"Дана" замість "Богдани". Допоможе ВСУ закупівля чеських самохідок 1979 року
Так сталося і з Днем ракетних військ і артилерії, який відзначався на минулих вихідних. Хоча кореспонденти інформаційного агентства "АрмияИнформ" взяли інтерв'ю лише у заступника начальника штабу з розвідки Рвіа Командування Сухопутних військ ЗСУ полковника Олександра Сонника, але вийшло воно дуже цікавим і насиченим. І, судячи з усього, готувалося на рівні командувача артилерією. Інакше складно пояснити концептуальні речі, які прозвучали в ньому.
Серед іншого була заявлена і така собі міні-сенсація. Виявляється, Міністерство оборони України в найближчій перспективі планує замінити відразу два артилерійських зразка калібру 152-мм: буксируемую Д-20 і самохідну 2С3 "Акація". Причому на колісну САУ, та ще й іноземного виробництва - чеську "Дана-М2".
І вибір, м'яко кажучи, дивний. Почнемо з калібру. Той зразок, який вже два роки привозять на збройову виставку "Зброя і безпека" має калібр 152-мм, тобто артилеристи, які вже третій рік заявляють про перехід на стандарт НАТО 155 мм відразу ж планують і далі залишатися на радянському калібрі.
По-друге, колісна машина. Адже у нас вже розробляється аналогічна самохідна установка 2С22 "Богдана". Причому натовського калібру і на вітчизняній базі. Мало того, на тій же виставці як від виробників, так і від військових звучало, що машина ось-ось отримає стовбур і відразу піде на випробування (чи не державні).
Тобто чисто теоретично виявиться, що на озброєнні ЗСУ буде відразу дві колісні САУ, причому на різній базі і різного калібру! І як це узгоджується зі стандартизацією всього парку озброєнь? Адже ми прекрасно усвідомлюємо, що постановка на озброєння тієї ж Д-20 було вимушеною, зумовленою війною на Донбасі.
І ще один важливий момент - кількість. Нині на озброєнні ЗСУ складається мінімум 150 гаубиць Д-20 і ще стільки ж 2С3. Тобто потрібно купити 300 (!) самохідних "Дан". При цьому навряд чи буде розгорнуто серійне виробництво під потреби України, адже, наскільки я розумію, зараз ці машини не виробляються та всі модифікації - це переробка раніше виготовлених машин. А значить, ми можемо розраховувати виключно на машини складського зберігання. Але таких у Чехії після десятиліть розпродажів станом на 2016 р. було всього близько 40. Правда, вони є на озброєнні у Польщі, проте про можливе зняття з озброєння інформація автору не попадалася.
Зрозуміло, що чехословацька машина вже відпрацьована, а питань до "Богдані" залишається ще дуже багато. Причому цікаво, що навіть, за інформацією від виробника, у разі початку серійного виробництва вони зможу забезпечити всього шість (!) машин в рік, однак і закупівлі за кордоном в наших умовах, як показує практика останніх років, не найкраще рішення.
І нарешті, найголовніший момент - чи зможе за своїми характеристиками "Дана" бути краще хай і застарілих, але все ще потужних 2С3. Хоча застарілими називати їх не піднімається рука, так як "Дана" та "Акація" - ровесники. Адже ще в 1979 р. два примірники "Дані" проходили порівняльні випробування на Ржевському полігоні під Ленінградом в рамках вивчення можливості прийняття на озброєння радянської армії. В результаті випробувань був зроблений висновок про відсутність переваг "Дані" перед радянським гусеничним аналогом.
Адже цілком очевидно, що чеська "Дана" розроблена в 1970-х для дій на європейському театрі бойових дій і має більш високу рухливість на шосейних дорогах - так, машина може розвивати швидкість до 80 км/год. Однак в умовах бездоріжжя вона, як показали випробування, повністю програє по прохідності будь-гусеничної техніки.
Тому, спостерігаючи цю машину на відкритому майданчику виставки, автор постійно ловив себе на думці, що на той же полігон "Широкий лан" така самохідка навіть не заїде, не кажучи вже про осінніх дорогах прифронтового Донбасу. Досить серйозним недоліком для "Дані" радянські фахівці вважали неможливість заряджання з ґрунту, хоча тут, звичайно, можна посперечатися.
І так - "Дана" розроблялася з можливістю використовувати 152-мм снаряди радянського зразка - тобто цілком сумісна з тієї ж Д-20. Це в наших умовах-якщо і плюс, то відносний: в умовах, коли у супротивника на озброєнні приблизно таке ж радянський і пострадянський озброєння, нам потрібен ривок, причому якісний ривок. Який може забезпечити або застосування більш потужних 155-мм снарядів, або використання більш дорогих снарядів для 152-мм - типу "Квітника" або активно-реактивного. Але останній варіант - це не те, що дорого, а дуже дорого і явно наш бюджет не потягне.
Таким чином, рішення закуповувати "Дані" якщо і має свої "плюси", то тільки в рамках ведення активних бойових дій - як якась тимчасова заміна у військах 2С3, ресурс стовбурів яких майже повністю вичерпаний за п'ять років війни. Але не більше того - продати їх нам зі складів зможуть буквально кілька десятків, тобто повноцінно замінити і буксирувані, і самохідні знаряддя 152-мм "Дана" явно не зможе.
І використовувати їх ВСУ у разі закупівлі точно до моменту вичерпання радянських запасів снарядів. А після кількох серйозних пожеж на складах і війни на Донбасі цей момент може настати досить скоро. В такому випадку має сенс возитися з прийняттям на озброєння зразка, який дуже скоро стане не потрібен?
