Слідами Аль Капоне. Чому Путін не уникне
"ДС" продовжує цикл матеріалів, розпочатий статтями "Запізніле прозріння. Захід нарешті захотів покінчити з Путіним", "За Асада, за Сирію. Право вето в ООН не врятує Росію від нафтового ембарго" і "Подвійний капкан. Відключення від SWIFT перетворить Росію в китайську колонію", про те як Захід може реально покарати Росію знахабнілу
Можна судити Путіна — ця тема зараз захлинаючись обговорюється західними політиками та експертами. Міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро розповів в ефірі radio France Inter про намір звернутися до Міжнародного кримінального суду з проханням розслідувати військові злочини у Сирії. Потім глава британського Мзс Борис Джонсон заявив, виступаючи в Палаті громад, що незабаром Росія стане країною-ізгоєм", і додав, що винні у військових злочинах в Сирії опиняться в Міжнародному кримінальному суді. У тому ж дусі висловилася в інтерв'ю Der Spiegel міністр закордонних справ Швеції Маргот Вальстрем: "Ми повинні гарантувати, що винні в цій війні будуть покликані до відповідальності... Ми повинні виступити проти військових злочинів, вони повинні мати юридичні наслідки".
Однак перспективи кримінального переслідування російського керівництва оцінюються в західних ЗМІ вельми скептично. "Ні Росія, ні Сирія, ні США не підписували Римський статут — договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд, — нагадує Der Spiegel. — Так і між порушенням справи і першим трибуналом пройде чимало років". Можна навести безліч подібних висловлювань, а також різних заперечень, проте суть справи не в цьому.
Суть справи в тому, що західні лідери перейнялися проблемою, як засудити Путіна. Саме його особисто, аби назавжди зробити його персоною нон-грата у всіх пристойних столицях. Це доповнення до різноманітних санкцій важливо тим, що воно юридично закріпить недоговороздатність Путіна. Тобто це дуже товстий натяк російській верхівці, що Путіна пора прибирати.
Безсумнівно, потреба засудити господаря Кремля виникла через бомбардувань в Сирії. Але звідси аж ніяк не випливає, що залучати його до юридичної відповідальності потрібно неодмінно за Сирію і ні за що інше. Навпаки, коли обрана міра покарання — судити, то яким способом привести вирок у виконання — це виявляється питанням другорядним і навіть технічним.
Путін потрапив у ту ж ситуацію, що і Аль Капоне 85 років тому. На рахунку короля американських гангстерів було 700 вбивств, скоєних мафією; з них 400 — за наказом самого Капоне. Але 11-річний термін у в'язниці він отримав за несплату податків у розмірі $388 тис. І цього виявилося достатньо, щоб його кримінальна імперія впала.
Що стосується Путіна, то є як мінімум два способи його судити крім спроб притягнути до відповідальності за військові злочини в Сирії (хоча ці спроби теж потрібні і зовсім не такі безнадійні, як здаються). Перший — це зробити з нього чистого кримінальника. Тут серйозні козирі є у британців у зв'язку зі справою Олександра Литвиненка: січневий доповідь судді Роберта Оуена пішов далі, ніж можна було уявити. Враховуючи секретні донесення британської розвідки, суддя вирішив, що Путін "напевно, схвалив" вбивство Литвиненка.
Крім того, не всі свої аргументи виклали фінансові розвідки США, Швейцарії, тій же Великобританії. Не обов'язково доводити належність сумнівних рахунків особисто Путіну. Важливіше довести, що масштабні тіньові потоки з кримінальними цілями (наприклад, для підкупу західних політиків) організовувалися за вказівкою з Кремля.
Другий спосіб судити Путіна — це покласти на нього відповідальність за військові злочини, але не в Сирії, а в Україні. У вересні 2015 р. Міжнародний кримінальний суд підсумував, що його юрисдикція поширюється на будь-які передбачувані злочини, вчинені на території України з 20 лютого 2014 р.", а значить, і на всі військові злочини російських окупантів. До речі, цей суд не чіпає виконавців наказів (нехай навіть і злочинні), його клієнти — це ті, хто віддавав накази на самому верху, в нашому випадку — Путін і Шойгу.
Раніше на Заході уникали формулювань типу "російське вторгнення в Україну". Прийнята 12 жовтня резолюція ПАРЄ вперше прямо сказала про "військової інтервенції військ РФ у Східну Україну". Україні теж пора називати речі своїми іменами, причому у всьому законодавстві, а не тільки в заявах Верховної Ради. Зараз якраз той час, коли у Заходу з'явилася мета, яка для однієї України була б недосяжною, — покінчити з Путіним.
