"Богдана" або "Зузана". Як в ЗСУ будуть вирішувати проблему самохідної артилерії
Тому немає нічого дивного, що після 2015 р. були запущені відразу кілька програм модернізації зразків САУ, які складаються на озброєнні.
Насамперед намагалися модернізувати парк 122-мм САУ 2С1 "Гвоздика". Так, на початку 2016 року з готівкового складу Міністерства оборони України відправило в Харків три установки. Планувалося замінити відверто застарілі засоби зв'язку, електрообладнання, а також встановити вітчизняну систему навігації. І найголовніше - замінити двигун ЯМЗ на один з європейських зразків (попередньо називався дизельний Volvo). Однак жодних повідомлень про практичних випробуваннях або прийнятті варіанту модернізації на озброєння після цього автору не траплялося.
Зате в 2018 р. з'явилися повідомлення про те, що на базі "Гвоздики" планується створити власний варіант САУ Натовського (155 мм) калібру. Що саме планувалося замінити і яку вежу поставити - абсолютно незрозуміло, але такий проект існував.
Втім, як і проект покупки польської самохідки ОНКОХВОРИМ. Правда, останнім часом про нього нічого не чутно і незрозуміло, що це - занадто дорого для України (ціна одного зразка становить приблизно $1 млн) або не дали дозвіл на експорт виробники окремих елементів - як-то башти або знаряддя.
Ще одним напрямком стала модернізація 152-мм самохідних артилерійських установок 2С19 "Мста - С". З 40 дісталися від радянської армії, на березень 2014 року в ЗСУ було всього 36 САУ "Мста-С". Вони обмежено застосовувалася в складі 26-ї артилерійської бригади у ході війни на Донбасі - так, у серпні 2014 року в ході боїв в районі Іловайська втрачені дві одиниці.
Залишилися машини в ході капітального ремонту зазнали деякої модернізації. Так, судячи з повідомлень ЗМІ на "Мста-С" була встановлена електронно-оптичну систему "Око", яка дозволяє вести огляд місцевості в будь-який час доби в декількох режимах.
Судячи з усього, мова йде про панорамному прицілі на основі ПНК-6 танка БМ "Оплот", які з-за значних розміром прозвали "відром". Відомо, що командно-спостережні пункти на базі МТ-ЛБу раніше стали обладнуватися аналогічним пристроєм. Тому наші інженери вирішили провести уніфікацію. Даний приціл має нічний тепловізійний канал, його лазерний далекомір здатний працювати на дистанціях до 9,5 км.
Така модифікація дозволить більш ефективно застосовувати самохідки, хоча і не вирішує головного питання - заміни зношених стовбурів. Адже в ході бойових дій 2014-2015 рр. саме ці САУ застосовувалися найбільш масово і значить знос стовбурів їх знарядь максимальний.
Ще одним напрямком розвитку самохідній артилерії ВСУ є прийняття на озброєння колісного зразка. Їх ніколи не було на озброєнні нашої армії - насамперед у силу проходження старою радянською традицією і відсутності необхідності в цьому. Вони порівняно з традиційними гусеничними системами мають мобільність і спрощене самостійне розгортання. Важливим моментом є ціна - як самої установки у порівнянні з гусеницями", так експлуатації та обслуговування (так як база - як правило, штатний армійське шасі підвищеної прохідності).
Але досвіду використання колісних машин в світі варто сказати, що вони мають і свої недоліки. Це менший боєкомплект, найгірша захист, так і прохідність по дуже складній пересіченій місцевості в порівнянні з гусеничними зразками, м'яко кажучи, "кульгає". Але при цьому колісні САУ все одно набагато мобільніше буксируються зразків і можуть бути введені в бій і виведені з нього швидше з метою уникнення контрбатарейного вогню.
Наші конструктори спробували відповісти на виклики часу і до середини 2018 р. викотили дослідний зразок 155-мм колісною САУ "Богдана". Її навіть прокотили на параді на День Незалежності. Однак фактично публіка побачила не стріляє зразок, на якому не відпрацьовані основні моменти, необхідні для САУ - наприклад, відсутня система автоматичного заряджання - дуже важливий елемент такої установки.
Хоча відразу було розгорнуто величезний піар новій машині, проте в реальності буквально через півроку військові визнали, що "Богдана" в тому вигляді, в якому вона існує зараз, не піде на озброєння ЗСУ.
За неофіційними даними, військові стали активно шукати заміну - і на полігонах були відзначені відразу ряд західних зразків, як, наприклад, словацька Zuzana.
На сьогоднішній день поки незрозуміло на чому саме зупиняться військові, проте очевидно, що нечисленні "Мста-С" і "Гіацинт-З" через відсутність заміни зношених стовбурів і неможливості повноцінного капітального ремонту доживають свої останні дні. Будуть замінювати їх на аналогічні або просто залишать артилерійські бригади як "заповідник буксируемої артилерії" покаже тільки час.
Вже зараз зрозуміло, що калібр для самохідної артилерії ВСУ буде один - 155-мм Причому для буксируемої артилерії ще досить довгий час - до повного зносу стовбурів, що буде явно не скоро, - основним буде залишатися "радянський" 152 мм. Про це, наприклад, свідчить розгортання снарядного виробництва. Ті ж 2А36 "Гіацинт" фактично не використовувалися в ході боїв на Донбасі, так як масово почали надходити на озброєння після "Мінська-1" та фактичної заборони на використання знарядь калібру більше 100 мм, тому мають дуже малий знос.
Таким чином, наша країна йде в тренді світової тенденції - майже повної відмови від буксируемої артилерії і упор на колісні зразки. Втім, до анексії Криму і початку війни на Донбасі ВСУ вже йшла в цьому напрямку - так, були зняті з озброєння 122-мм САУ 2С1 "Гвоздика", законсервовані 152-мм гармати-гаубиці Д-20, "Гіацинт". Однак військова необхідність змусила поставити все це назад в дію - ті ж Д-20 стали основною артилерією нових мотопіхотних бригад. Зараз же все поступово повертається "на круги своя".
