Чому Панамаликс не зачепив Німеччини і США
Хоча оприлюднені в ході Панамаликс документи накрили ряд політиків не самих передових держав, інформаційна бомба призначалася зовсім не їм — це був всього лише побічний збиток. Головне питання тут — супутній чому? При всій повазі до політиків з Анголи і Гондурасу, напевно, все-таки не вони були головною метою удару. І навіть не політики України та Колумбії або інших "середніх" держав. Що стосується автократів, то вони тримаються цілком впевнено завдяки специфіці своїх режимів. А ось найбільш постраждалими поки виглядають, як не дивно, деякі європейські політики: прем'єр-міністр Ісландії, прем'єр-міністр Великобританії, так і діячі з УЄФА і ФІФА, які вже і так обтяжені шлейфом корупційних розглядів. Так що ця бомба все-таки була скинута, по-перше, не випадково, а по-друге, саме на Західну Європу, а не на політичну та фінансову периферію, як би при цьому не було боляче деяким східноєвропейським, латиноамериканських і азіатських політикам.
Британська преса — видання "Економіст" і "Гардіан" — характеризує опинилася в центрі Панамаликс компанію "Моссак Фонсека" як лідера, або одного з лідерів у сфері роботи саме з "британськими" офшорами: перебувають під Великобританією безпосередньо або ж належать до її юридичної системи через механізми Співдружності. Якщо вже говорити про контекст, то доречно тут згадати і кіпрські проблеми 2013 р. Кіпр — теж країна Співдружності, і навіть бази британські там, до речі, є.
Наступний нагальне питання — хто вдарив. Відкрити цю таємницю можна, якщо сконцентруватися не на тих, хто постраждав, а на тих, хто не постраждав. На тих країнах, які скандал обійшов стороною або, може бути, навіть які "помилували" свідомо.
З ключових впливових країн чисті США. Тобто чисті в досить цікавому сенсі: з двох сотень американських громадян, чиї імена на даний момент спливли в рамках скандалу, немає ні політиків, ні партійних функціонерів. Зате є ділки з кримінальним минулим, фінансисти з підмоченою репутацією і пенсіонери, які купили нерухомість в Коста-Ріці і тієї ж Панамі. Люди, яких ніяк не можна назвати "приймають рішення" в скільки-небудь серйозному для життя країни сенсі.
Але що ще більш цікаво, чисті і основні американські сателіти: Японія, Австралія, Канада і навіть Таїланд і Південна Корея (залишимо поки осторонь питання про боротьбу за вплив у цих країнах між США і Великобританією або між США і Китаєм, мова йде про загальною логічною схемою). Тут можна заперечити, що ці країни не потрапили під удар не тому, що за ними стоять США, а тому, що корумповані особи (якщо такі там є) зберігають свої потаємні активи в інших офшорах, не пов'язаних з "Моссак Фонсека". Ну, так це саме те твердження, далі якого поки і немає сенсу забігати. Важливо, що хтось потрапив під роздачу, а хтось-ні.
Що стосується Європи, то, крім згаданих вище Британії та Ісландії, постраждали також багато інших. Але, що примітно, не постраждала Німеччина. Напевно, це якось пов'язано з тим, що таємничий джерело витоку звернувся спершу саме до німецької газети "Зюддойче цайтунг". ЗМІ повідомляють, що з моменту виходу джерела на німецьку газету пройшов приблизно рік. За цей час працювали з документами журналісти з 80 країн. Для аналізу безпрецедентно величезного масиву інформації навіть створили унікальне програмне забезпечення. Напевно, в процесі такої тривалої "роботи з документами" було достатньо часу для торгів і шантажу, так і для виведення з-під удару потрібних фігур.
Хоча, якщо подумати, не такі вони вже й випадкові, але це тема для окремої розмови. Мотиви Панамаликс багато ще будуть аналізувати більш детально, але з того, що більш-менш на поверхні, слід вказати на збіг американських і німецьких інтересів щодо небажаності "Брекзита" (виходу Британії з ЄС). Девід Кемерон посилено торгується з Брюсселем і Берліном, але, як бачимо, і з ним теж торгуються. До того ж на дворі у нас продовження світової фінансової кризи, а в кризові епохи найбільші геополітичні гравці так сильно прагнуть вижити, що шукають слабка ланка, незважаючи на чиїсь минулі заслуги і зв'язку. Берлін нині цілком має шанс закріпитися в якості головного партнера США в Європі. Шлях від "слабкої ланки НАТО" до напарника Вашингтона Берлін пройшов на диво легко і швидко — про це, до речі, свідчить і те, що черговий скандал навколо шпигунства німецьких спецслужб проти західних країн і організацій аж до NASA відверто забуксував акурат до початку Панамаликс.
Ісландію, якщо мислити в цьому ключі, німці могли "покарати" за спробу розвороту у зворотному напрямку європейської інтеграції — це як супутня версія. Саме Сигмюндюр Гюннлейгссон був тим прем'єром, який призупинив процес переговорів про вступ острівної держави в ЄС. Цей крок був одним із перших після вступу на посаду в травні 2013-го.
Які країни зачепив офшорний скандал
Якщо згадати про попередніх гучних скандалах, пов'язаних з витоками, прослуховуванням та подібними історіями, таких як Вікілікс, викриття Сноудена, Ватилікс і інших, і інших — так, вони залишили в цілому свій слід в історії і призвели до деяких політичних змін. Але їх можна порівнювати швидше з локальними боями, ніж з вирішальними битвами. Брижі на воді проходить і все повертається на круги своя — до бізнесу між великими державами як зазвичай. Бізнес як зазвичай не виключає взаємних підніжок, але так було і, напевно, так буде завжди. Чи стане опублікування "панамських документів" чимось незвичайним? Звичайно, треба буде ще простежити за розвитком скандалу, але набагато більше шансів на те, що він увійде в історію саме під категорією "-лікс", а не "-гейт" (якщо порівнювати з епохальною Уотергейтським скандалом).
Референдум про можливий вихід Британії з ЄС відбудеться 23 червня. До цієї дати, швидше за все, будуть мати місце різні вкидання і локальне тиск на Британію і її велику фінансову систему, яку можна порівняти в кровоносною системою, в центрі якої знаходиться серце — Лондонський Сіті. Ліс рубають — тріски летять і зачепить за цей час багатьох по всьому світу. Після референдуму, ймовірно, Панамаликс перейде у повільну і довгограючу фазу, перетворившись на щось подібне до знайомих українцям "плівок Мельниченка", які спочатку запалювали країну, але з часом всім набили оскому. Втім, подібним же чином загасли і всі інші скандальні витоку і сливи сучасності. Так і нинішня інформаційна хвиля — накотить і схлине. Декого, щоправда, понесе із собою, як невдачливого ісландського прем'єра. За бортом може виявитися ще півдюжини або дюжина "перших осіб другого світу" — в третьому світі, де демократія слабка, а політична етика будується на зовсім інших принципах, їм традиційно не загрожує нічого.
