Чому нам так важливо обігнати Грузію

При оцінці перспектив і шансів українського членства в НАТО орієнтиром може служити Грузія, рухома до точно тієї ж мети приблизно таким же шляхом.
Ірина Шевчук

Грузинський шлях до НАТО почався в квітні 2008 р. на саміті НАТО в Бухаресті. Однак досі Грузія не отримала ні запрошення до Альянсу, ні навіть плану дій щодо членства (ПДЧ). Не сталося цього і на варшавському саміті НАТО 8-9 липня 2016 р. Досвід Тбілісі принципово важливий для Києва, оскільки грузинська ситуація дуже схожа на українську: частина території окупована Росією, але офіційно стану війни з РФ немає. Захоче НАТО обзаводитися такими членами, як і раніше невідомо напевно; можна лише оцінювати шанси.

У підсумковій заяві варшавського саміту міститься дуже цікаве формулювання: "Двері НАТО відкриті для всіх європейських демократичних країн, які поділяють цінності нашого Альянсу, готові та здатні взяти на себе обов'язки і зобов'язання, пов'язані з членством в організації, здатні розвивати принципи Вашингтонського договору, та прийняття яких може сприяти зміцненню безпеки в Північноатлантичному регіоні". Останнє зауваження може виявитися фатальним і для грузинських, і для українських сподівань. Все буде залежати від тієї оцінки, яку дасть сам Альянс.

Поки ж НАТО віддає перевагу зв'язувати себе обіцянками, але не зобов'язаннями. Конкретно грузинським перспективам присвячені два пункти підсумкового заяви варшавського саміту. У першому з них згадано, що на бухарестському саміті в 2008 р. члени НАТО домовилися, що Грузія стане членом Альянсу з планом дій щодо членства (ПДЧ) в якості складової частини процесу; на варшавському саміті союзники підтвердили цю домовленість. Відзначивши "значний прогрес, досягнутий з 2008 р.", документ стверджує, що "відносини Грузії з НАТО розташовують всіма практичними інструментами для підготовки до майбутнього членства".

В іншому пункті заяви вітається "важливий прогрес, досягнутий у справі виконання значного пакета НАТО — Грузія". Цей пакет був прийнятий на саміті НАТО в Уельсі у вересні 2014 р. Україна подібного пакету не має. Далі в заяві стверджується, що країни НАТО нададуть Грузії підтримку у розвитку її протиповітряної оборони і повітряного спостереження. Україна таких обіцянок, знову ж таки, не отримала.

Також Київ відстає від Тбілісі в розвитку військового співробітництва з Вашингтоном. Перед варшавським самітом держсекретар США Джон Керрі побував і в грузинській, і в українській столицях. У Києві він нічого не підписав, тоді як у Тбілісі він і прем'єр Георгій Квірікашвілі підписали меморандум про поглиблення партнерства у сфері оборони і безпеки. Як заявив сам Керрі, меморандум дає Грузії можливість купувати озброєння для оборони, а також включає проведення спільних навчань, співпрацю в сфері забезпечення безпеки кордонів, морського і повітряного простору.

Можливо, в кінцевому підсумку ні Грузія, ні Україна не будуть прийняті до Альянсу. Але те, що Тбілісі значно випереджає Київ на шляху до членства, вже забезпечує Грузії конкретні переваги.