Таємниця перепису. Чому результати експерименту над Донбасом вже не приховати

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Наслідки кривавого понеділка

Тиждень, що минає в російсько-українській війні, став, по суті, найбільш гарячім за нинішнє літо. Причому свої обстріли окупанти вели чи не по всій лінії фронту – від маріупольського напрямку до Светлодарской дуги і від донецьких передмість Мар'їнки, Пісків та Авдіївки до Кримського Луганської області. Наприклад, тільки за 14 липня бойові поранення в зоні ООС отримали семеро українських армійців, що характерно саме для військових ескалацій.

Втім, найбільш кривавим виявився понеділок, 13 липня, коли у мартиролог українських героїв були відразу записані імена трьох бійців, один з яких – військовий медик Микола Ильїн. І причиною його загибелі були не якісь інтенсивні бої, а лише один військовий злочин 1-го армійського корпусу ЗС РФ. А саме: обстріл евакуаційної групи, яка прямувала забрати тіло загиблого в результаті підриву на вибуховому пристрої морпеха Дмитра Красногрудя. І це при тому, що "ихтамнеты" попередньо підтвердили режим тиші для проведення даної евакуації, а всі її учасники були, як належить, у білих касках і з іншими добре помітними навіть для п'яного, як чіп, бойовика розпізнавальними знаками.

Таке порушення правил ведення війни стало настільки кричущим, що про це 15 липня на брифінгу окремо згадав держсекретар США Майк Помпео: "Я хочу висловити глибоку скорботу Сполучених Штатів через повідомлення про вбивство українського військового медика. Ми солідарні з народом України у засудженні триваючої жорсткої агресії очолюваними Росією силами на Донбасі і віддаємо шану українцям, які були вбиті і поранені в боротьбі за їх демократію". А коли під час Форуму безпекового співробітництва і Постійної ради ОБСЄ постало питання про відповідальність за розстріл української евакуаційної групи на Донбасі, російська делегація не знайшла нічого кращого, як просто демонстративно покинути засідання.

Перехідне знущання

Втім, черговий прояв російського "ихтамнетного" варварства для усього світу вже, на жаль, не в дивину. Хоча якщо подивитися на процеси у справі авіакатастрофи "Боїнга" рейсу МН17, шоста річниця збиття якого російським "Буком" була на цьому тижні, то для Росії ніщо не проходить безслідно. І навіть актуальні знущання над жителями окупованої частині Донбасу, факти про які все одно просочуються назовні навіть через встановлену зараз навколо ОРДЛО залізну завісу.

Мова, насамперед, йде про нинішні знущання, які і старі, і діти відчувають при переходах лінії зіткнення на блокпостах бойовиків. Особливо продовжує звірствувати російська окупаційна адміністрація в Донецьку, наглухо заблокувавши всі свої пункти в'їзду-виїзду. Так що на її тлі луганські колаборанти, що забезпечують піший перехід через Сіверський Донець в Станиці Луганській по півтисячі людей на добу в обидві сторони, виглядають взагалі якимись благодійниками.

Отже, виїхати нині з ОРДО можна тільки через блокпост в Оленівці при наявності в паспорті реєстрації на підконтрольній Україні території. А ось в'їхати в окупований Донецьк та околиці можливо лише за заздалегідь узгодженими списками "штабу ДНР з коронавірусу", куди записатися дуже складно. Однак навіть якщо пощастить пройти при перехідному знущанні сім кіл пекла, на фініші такого щасливчика чекає "суперприз" — двотижнева обсервація у наметовому містечку в чистому полі на спеці. Де у великих військових наметах розставлено по десятку розкладачок в ряд, а словосполучення "соціальна дистанція" може викликати хіба що істеричний сміх.

З приводу КПВВ-пристрастей дуже безсторонньо щодо "влади ДНР" висловлюються навіть відставні "ополченці" та інші гарячі шанувальники культу "російського миру". Приміром, один із засновників "народної республіки" Пургін був напрочуд точний у своїх формулюваннях: "Влада показала своє справжнє ставлення до населення республіки. Немає жодних логічних обґрунтувань для такої ситуації, окрім хіба що логіки "бий своїх, щоб чужі боялися". Давайте покажемо всьому світу, як ми ненавидимо власне населення, не пускаємо його додому, щоб чужі боялися".

Таємниця перепису

Паралельно тим, хто безвилазно перебуває в резервації під назвою ОРДЛО, місцеві пропагандисти продовжують згодовувати примітивні фейки, що набили оскому, давно обридлі всім з самими дрімучими ватниками включно. Якийсь прорив в фейкотворчості міг би бути забезпечений з допомогою оприлюднення результатів перепису населення, які і в ОРДО, і в ОРЛО провели ще в жовтні 2019-го. До речі, спочатку їх обіцяли оголосити максимум до 30 квітня, потім — до 31 травня, потім – до 15 липня.

І ось довгоочікувана середина липня настала, але ні в Донецьку, ні в Луганську навіть з третьої спроби ніяку хоча б одиничну цифру не показали, посилаючись на те, що "дані перепису знаходяться в обробці". У підсумку склалося стійке враження, що ці дані настільки гнітючі, і їх вже не переписати пером, не витягнути волом. Так що залишається "управлінням статистики" обох квазіреспублик, як і раніше, банально тиражувати чисельність населення в окупації, як вони самі висловлюються, "за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року з урахуванням природного і міграційного руху".

Іншими словами, результати проведеного минулої осені перепису в ОРДЛО, схоже, цілком підтвердили "успішність" проведеного кремлівського експерименту над Донбасом по глобальній депопуляції піддослідного регіону. При цьому довівши негативні демографічні процеси на захоплених Росією українських територіях до таких крайнощів, що стало незручно перед іноземцями". А точніше, перед усім цивілізованим світом, який за такі експерименти явно по голівці не погладить — хоч в мінському, хоч у нормандському форматі.