"Інтер" нам не винен. Чому тепер Шухевича і Бандеру можна лаяти фашистами
Раптова відміна раніше прийнятих судових рішень, схоже, стає візитною карткою новоспеченого госпрозрахункової установи.
Без пояснень, іноді без законних підстав, через тривалий термін судді просто повертають час і правосуддя назад. Отже, Окружний адміністративний суд Києва скасував штраф в 4 млн грн ($150 тис.) для телеканалу "Інтер" за слова ведучих під час концерту до 9 Травня. Мова йде про штраф за концерт 2018 р., коли ведучий заявив: "Ми не дозволимо називати вулиці іменами фашистських злочинців". Враховуючи, що 25 червня, той же Окружний адміністративний суд скасував рішення Київської міської ради про перейменування двох проспектів на честь лідерів ОУН-УПА Степана Бандери і Романа Шухевича - все логічно. Суддівське свавілля на марші? Ой чи.
Після скандального концерту Нацрада з питань телебачення і радіомовлення оштрафував телеканал, визнавши заяву провідних розпалюванням ворожнечі та закликом до розв'язування агресивної війни або її пропаганди. Тут треба сказати, що Нацрада цілком міг би і закрити "Інтер", як це сталося з "Радіо Вести". Але втрутилися "обставини".
Справа в тому, що концерт був не першим ляпом каналу. Згідно з правилами мовцеві можна відмовити в продовженні ліцензії за "багаторазове порушення умов мовлення". Якщо б питання про концерт було розглянуто вчасно, то в продовженні ліцензії було б відмовлено. Але чотири місяці Нацрада не міг зібратися, а коли це все ж сталося, першим питанням на голосування було поставлено продовження ліцензії "Інтеру". А вже другим, з чистого аркуша, штраф "Інтеру" за висловлювання ведучих на концерті, який відбувся чотири місяці тому. Спритність рук і ніякого шахрайства. Тоді розгнівану громадськість запевняли, що штраф - це теж перемога". Що "Інтер" не можна закривати, тому що, підкоряючись нормам про мовні квоти, він понесе українство на окуповані території. Адже це чи не єдиний український телеканал, який можна там дивитися.
І ось, через рік, Окружний суд прийшов до висновку, що в заявах провідних хоч і були "ознаки оціночних суджень", однак вони не були розпалюванням ворожнечі та закликом до розв'язування війни або її пропагандою. Також суд порахував, що в промовах провідних немає "пропаганди держави-агресора, дискредитації людей, які боролись проти нацистської та радянської окупації і за незалежність України". Але і це ще не все. Нацрада був звинувачений у створенні умов для поширення цензури і присвоєння інформації про висвітлення історичних подій в Україні". Штраф для телеканалу "Інтер" скасували, а регулятора зобов'язали відшкодувати судові витрати більш ніж на 1,5 тис. грн. Оцініть, як кажуть, красу гри.
Можна скільки завгодно говорити, що недореформированный суд став інструментом реваншу. Можна палахкотіти гнівом на тих, хто сьогодні повертає собі втрачені позиції. Але справа ж не тільки в цьому. Як багато людей вникали в подробиці епопеї щодо позбавлення "Інтера" ліцензії, яка перетворилася на пшик зі смішним штрафом? Я можу назвати десятки тим, активно розкручених свого часу в ЗМІ і соцмережах, які були подані геть брехливо. Це і скандал з нібито позбавленням кримчан українського громадянства, з допомогою якого було зірвано законопроект спрощує механізм виявлення у громадян України іноземного підданства; і російська версія "обміну моряків", під приводом якої окупант намагався примусити Україну визнати окупаційну владу Криму; і хайпи з приводу нападу на активістів, де дивним чином зникали важливі нюанси, а кейси були сваляны в купу для того, щоб створити ілюзію системності. Українського споживача інформації відучують від деталей. Журналістика більше не ускладнює". Все повинно бути пояснено просто, весело і завзято. Як для клінічних ідіотів. Так чи варто дивуватися, що слова про перейменування вулиць іменами "фашистських" без опору входять у свідомість українських громадян? Адже інформація про те, що Бандера сидів у нацистському концтаборі, а ОУН-УПА воювала з нацистами - це подробиці, деталі, цуратися яких українців привчають роками і десятиліттями.
Нікою реванш був би неможливий, якби в Україні не був введений тренд на перекручення реальності. Дезорієнтація - це лише одна з ознак деклассированного суспільства. Судді приймають одіозні рішення не тільки тому, що не бояться покарання. Вони знають, що ніякої суспільної обструкції для них не буде. Тисячі, звичайно ж, обуряться. Сотні прийдуть, щоб висловити протест. Але мільйони вважатимуть беззаконня "іншою думкою" і залишаться осторонь. У масового глядача алергія на подробиці, логіка викликає в нього агресію. Про що потрібно думати і хто винен йому розповіли по телевізору. Дорогу реваншу відкрили байдужість професіоналів і схвалений ними спрощення. Як у випадку з відміною штрафу "Інтеру". Адже головне питання, а звідки взагалі взявся цей штраф, якщо спочатку після скандального концерту мова йшла про припинення токсичного мовлення?
