"Голосуй за своїх". Очолить Зеленський хода "Безсмертного полку"
10 квітня близько 100 проросійськи налаштованих громадян влаштували хід по Алеї Слави в Одесі з нагоди 75-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Учасники ходи під російську музику пройшли до Вічного вогню, вигукуючи "Одеса - місто-герой" і "Геть з Одеси, бандерівські біси". В одного з чоловіків побачили георгіївську стрічку. Її намагалися забрати співробітники правоохоронних органів, але він почав тікати. Чоловіка та його сина, який хотів перешкодити поліції, затримали.
Хтось скаже: сотня "ватников" погоди не зробить. Проте погляньмо на цю подію під іншим кутом зору. За підсумками голосування 31 березня в Одеській області Петро Порошенко набрав всього 9,08%, це один з найгірших його результатів по країні. Зате Володимир Зеленський отримав значну більшість в дев'яти з 11 територіальних виборчих округів у регіоні, ще у двох переможцем став Юрій Бойко. У двох округах Порошенко не потрапив в трійку лідерів. Незадовільні результати у чинного глави держави і в інших південно-східних регіонах. Експерти вважають, що високі показники Зеленського і Бойко в цих областях пояснюються легко - відбулася мобілізація електорату колишньої Партії регіонів. В обох кандидатів виборці побачили своїх, звідси і підсумок голосування.
Але треба розуміти, що в разі перемоги Зеленського підтримав його виборець півдня і сходу вимагатиме сатисфакції. Причому не так на антикорупційному фронті, як саме на гуманітарному. П'ять років ці люди чекали можливості помститися за українізацію, бо не забудуть нагадати Зе, кому він зобов'язаний. Сьогодні від команди Зеленського вже звучать сигнали, які у середовищі патріотичної тлумачать як ймовірність відкату від нинішньої політики в гуманітарній сфері. А це не тільки мова і церква, але і безліч символічних речей - саме при Порошенко парламент узаконив привітання "Слава Україні" у Збройних силах і органах МВС, а гімн ОУН став маршем української армії.
І якщо у Зеленського в разі перемоги спробують не робити різких рухів, принаймні до парламентських виборів, то у них нічого не вийде. З одного боку, до реваншу будуть закликати "ватники", очікуючі свого години. Як мінімум вони вимагатимуть скасування мовних квот. З іншого - президентство Зеленського очікувано мобілізує проукраїнських політиків - від націонал-демократів до радикальних націоналістів. У той же час в орбіті команди Зе крутяться люди, які в глибині душі мріють про заборону діяльності українських націоналістів. Не "Нацдружин" з їх панславизмом, а саме націоналістів, яких можуть звинуватити у фашизмі та антисемітизмі. Не виключено, що ці люди будуть подібну тему активно лобіювати.
Простіше кажучи, винести за дужки віру і українську мову не вийде. Тому Зеленському доведеться робити вибір - або він продовжує політику Порошенко в гуманітарній сфері і втрачає електорат півдня і сходу, або робить ставку на цей електорат, але при цьому різко відходить від політики українізації.
І першим серйозним випробуванням для Зеленського в тій сфері, про яку ми говоримо, стане вже 9 травня. Можна припустити, що в цьому році на хвилі реваншистських настроїв ми побачимо на вулицях українських міст не сотню "ватников" з георгіївськими стрічками, як в Одесі, а багатолюдні ходи "Безсмертного полку". У відповідь на це - протести патріотичних сил. І Зеленському доведеться реагувати. Точно так само, як і на всі наступні дати і події, пов'язані з ідеологічними розломами в історичній пам'яті.
Як тут не згадати, що Віктор Янукович спочатку теж намагався не ламати гуманітарну політику свого попередника Віктора Ющенка, але потім були закон Ківалова-Колесніченка, "антифашистські" марші під егідою Партії регіонів, а в підсумку - Майдан і антимайдан.
