"Голос" на паузі. Чому Вакарчуку потрібен провал уряду "Слуги народу"
"ДС" розпочинає цикл публікацій про те, яке майбутнє є у інших політичних сил у парламенті, який контролюється "зеленим" монобольшинством.
Партія "Голос" Святослава Вакарчука має найменшу фракцію у Верховній Раді - 20 депутатів. З них 17 обрані за партійним списком, троє - в мажоритарних округах на Львівщині (Галина Васильченко, Наталія Піпа та Ярослав Рущишин).
Звалилися надії
Під час виборчої кампанії Вакарчук та інші кандидати від його партії старанно уникали критичних висловлювань на адресу Володимира Зеленського та "Слуги народу". Було очевидно бажання "Голоси" увійти в коаліцію з президентською партією. Зі свого боку команда Зеленського демонструвала зацікавленість у такому союзника. Ще за місяць до виборів представник президента в парламенті Руслан Стефанчук заявив, що "Слуга народу" може сформувати коаліцію з "Голосом". "Це ті нові обличчя, нова кров, яка могла б дати якийсь імпульс для України", - пояснив він.
Увечері 21 липня, відразу після завершення голосування, Зеленський у штабі "Слуги народу" заявив про готовність обговорювати з Вакарчуком формування коаліції. "Наша ініціатива до пана Вакарчука була з самого початку ще моєї президентської кампанії. У нас трохи більший рейтинг, ніж у "Голоси", але ми запрошуємо до розмови пана Вакарчука", - сказав він. До того часу "Голос" вже підготував проект коаліційної угоди і був готовий висунути Вакарчука на посаду прем'єр-міністра, про що заявила другий номер у списку "Голоси" Юлія Клименко.
На той момент ще не було ясно, який електоральний урожай зібрали партії у мажоритарних округах (були відомі тільки результати екзит-полів щодо голосування за партійні списки). Але як тільки з'ясувалося, що по мажоритарці "Слуга народу" зібрала не менше мандатів, ніж за партсписком, і буде мати в парламенті абсолютну більшість, потреба в партнера по коаліції зникла.
Ні у владі, ні в опозиції
Після цього "Голос" опинився в незручному становищі, в якому перебуває і досі. Не те що прем'єрського поста для Вакарчука, але і взагалі ніяких посад в уряді "Голосу" не дали. Також не дали йому поста першого віце-спікера Верховної Ради, на який він претендував, а від крісла просто віце-спікера він сам відмовився. "Посаду віце-спікера має в основному церемоніальні позиції, тож ми відмовилися від цієї пропозиції. Ми неодноразово підкреслювали, що нас не цікавлять політичні посади. Нас цікавлять професійні посади", - заявив нардеп від "Голосу" Ярослав Юрчишин.
У той же час Вакарчук не може і перейти в опозицію до президента і його партії. Такий демарш зовсім не відповідав би інтересам Віктора Пінчука та близьких до нього структур (українських і американських), що сприяли розкрутці "Голоси" і помогших Вакарчуку підібрати кадри для партійної і депутатської роботи.
Тому зараз Вакарчук як би поставив "Голос" на паузу. Звичайно, було б перебільшенням стверджувати, що він зовсім уже мовчить. Проте він, безумовно, про що замовчує і багато недоговорює, ніби вичікуючи, яким буде подальший розвиток подій і яку позицію буде вигідніше зайняти.
Примітна роль, яку для себе обрав сам Вакарчук. Будучи головою партії, він не став очолювати партійну фракцію. Ролі лідера фракції та його заступника отримали восьмий і четвертий номери партсписку Сергій Рахманін та Ярослав Железняк.
Можна було б припустити, що перший номер Вакарчук розсудливо відмовився від формального лідерства у фракції, щоб звільнити себе для більш важливої роботи, - наприклад, для поїздок у західні столиці, щоб домагатися посилення (або хоча б ослаблення) тиску наших західних партнерів на Путіна. Не дарма ж Вакарчук записався в члени парламентського комітету з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва.
Проте в дійсності лідер "Голоси" збирається відволікатися від депутатських турбот заради участі в концертах "Океану Ельзи". Вже будучи зареєстрований народним депутатом, Вакарчук 1 вересня провів з "Океаном Ельзи" шоу на стадіоні "Арена Львів", а на 20 вересня оголошено шоу на стадіоні "Мінськ-Арена". Як пояснює Вакарчук, закон не забороняє йому займатися творчою діяльністю. "Бог забороняє мені нею не займатися", - запевняє він.
Варіанти на наступний рік
У становищі невизначеності "Голос" буде перебувати, мабуть, до лютого, тобто до початку наступної сесії парламенту, коли "Слуги народу" буде необхідно знайти 300 голосів на підтримку семи президентських законопроектів про внесення змін до Конституції. Нагадаємо, Верховна Рада відправила ці проекти в Конституційний суд 3 вересня, при цьому п'ять з них не набрали 300 голосів. За свою зговірливість "Голос" може зажадати розплатитися посадами.
Не виключено, що до того часу накопичаться проблеми в економіці, в державних фінансах та бюджетній сфері, а також у відносинах із західними кредиторами. Якщо Зеленському захочеться продемонструвати турботу про народ і для цього переформатувати уряд, то Вакарчук як раз буде готовий підставити плече.
З іншого боку, "Голос" і ті, хто за ним стоять, не можуть бути впевнені в тому, що політична кон'юнктура не зміниться. Наприклад, що рейтинг Зеленського та його партії не впаде з-за якихось необачних угод з Путіним і сумнівних законів. До того ж усім партіям потрібно готуватися до місцевих виборів, які в будь-якому випадку повинні відбутися не пізніше жовтня 2020 р. На парламентських виборах "Голос" отримав найбільшу підтримку на Галичині і в Києві. Тому Вакарчуку доводиться враховувати позицію патріотичного електорату.
Не випадково на погоджувальній раді 9 вересня Рахманін, виступаючи від фракції "Голоси", заявив про необхідність "актуалізації плану подальшої деокупації, реінтеграції окупованих територій, мова йде і про Донбасі, і про Крим, щоб і громадяни України, і ми як Верховна Рада, яка, як відомо, формує основи зовнішньої і внутрішньої політики, мали чітке уявлення про можливі межах компромісів, на які держава готова піти у вирішенні цієї дуже складної проблеми".
Глава фракції "Голоси" висунув і дві конкретні пропозиції для включення до порядку денного та першочергового розгляду на поточній сесії. По-перше, це питання про неучасть української делегації в роботі Парламентської асамблеї Ради Європи (через відновлення участі в роботі делегації ПАРЄ РФ). За словами Рахманіна, такого кроку від нас чекають країни Балтії, Грузія, Данія, Великобританія, Швеція, які готові на консолідовані з нами кроки.
По-друге, це законопроект про криміналізацію несанкціонованих переговорів з представниками країни-агресора. За словами Рахманіна, цей проект вже доопрацьований депутатами з фракції "Голос" і найближчим часом буде зареєстрований. Зрозуміло, що такий закон створить проблеми Медведчуку, Бойко та іншим діячам ОПЗЖ, регулярно контактують з Кремлем. Однак сумнівно, щоб цю ініціативу, як і пропозиція про неучасть української делегації у роботі ПАРЄ підтримала президентська партія.
На цьому тлі впадає в очі відсутність скільки-небудь помітних ініціатив "Голоси" з соціально-економічних питань. Розгадка в загальному-то проста. Серед усіх фракцій і груп парламенту "Голос" найбільш зацікавлений у тому, щоб уряд "Слуги народу" провалилося. Адже саме це може спонукати Зеленського створити новий уряд і розділити відповідальність за нього з Вакарчуком.
З тієї ж причини, тобто через надії на створення коаліції, "Голос" дуже не хоче, щоб Зеленський допустив якісь кричущі зради в переговорах з Путіним. Іншими словами, домагатися коаліції з тим, кого на Галичині і в Києві почнуть вважати зрадником, Вакарчуку не буде сенсу. Тому-то він і проявляє особливу увагу і педантичність до питання, як це сформулював Рахманін, про "межах компромісів".
