"Бучарда" та "Камертон". Чим небезпечні для окупантів нові українські міномети
На 2014 р. фактично весь мінометний парк був представлений виключно радянськими зразками калібру 82 мм та 120 мм
По суті, міномети калібру 120 мм - це міні-артилерія піхоти, яка дозволяє знищувати цілі в ярах, окопах, на зворотних скатах висот, не потрапляючи в приціл противника.
Проте єдиною моделлю 120-мм міномета батальйонного рівня на початок війни був радянський 2Б11. Міномет має можливість стрільби практично всіма типами мін калібру 120-мм Максимальна дальність стрільби становить 7100 м, мінімальна - 480 м. Бойова скорострільність підготовленого розрахунку - до 15 пострілів в хвилину.
При цьому в умовах высокоурбанизированной території саме така зброя, яка стріляє навісом, виявилося найбільш затребуваним. Проте його було катастрофічно мало - так, 120-мм мінометів 2Б11 було всього 206 одиниць, що з урахуванням формування нових частин і втрат - як бойових, так і в результаті природного зносу - було катастрофічно недостатньо.
Тому в 2015 р. Міністерство оборони України передало на ВАТ "Завод "Маяк" контракт на виробництво вітчизняного аналога 2Б11. Благо в Україні була конструкторська документація, що дозволило досить швидко запустити клон в серійне виробництво.
При цьому характеристики залишилися в межах аналога - маса міномета 210 кг, дальність стрільби 7100 м, скорострільність до 12 пострілів в хвилину.
Вже в листопаді 2015 р. наказом Генерального штабу ЗСУ міномет М120-15 "Молот" був допущений до експлуатації у Збройних силах України "до кінця особливого періоду". Першу партію у війська завод відвантажив у березні наступного року, передавалися міномети і надалі. Всього, за офіційними даними, було сплачено виробництво 280 мінометів, і, по всій видимості, контракт був виконаний повністю.
Однак на фронті міномет дуже скоро придбав дуже погану славу. Так, в 2016-2018 роках у ВСУ відбулися 12 інцидентів з 120-мм мінометами - з них 8 з М120-15 "Молот" і 4 - з 2Б11. За словами фахівців, причинами інцидентів з "Молотами" стали в чотирьох випадках - позаштатне спрацьовування детонатора міни та його розірвання в каналі ствола, у трьох - подвійне заряджання (і це при тому, що з заводу все міномети мають запобіжний механізм) та в одному випадку - розрив міни в каналі ствола.
Останній за часом інцидент стався 23 вересня 2018 р. на Светлодарской дузі у розрахунку 72-ї механізованої бригади. Таким чином, всього з 2016 р. по вересень 2018 р. відбулося 9 розривів мінометів "Молот", в результаті яких загинули 13 військовослужбовців і ще 30 отримали поранення. У грудні 2018 р. дослідна експлуатація "Молотов" була припинена.
По всій видимості, в подальшому була проведена певна модернізація, змінено підходи до використання і дозволена експлуатація у військах. Принаймні, у відео, які датовані вже 2019 р., наші армійці широко використовують 120-мм міномети для ведення вогню у відповідь по позиціях супротивника.
І ось на недавній презентації новинок від "Ліги оборонних підприємств України" була представлена ще одна вітчизняна розробка - 120-мм міномет "Бучарда".
Розроблений інженерами Старокраматорского машинобудівного заводу і, за твердженням інженерів, є повністю самостійною розробкою - на відміну від того ж "Молота".
З особливостей нового міномета можна відзначити, наприклад, плиту, яка дозволяє вести стрільбу на 360 градусів, не виймаючи знаряддя. І ще - колісний візок, яка знову-таки не тільки збільшує мобільність і пристосована для того, щоб вести вогонь, не віддаючи сам міномет.
За характеристиками сказати щось складно, так як державні випробування плануються лише на осінь поточного року. Тоді ж буде зрозуміло і наскільки це проривна для армії розробка, адже стовбур для "Молота" (а це основна частина зброї) проводиться на тому ж Старокраматорском машинобудівному заводі, а "Маяк" займається комплектацією міномета додатковими аксесуарами.
120-мм міномети в цілому є вкрай перспективним напрямком для озброєння Сухопутних військ ЗСУ. Так, ще в 2015 р. київським ГККБ "Промінь" була розроблена 120-мм керована міна "Навіс" з кумулятивною бойовою частиною. За заявою розробників, максимальна дальність ураження цілі стандартної міною становить близько 8 км, а при використанні хв з додатковим реактивним двигуном цей показник збільшується до 12 км.
Крім 120-мм мінометів у військах також досить багато і 82-мм мінометів (як радянських 2Б14 "Піднос", так і вітчизняних клонів КБА-48М), в тому числі і автоматичних 2Б9М "Волошка".
За результатами війни також на озброєння ЗСУ стали надходити і міномети не радянського калібру - 60 мм. Головними перевагами таких мінометів є велика потужність боєприпасів щодо маси самого снаряда, висока скорострільність, порівняно мала вага, простота використання, постійна готовність до відкриття вогню без особливої підготовки, не витрачаючи часу на "виклик за заявкою" більш потужних артилерійських засобів. Як показала практика війни, досвідчений розрахунок робить десять пострілів в лічені секунди - чергова міна виходить зі ствола ще до вибуху попередньої.
Типова дальність стрільби 60-мм міномета становить близько двох кілометрів, що дозволяє при наявності міні-БПЛА ротного рівня (навіть типу волонтерських квадрокоптеров) визначити місце розташування цілей за пагорбами або будівлями, а потім коригувати на них мінометний вогонь, поки мета не буде знищена.
Тут вітчизняні виробники пропонують цілий ряд розробок - тут і КБА-118, і М60-16 "Камертон" від заводу "Маяк". Вони розрізняються досить помітно - як в масі, так і дальності ураження цілі. Той же КБА-118 може вразити супротивника на відстані близько півтора кілометрів, а "Камертон" - 3,5 км
Однак поки наші розробки "доводяться до розуму", для озброєння Сил Спеціальних операцій були закуплені як мінімум 50 мінометів М-57, вироблених в Боснії -Герцеговині, а також міни для них. За деякими даними, також у фінальну стадію увійшло серійне виробництво 60-мм хв і у нас.
Таким чином, можна говорити про те, що насичення армійських підрозділів мінометами різного калібру і призначення стало одним із пріоритетів подальшого розвитку сухопутних військ.
