Під зовнішнім управлінням. Яку ціну платить Україна за західні санкції проти РФ
Досі санкції ЄС проти Росії приймалися і періодично продовжувалися терміном на півроку. Як розповів Петро Порошенко в телеінтерв'ю, українська сторона внесла пропозицію "продовжити санкції не на півроку, а на рік – на весь 2017 р. Зараз це питання обговорюється серед країн – членів ЄС". 25 жовтня про долю антиросійських санкцій Порошенко поговорив по телефону з віце-президентом США Джо Байденом.
В принципі є кілька аргументів, які можуть підштовхнути країни Євросоюзу до підтримки української ініціативи. По-перше, зараз начебто всі погодилися, що з'явиться дорожня карта виконання Мінських угод. Але вона не може бути пройдена за півроку. Реалістичний термін – до кінця 2017 р., якщо Росія дійсно має намір реалізувати домовленості.
По-друге, Путін 29 червня продовжив ембарго на ввезення продуктів з ЄС на період до 31 грудня 2017 р. тобто він сам встановив строк, раніше якого санкційна війна не закінчиться.
А по-третє, якщо у виниклих умовах Євросоюз продовжить санкції лише на півроку, то Путін може розцінити це як ознака слабкості. І замість виконання дорожньої карти він буде чекати літа в надії, що європейські країни до того часу пересваряться і виявляться нездатними продовжити санкції на наступні шість місяців. Тому краще не вводити його в спокусу.
Питання про подальші санкції Заходу проти Росії буде обговорюватися на двох рівнях. Спочатку – на рівні "п'ятірки" — США, Великобританії, Німеччини, Італії і Франції. Як повідомив прес-секретар Білого дому Джош Ернест, 17-18 листопада президент США Барак Обама відвідає Німеччину, де обговорить з канцлером Ангелою Меркель "спільні зусилля з вирішення конфліктів в Україні та Сирії, кампанію з ослаблення і знищення "Ісламської держави", а також трансатлантичні економічні відносини". Потім до Обами та Меркель приєднаються їхні колеги по "п'ятірці" – прем'єр Сполученого Королівства Тереза Мей, прем'єр Італії Маттео Ренці і президент Франції Франсуа Олланд. Разом вони обговорять "цілий ряд глобальних проблем, серед яких, напевно, не буде забута російська агресія проти України.
Цей візит Обами пройде вже після 8 листопада, коли в США завершаться президентські вибори. І в разі перемоги Хілларі Клінтон європейські співрозмовники Обами будуть більш ніж упевнені в тому, що позиція американської адміністрації по відношенню до Росії найближчим часом не пом'якшиться.
Після переговорів "п'ятірки" питання про санкції буде розглядатися на рівні Євросоюзу. Рішення будуть прийматися на саміті вищого органу ЄС – Європейської ради в Брюсселі 15-16 грудня.
Оцінюючи ймовірність продовження західних санкцій проти РФ, потрібно враховувати, що Україна платить за них свою ціну. Спочатку метою санкцій було стримати російську агресію. США ввели перший пакет секторальних санкцій проти РФ за Донбас ще 16 липня 2014 р. (навіть до збитого малазійського "Боїнга"), ЄС – 30-31 липня. Другий пакет секторальних санкцій проти РФ за Донбас був прийнятий США і ЄС 12 вересня 2014 р., через тиждень після Мінська-1. Потім обидва ці пакету регулярно продовжувалися кожні півроку "у зв'язку з тим, що Мінські угоди не виконані". При цьому Захід взяв з Києва обіцянку пройти свою частину шляху, погодженого в Мінську.
Так що на даний момент зобов'язання України Мінськими угодами – це плата за західні санкції проти РФ і в той же час гарантія, нехай і нетверда, що Захід не зніме санкції, поки Путін не виконає свої зобов'язання. США і ЄС цілком обґрунтовано побоюється, що якщо Україна з тих чи інших міркувань вийде з Мінських угод або визнає їх недійсними, то ситуація на Донбасі може вийти з-під контролю. Особливо боїться ЄС напливу біженців з України в разі поновлення війни. І цей страх, варто сказати, є чи не головною причиною, чому ЄС при всіх внутрішніх розбіжностях все ж таки кожен раз якимось дивом домовляється про продовження антиросійських санкцій.
Але Мінські угоди і наші зобов'язання по ним – це ще не вся ціна, яку платить Україна за західні санкції проти РФ. У цю ціну входять також і важелі впливу Заходу на внутрішню політику України, коли думки, висловлені послами США і ЄС, є де-факто директивами Києву. Тут та ж логіка, що й з кредитами МВФ: раз вже ми пішли заради вас на витрати і ризик, то хочемо бути впевнені, що ви йдете правильним шляхом і гідні нашої підтримки. Втім, поки що для Києва ця ціна прийнятна, оскільки не було жодного сигналу про те, що Захід хотів би змінити Порошенко на когось іншого.