"Комісаріат". Корнієнко. Як у Зеленського створюють міф про супертехнологах

Першою ластівкою стало обурення низки амбітних мажоритарників типу Дубинського та Куницького, яких образило, що їх зарахували до категорії "політичне ніщо" під час знаменитого тренінгу в трускавецькому "Ріксосі". "Принижені і ображені" почали наводити аргументи на користь власної ролі в цій передвиборній кампанії, потроху звеличуючи свою значимість. Мовляв, якби не конкретно вони, то перешкодити кононенкам і грановським знову пролізти в Раду не зміг би і суперрейтинг Зеленського. Хоча всім зрозуміло, що єдиним визначальним фактором, завдяки якому на 130 мажоритарних округах перемогли "слуги народу", є саме прізвище Володимира Зеленського, в особі якого сконцентрувалася вся ненависть українців до минулого адміністрації, пише Depo.ua.

Але тепер ставки в грі "хто найкрасивіший" сильно піднялися. Про свій внесок у створення мажоритарною перемоги заявив керівник виборчого штабу партії і претендент на заміщення Дмитра Разумкова в кріслі формального керівника "Слуги народу" Олександр Корнієнко.

Колишній бізнес-тренер і політтехнолог, пояснюючи таку несподівану перемогу в 130 округах, заявив, напустити туману, мовляв, "у нас є мережа технологів-консультантів. Це така полусекретная історія. Ніхто не знає, хто вони. Ми не можемо їх "світити". За його словами, які передає "Громадське", технологів закріпили за областями, і вони консультували кандидатів-мажоритарників: вчили, як спілкуватися з виборцями, підбирали членів виборчих комісій, а іноді самі очолювали виборчий штаб кандидата.

Корнієнко придумав назву: "комісари". "Це така трошки олдскульная термінологія, вона ще з радянських часів", - пояснив він.

Очевидно, що з подачі самого Корнієнко тепер історію з "комісарами" представляють як переможну технологію. Завдяки якій вдалося витіснити з підсумкових протоколів виборчих комісій так званих "феодалів". За словами Корнієнка і його партнера по впровадженню "комісаріату" Артема Михайлюка, в штабі партії була створена технологічна група у складі чотирьох осіб (прізвища ще двох, крім Корнієнко та Михайлюка, поки не встановлені), якій підпорядковувалися 25 "комісарів". Їх закріпили за окремими регіонами країни. За словами Михайлюка, у цих людей, по суті, було чотири функції:

• говорити, що слід робити;
• говорити, що не варто робити;
• говорити, як робити;
• подивившись з боку, дати зворотний зв'язок.

Імен "комісарів" Корнієнко та Михайлюк також не називають. Кажуть, ті не хочуть публічності. "Це українські фахівці, які працюють, скажімо так, на різних виборчих кампаніях. І вони на волонтерських засадах погодилися допомогти", - каже Корнієнко.

Один з "комісарів" Олександр Гингизов, який працював на Донбасі, пояснює: "по суті я був представником центрального штабу в області. Спостерігав за тим, щоб все було в рамках закону і з нашої сторони, і з боку опонентів, наскільки це можливо".

Потуги керівника штабу зобразити роботу своїх гінців-смотрящих " у "благородній" комісарському світі не викликали в середовищі політичних технологів нічого, крім потіхи. Журналісти Depo.ua вже розповідали, що кампанія кандидатів-мажоритарників від "Слуги народу" була тиражуванням копій образів: одні і ті ж концерти, стандартні заяви, ролики під копірку. Все вкрай лаконічно, ніякої самодіяльності: тільки кандидатський фейс і стандартний текст: "Зе!Депутат. Слуга народу".

У цьому контексті роботу "комісарів", яких, нагадаємо, було по одній-дві на кожну область, можна уявити лише як поверхневий моніторинг проявів кандидатів у соцмережах і спроби утримати їх у межах, надісланих зі штабу. Якусь іншу діяльність з боку цих "смотрящих" просто важко собі уявити. Адже встежити одній людині за десятком округів, де, крім власних кандидатів СН, ще пасуться десятки конкурентів, практично неможливо.

Але можна цілком уявити процеси, які зараз відбуваються всередині правлячої партії, де особи фаворитів миготять немов у калейдоскопі. І щоб залишатися на плаву, потрібно постійно нагадувати про власні заслуги. Для цього і потрібен міф про супертехнологах. Під час президентської кампанії створювався інший міф - про вирішальний вплив на голосування диджитализации і соцмереж. Хоча насправді ключовими для переважної частини виборців, які підтримали Зеленського, були не "Фейсбук" з "Инстаграмом", а банальне бажання помститися Порошенко. Хтось мстився за тарифи, хтось за державний статус української, хтось за появу своєї церкви, хтось- за власні невдачі. Ось і весь секрет...