"Фурії" і "Фантики". Як у ВСУ справляються зі своїм безпілотним "зоопарком"
Фактично за масштабами завдань їх можна класифікувати як "поля бою" або тактичні. Їх завданням було насамперед ведення розвідки, коректування вогню артилерії та оцінка результатів вогневих ударів.
Причому особливої "розбірливості в засобах не було — нарівні з волонтерськими квадрокоптерами китайського виробництва на фронті і зараз можна зустріти цілий "зоопарк" із дронов від невеликих, здебільшого приватних, виробників. Тут і А1-З "Фурія", і Spectator-Му, і "Мара-2М", і "Лелека-100" та багато інших. Виняток становить хіба що Eye Fly польського виробництва, збірка якого налагоджено в Чернігові.
Жоден з цих апаратів офіційно не прийнятий на озброєння ЗСУ, хоча деякі і "поставлені в дію" наказом міністра оборони "до кінця особливого періоду".
Однак після того, як у військах з'явилося більш або менш достатню кількість безпілотних апаратів, постало два важливих питання. Перше — уніфікація парку, так як постановка тим чи іншим чином на озброєння будь техніки вимагала створення логістичних моментів. Адже це тільки з волонтерськими апаратами було відносно просто — якась поломка апарату і його просто списували або терміново дзвонили волонтерам.
А з армійською технікою, яка значиться, такі речі вже не проходять. Тому було вирішено для початку почати закупівлі більш або менш однакових апаратів. Цікаво, що, для того щоб вирішити проблему із забезпеченням, військове відомство пішло не якусь "хитрість" — контракти на закупівлі прописаний пункт, згідно з яким виробник зобов'язується забезпечити обслуговування та підготовку військового персоналу самостійно.
І навіть такі відверто "драконівські" умови виявилися вигідними для виробників — адже попереду "висіла морквина" у вигляді прийняття на озброєння і висновок багатомільйонного державного контракту (а апаратів армії, навіть за найскромнішими підрахунками Генерального штабу, потрібно ніяк не менше 500). Мало того, почалося активне лобіювання інтересів виробників генералами і вищим військовим керівництвом. Так, одним з найбільш поширених апаратів, які купував і купує Міністерство оборони України для використання в артилерійських підрозділах для коректування вогню, став БПЛА "Фурія" від "Атлон авіа".
Офіційних цифр закуплених апаратів і комплексів зі зрозумілих причин немає, але тільки до початку лютого 2016 р. в ЗСУ для дослідної експлуатації були поставлені п'ять комплексів і ще близько десятка було куплено волонтерами. Це апарат ближньої розвідки (дальність польоту до 30 км від моменту вильоту до повернення) з максимальною швидкістю 130 км/год на електричному силовому агрегаті. БПЛА оснащений денний і нічний оптичною системою спостережень.
Навесні цього року з'явилися повідомлення, що апарат готуються представити для державних випробувань, а значить, є шанс, що він може стати одним з основних зразків на озброєнні ЗСУ.
Крім того, компанія-виробник заявляє, що у неї є і потенційні замовники з Пакистану, що в разі реалізації тільки позитивно позначиться на якості і ціні продукту для вітчизняної армії.
Відзначимо, що "Атлон авіа" не зупиняється на досягнутому, і зараз ведуться роботи по розробці нових модифікацій "Фурії", так і створення "високоточного барражирующего боєприпасу з оптичним каналом наведення".
При цьому та ж Держприкордонслужба вибрала собі інший зразок в якості штатного — це Spectator-M, розроблений в 2016 р. фахівцями державного підприємства "Меридіан" та Національного технічного університету КПІ їм. Ігоря Сікорського.
Безпілотний комплекс Spectator-M складається з трьох "пташок" і наземної станції управління. Переносити обладнання можна в трьох рюкзаках. Безпілотники можуть працювати в будь-який час доби в радіусі до 30 км і на висоті до 2 км. Інформація про місцевості передається в режимі онлайн.
Ще однією проблемою, з якою зіткнулися військові в процесі освоєння безпілотників, стала неможливість включення розрахунків безпілотників в діючі штати, а значить, і проблеми з навчанням та іншими принадами. Спочатку все відбувалося на ентузіазмі військових і виробників.
Але так тривати довго не могло, і в підсумку прийшли до ідеї формування при бригадах штатних взводів аэроразведки. При цьому в кожній бригаді свої апарати. Так, в 30-ї механізованої це "Лелека-100", в деяких мотопіхотних — китайські "Фантики" (так називають у військах китайські квадрокоптеры Phantom).
На армійському рівні було створено цілий Центр аэроразведки. Причому буквально днями з'явилися повідомлення про те, що їм замовлена модернізація для їх потреб багатоцільового автомобіля "Козак-2" від "Практики". Тобто таким чином починають реалізовуватися напрацювання волонтерів групи аэроразведки "Північ", які починаючи як мінімум з 2015 р. організували такі мобільні групи безпілотників на позашляховиках. Добровольці досить ефективно працювали як з прикордонниками на чернігівському напрямку кордону, так і з морськими піхотинцями на маріупольському ділянці фронту.
Крім того, не можна не відзначити, що саме на базі броньовика "Козак-2" розміщується і інша вітчизняна новинка — розвідувально-ударний комплекс "Сокіл", куди входять як розвідувальний FlyEуе, так і ударний Warmate. Тобто таким чином відбувається певна уніфікація, і можна говорити про те, що саме "Козак-2" може стати основною базовою машиною для підрозділів аэроразведки.
Таким чином, в цілому можна говорити, що оснащення армійських частин безпілотними апаратами різного призначення зараз у самому розпалі. І нині вирішується проблема відпрацювання тактики застосування, створення штатних підрозділів та інших бюрократичних моментів. Але основним поки залишається вибір лінійки апаратів, які б забезпечували різний рівень контролю за противником (від взводу і вище), і прийняття на озброєння.
