Мережева гречка. ТОП-4 технології "чесного" підкупу виборців

Горезвісної "гречкою" або іншими подарунками для електорату ці технології, звичайно ж, не обмежуються. За останні роки придумано і випробувано кілька способів щодо чесної купівлі голосів за потрібного кандидата.

Технологія "мережевого підкупу"

Так звана "сітка", заснована на методах мережевого маркетингу, стала відома завдяки успішному її використанню колишнім київським градоначальником Леонідом Черновецьким на виборах столичного міського голови 2006 і 2008 рр. Простими словами її можна описати так: купівля голосів за допомогою багатоступінчастої мережі виборців, вибудуваної на місцях.

Щоб використовувати цю технологію, штаб кандидата наймає агітаторів, які повинні залучити до роботи якомога більше людей, за кожного з яких в результаті вони отримають грошовий бонус. Таким чином, людині дають гроші не за голос на виборах, а за роботу по залученню агітаторів і по суті все законно - довести підкуп юридично неможливо.

Створюється "сітка" з допомогою баз даних Пенсійного фонду, телефонних баз, фіксації особистих даних на зустрічах з виборцями. Купують і вже використані бази з минулих виборів. За словами політтехнологів, її ціна коливається в межах $5-20 тис.

Після цього формується ціна голосу, який в маленькому містечку може коштувати 200, а в місті-милионнике і всі 1000 грн. Природно, до виборця вони доходять вже добре переполовиненными, причому при розрахунку кошторису в штабах враховують, що хтось не прийде, а хто-то прийде, але проголосує "неправильно".

Як розповів "ДС" генеральний директор Комітету виборців України Олексій Кошель, "поламати сітки практично нереально, адже для цього потрібно довести факт підкупу. Технологія може бути практично непомітною".

Прихований підкуп на округах

Один з найпоширеніших методів "чесного підкупу" виборців полягає в наданні виборцям певного округу як особистих, так і суспільних благ зусиллями депутатів-мажоритарників або представників місцевих політичних лідерів.

Мова не йде про підкуп грошима. В даному випадку блага можуть бути самими різними - від подарунків на свята у вигляді так званих продуктових наборів (що останнім часом відбувається все рідше) до ремонту тротуарів, спорудження дитячих майданчиків, озеленення скверів та інших приємних для виборців речей.

Подібні подарунки від політичних лідерів нерідко здійснюються за рахунок державного бюджету, але подаються як особисте досягнення того або іншого політика з команди кандидата в президенти.

"Ці схеми давно працюють і підтримуються в періоди між виборами, коли лунають товари або послуги для окремих електоральних груп, наприклад малозахищених громадян", - запевняє Кошель.

Особливо роздача товарів і послуг активізувалася на новорічні свята, коли вони надавалися діючими депутатами місцевих рад - за сумісництвом лідерами місцевих організацій політичних партій. По суті це підкуп схоже на "гречці", при цьому деякі кандидати ще не зареєструвалися, крім того, явного зв'язку між місцевим лідером і кандидатом могло і не бути, тому кваліфікувати як порушення досить складно, говорить аналітик громадянської мережі "Опора" Олександр Клюжев.

Технологія "соціальних договорів"

Ще одна технологія, схожа на мережеву, але не використовує принципи мережевого маркетингу, а укладання індивідуальних договорів між штабом якогось кандидата і виборцем.

Штаб укладає такий "соціальний договір" на кілька сотень гривень, за які виборець нібито буде проводити агітацію, роздавати газети або виконувати іншу роботу на благо штабу. При цьому 50% від обіцяної суми повинні дати у вигляді своєрідного "бонусу", якщо кандидат переможе.

Таким чином, за відносно невеликі гроші на виборця покладають якесь зобов'язання проголосувати за потрібного кандидата. А заповітні 50% у разі перемоги мінімізують шанси, що громадянин гроші візьме, а проголосує за власним розсудом.

При цьому юридично знову-таки все виглядає бездоганно, оскільки формально платять не за голос, що заборонено, а за роботу на штаб, що не забороняється.

"Адміністративний" підкуп

Особливо цинічним є технологія підкупу виборця його ж зарплатою на основному місці роботи. Подібне можливе, якщо, наприклад, у певному населеному пункті є містоутворююче підприємство або велика агрофірма, на якій працює велика частина виборців, оскільки іншої роботи просто немає.

Власники таких об'єктів просто вказують виборцям, за кого голосувати, і у них не залишається вибору, адже в разі непослуху вони ризикують втратити безальтернативне робоче місце і засоби до існування.

Як відзначають опитані "ДС" експерти, подібними методами підкупу виборців грішать практично всі політичні сили, що, втім, анітрохи не заважає їм педалювати тему підкупу своїми конкурентами, закликаючи до чесності і погрожуючи кримінальними покараннями. На нинішніх виборах, схоже, нас чекає чимало гучних скандалів навколо описаних технологій.

Проте потрібно розуміти, що підкуп виборців, яким би витонченим він не був, навряд чи хоч якось серйозно може вплинути на результати виборів. Занадто велика увага прикута до цієї теми з боку основних кандидатів, та і ресурси для скільки-небудь масштабного підкупу потрібні шалені.

А ось як спосіб очорнення конкурентів тема підкупу підходить дуже добре, і саме в такому ключі її будуть експлуатувати штаби всіх кандидатів.