"Газові" міражі. Якими козирями зіграють Фірташ з Льовочкіним
"Ділова столиця" продовжує цикл матеріалів "Вибори-2019 і олігархи", у яких розповідає про основні "центри сили", які можуть надати визначальний вплив на хід президентської кампанії-2019. Читайте також Кандидатів мало не буває. Кого в президенти поведе Ахметов
Незважаючи на глобальне ресурсне виснаження, "фірташівці" продовжують брати активну участь в українській великій політиці. Само собою, даними назвою групи осіб, роками круживших навколо колись хрестоматійного газотрейдера RosUkrEnergo, експертне середовище продовжує оперувати виключно за звичкою і для зручності. Адже поточне вплив олігарха Дмитра Фірташа на внутрішні процеси в Україні сильно обмежена, а в деяких випадках навіть обнулити внаслідок його трирічного "ув'язнення" в Австрії та хронічного очікування екстрадиції звідти в США.
Тим більше що ще в лютому цього року Вищий федеральний суд Відня голосно вручив рішення даного питання особисто в руки чинного глави австрійського Мін'юсту Вольфганга Брандштеллера. А нинішня пауза в тиску Вашингтона на австрійців, швидше за все, пов'язана з внутрішніми проблемами в ФБР, викликаними недавніми резонансним звільненням президентом Дональдом Трампом його директора Джеймса Комі. Як тільки ситуація за океаном стабілізується, все, схоже, повернеться на круги своя з новою актуалізацією фірташівських перспектив провести у американській в'язниці найближчі півстоліття. І це для людини, яка недавно настільки пишно відсвяткував своє 52-річчя у віденському палаці Кобург.
Втім, повернемося до стану справ у загоні "газовиків", який нині виглядає не всесильним бульдозером, як при режимі Януковича, а різко зменшеним в розмірах таким собі триколісним велосипедом. Де крім нестійкого переднього колеса (Фірташа) загальний баланс утримують два задніх: бізнес-партнери і діючі нардепи від "Опозиційного блоку" Сергій Льовочкін і Юрій Бойко. Адже колишні "біло-блакитні" часи величі пройшли безповоротно - сьогодні у колись могутньої "газової" групи немає навіть контрольного пакету в окремо взятому уламку Партії регіонів, яким є "оппоблоковская" фракція у Верховній Раді.
Крім її співголови Бойко, заступник голови фракції Льовочкіна, його сестри Юлії та буковинських земляків Фірташа Івана Мирного (колишній начальник фірташівській охорони) та Михайла Папієва (екс-тримач фірташівській вотчини на малій батьківщині в Чернівцях) крило RUE може точно розраховувати тільки на ще шістьох діючих нардепів - колишнього заступника глави АП Сергія Ларіна, екс-представника Януковича у парламенті Юрія Мірошниченка, колишнього одеського губернатора Миколи Скорика, а також на Євгена Бакуліна, Сергія Дунаєва і Юлія Йоффе. Перша трійка - з особистої обойми Льовочкіна, яка грала провідні ролі в його замороженому політичному проекті Партія розвитку. Так, на її офіційному сайті досі керівником національного комітету значиться Мірошниченко, його першим заступником - Скорик, а головою партійного виконкому - Ларін.
Друга трійка близька до Бойка, на перевиборах-2014 Бакулін, Дунаєв та Йоффе обралися за мажоритаркою в луганському трикутнику Лисичанськ—Рубіжне—Сєвєродонецьк. Власне, ця маленька частина неокупованій Луганщини є останньою електоральною вотчиною "фірташівців". Яку, між іншим, в будь-який момент влада може відібрати під яким-небудь слушним приводом, пов'язаних з проведенням АТО, або навіть без нього. Та й серцевину тамтешнього впливу на виборців не назвеш міцною - мова про трудовому колективі належить Фірташу сєверодонецького "Азоту", не працює з 2014 р. Примітно, що зараз луганський губернатор Юрій Гарбуз пропонує взагалі передати підприємство у тимчасове управління Луганської обласної військово-цивільної адміністрації.
Інші регіони, де "газовики" свого часу мали визначальний вплив, як, наприклад, Київ і столична область або Буковина, Хмельниччина і Черкащина, взагалі втрачені для них назавжди. Схоже, навіть радість "віденського в'язня" з нагоди обрання київським мером Віталія Кличка була передчасною - будь відкрите лобіювання ним фірташівських інтересів дуже боляче б'є по іміджу столичного міського голови. Що, правда, не заважає "ударовской" підгрупі в парламентській фракції БПП тихо і пасивно допомагати колишнім спонсорам. Як це, приміром, сталося 18 травня, коли лише завдяки відсутності голосів і багатьох "кличківців" у ВРУ провалили постанову про персональні санкції проти збіглого Януковича та його оточення, де також фігурувало прізвище Фірташа.
До речі, "газова" група у своїй підготовці до президентських виборів всерйоз вважає, що можливе висунення кандидатури Кличка своїм козирем. І навіть нібито кулуарно шантажує цим Банкову. Але тут є один важливий нюанс - якщо на початок весни 2014-го нинішній столичний градоначальник дійсно був одним з найбільш рейтингових політиків країни, то зараз він може бути виключно спойлером щодо Петра Порошенка. Тобто не має шансів перемогти, але здатним відтягнути на себе частину голосів за іншого кандидата з подібною програмою (читай: Порошенко), підвищуючи тим самим шанси на перемогу його основного конкурента (в даному випадку мову можна вести, судячи з усього, про Юлії Тимошенко). І це не можуть не розуміти в оточенні Кличка, чиє реальне балотування на головний пост в державі стане не стільки демонстрацією авантюрного підходу в реалізації політичних амбіцій, скільки фактичним виконанням якихось дуже серйозних зобов'язань перед Фірташем і Льовочкіним.
Проте головний сценарій "росукрэнерговцев" на президентських виборах поки полягає в ставці на власного Бойко, який в ідеалі буде висунутий від усього "Оппоблока", хоча у Рината Ахметова і ко інші погляди на цей рахунок. "Ахметовці" бачать єдиним кандидатом від колишньої Партії регіонів свого ставленика, другого співголови "оппоблоковской" фракції Олександра Вілкула, але поточні особисті рейтинги останнього поки в рази поступаються бойковським.
Причому таку гру "фірташівці" ведуть аж ніяк не з метою реального обрання президентом свого кандидата. Що-що, а за результатами актуальних соцопитувань, де у Бойка не більше 10%, вони уважно стежать і вважати добре вміють. А ось його вихід у другий тур в якості відвертого представника "вати" став би ідеальним варіантом для Порошенка. Як, втім, і для Тимошенко. Про що Льовочкін активно натякає обом. Правда, здійснити такий сценарій можна лише в одному випадку - якщо під контролем "газовиків" залишиться "Інтер", який нині справді є їх єдиним ефективним ресурсом, що не дозволяє остаточно зникнути з політико-бізнесової карти України.
В засідці - Хорошковський
Нещодавнє розкриття "Інтером" своєї структури власності за станом на 31 грудня 2016 р. змусило багатьох міцно задуматися. До цих пір вважалося, що в лютому 2013-го Валерій Хорошковський продав всі акції Inter Media Group своїм екс-соратників по групі RosUkrEnergo Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна за рекордні $2,5 млрд. Але раптом виявилося, що Хорошковському досі належить 45% акцій медіахолдингу, Фірташу - 36%, а Льовочкіну - лише 9%. В результаті стали активно гуляти чутки про те, що нині перебуває в комфортних лондонах і монте-карла x Хорошковський просто чекає факту екстрадиції Фірташа в США і тоді повернеться в Україну "на все готове".
З одного боку, цілий ряд експертів упевнені в абсолютному небажанні колишнього першого віце-прем'єра в уряді Азарова і екс-голови СБУ на службі у Януковича активно вступати в політичний процес і тим самим особисто роз'ятрити своє каламутне минуле і підставити себе під непотрібні удари. Але, з іншого боку, спокуса повернення горезвісної "головної кнопки країни", а з нею і вагомого впливу на український політикум дійсно великий, особливо коли про це шепоче сприятлива кон'юнктура. На перший погляд, Хорошковський, знайшовши новий-старий статус, може запропонувати свої послуги виключно команді Порошенко. Однак з таким же успіхом головним його "клієнтом" цілком здатна бути і та ж Тимошенко. Якщо, звичайно, Хорошковський як досвідчений бізнесмен забуде давні образи. Як, наприклад, використання стосовно нього їдкого мема "напомажена істота".
Читайте також
Кошмари і мрії Банковій. Який сценарій готують Порошенко на вибори-2019
Ставки Кремля. Чому Рабінович не менш важливий, ніж Льовочкін
Всеїдний Пінчук. Зять Кучми продовжує триматися хваленої багатовекторності
Партійні забави мільярдерів. Хто танцює "Відродження" з ХомутиннікомКандидатів мало не буває. Кого в президенти поведе Ахметов