"Кравчук в спідниці". Чи зможе Тимошенко стати матріархом української політики
Після поразки Юлія Володимирівна все менше з'являється на телеканалах, нагадуючи про своє існування короткими відеороликами. У першому вона відчитала Петра Порошенка і Володимира Зеленського за телефонний баттл в ефірі каналу "1+1". У другому ролику Тимошенко закликала "повернутися з політичної війни, припинити цей політичний передоз в нашому щоденному житті". Штаби обох кандидатів поспішили інтерпретувати заяви лідера "Батьківщини" на свою користь. Але, очевидно, посил Юлії Володимирівни був адресований не кандидатів, а своїм потенційним виборцям. І вже не на цих виборах, а на парламентських.
Експерти по поличках розібрали причини програшу Тимошенко у змаганні за головний приз. Ранній старт кампанії, з-за чого до її завершення вичерпалися плідні ідеї, складність її "Нового курсу" для розуміння середньостатистичним виборцем, паразитування на соціальному популізмі іншими кандидатами, робота на негативні меседжі, ефект "клона" у вигляді Юрія Тимошенко і т. д.
Всі ці причини діагностовані правильно і, по всій видимості, будуть враховані "Батьківщиною" та її лідером під час парламентської виборчої гонки, яка де-факто стартує після 21 квітня. І тут виникає питання: чи є у Тимошенко з чим йти до людей. Нагадаємо, вона обиралася народним депутатом України шість разів і завжди знаходилася якась фішка, яка дозволяла отримати в Раді свою фракцію. В останній раз, восени 2014 р., таких фішок було дві - збір підписів за референдум про вступ до НАТО і Надія Савченко в якості першого номера передвиборчого списку.
Проте майбутні вибори ставлять перед Тимошенко як мінімум три найскладніші завдання. Перша: щоб без проблем пройти 5%-ний бар'єр, їй доведеться йти в опозицію до будь-якого з переможців завтрашнього голосування. Якщо проаналізувати всі її походи в парламент, то за винятком першого, у далекому 1997 році, коли вона отримала мандат на довиборах по мажоритарному округу в Кіровоградській області, риторика БЮТ, а потім "Батьківщини" завжди була опозиційною. І це приносило успіх. Як би не закінчилися президентські вибори, можна стверджувати, що ключовими партійними гравцями восени будуть політсили, які об'єднаються навколо двох нинішніх лідерів перегонів. Третьою майже напевно стане "Опозиційна платформа", а ось Тимошенко, Гриценко, Смешко, Ляшко доведеться змагатися між собою за смисли, здатні зачепити виборця. І проблема Юлії Володимирівни в тому, що ці смисли у названих політиків досить близькі. І вони так само будуть намагатися грати в опозицію.
Друга задача - об'єднавча. Тимошенко відома тим, що вважає свою партію самодостатньою, бо не вітає спільну участь у виборах з тимчасовими попутниками. Тим більше що у неї є неприємний досвід, коли представники різних дрібних партій, що входили до блоку її імені, тушковались під того чи іншого президента. Враховуючи наведені вище ймовірні партійні розклади на осінь, перед Тимошенко постане складне питання - йти поодинці або об'єднуватися з потенційними суперниками за близький електорат.
Третя задача - знайти в технологічному арсеналі те, чим не озброяться опоненти. Можливо, своїми відеозверненнями Юлія Володимирівна якраз і намацує, що здатна спрацювати. Приміром, образ патріарха (матриарха?) української політики - більше 22 років у великій грі, мало кому таке вдається. Який все бачив, все знає, якого нічим не здивуєш. І тому він судить про події з висоти своїх років. Як Леонід Кравчук - до нього відносяться по-різному, але за минулі заслуги поважають.
Наскільки високі шанси, що виборець прийме такий спосіб і не відправить Тимошенко і "Батьківщину" на політичну пенсію? Її потрапляння у другий тур президентських виборів свідчить про втому суспільства від Юлі - полум'яної опозиціонерки. А от в образі "Кравчука у спідниці" вона ще не була. Може, варто спробувати?
