заміжня, має двох дітей.