"Божеволіють, конають". Чому росіяни більше не ображаються на Порошенка
Ні, на свідомому рівні вони все ще продовжують вперто стверджувати зворотне, розповідаючи про якісь "адекватних українців", які все ще вірять в казки про "один народ". І навіть в якості нібито незаперечного доказу возять до Москви, Пскова чи куди там ще невеликі групи українських школярів чи художників. Але з підлого російської підсвідомості вже явно відчувається "українська безнадія". Останнє дуже чітко ілюструвала одна, здавалося б, незначна деталь з відзначення 26-ї річниці української незалежності.
У своїй урочистій промові під час військового параду на Хрещатику президент України Петро Порошенко в присутності високих натовських гостей дозволив собі кілька досить образливих словесних випадів на адресу східного сусіда. Петро Олексійович, мало того що зневажливо називав колись стратегічного партнера якийсь там територією "за поребриком", але і не відмовив собі в задоволенні потролити росіян рейганівською евфемізмом "Імперія зла", приказкою "собаки гавкають - караван іде", а в довершення процитував українського комуністичного класика Павла Тичину: "Та нехай собі як знають, божеволіють, конають, - нам своє робить...". Тільки три ці приколи від Порошенка, зібрані воєдино, показують Росію імперією зла, в якій живуть шалені і сдыхающие собаки.
Порівняння, звичайно ж, не надто лицеприятное, навіть навпаки - дуже образливе. Хоча в цій антиросійської риторики Порошенко нічого надто нового і незвичайного немає, незвично в цій історії інше - в Росії практично не почули цих образ і практично на них не відреагували. І це в Росії, де до дотримання формально шанобливого "жиганского" етикету відносяться особливо трепетно. "Авторитетний пацан", яким себе свідомо чи підсвідомо вважає Путін, подібні словесні випади пропускати крізь вуха не повинен, адже інакше "братва поважати не буде".
Але в нашому випадку відповідної реакції на "тролінг" Порошенко практично немає, навіть всюдисуща Маша Захарова не розродилася ніяким постом в соцмережах. Пригадую, три роки тому в цілому невинна народна вулична кричалка "Хто не скаче, тієї москаль" викликала у наших недружніх сусідів куди більший вибух обурення на всіх рівнях - від високих кабінетів, до алкогольних підворіть. А тут цілий президент з пачкою прямих образ нікого вже за великим рахунком не чіпає.
При цьому інтерес у росіян до українського Дня незалежності був чималим, та тільки хвилювали їх вже не випади Порошенко або когось ще, а дві речі куди більш конкретні і прозаїчні, - по-перше, участь в українському параді військовослужбовців країн НАТО, а по-друге, перспектива отримання Україною летального американської зброї. Тобто росіянами рухає вже не образа, як це було багато років до цього, мовляв, що там ці хохли собі уявили, а цілком раціональний страх.
Звичайно, до всякої "ось цієї русофобії" у виконанні братів-українців росіяни за три роки війни звикли, але головне все ж не в цьому. Як відомо, ображатися на близьких, на тих, з ким плануєш якось жити і працювати далі, а на ворога безглуздо ображатися. Те, що ворог про тебе нічого доброго не думає, зрозуміло і так, а от знати про його плани і наміри та реально оцінювати його силу куди важливіше.
В мізках самих росіян, як бачиться, вже стався корінний перелом. І скільки б Путін і його соратники калібром поменше не повторювали мантру "один народ", всі росіяни вже чітко відчули, що це лише формальна фігура мови, на кшталт "їх там немає" або "вони заблукали", адже навіть, здавалося б, благополучно асимільовані і окуповані жителі Донбасу при найближчому розгляді виявляються "якимись неросійськими".
